Будинок на вулиці Галицькій, 7 (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кам'яниця Альтемаєрівська
м. Львів, Вулиця Галицька, 7
Фасад будинку
Архітектор Антон Косинський
Замовник Іван Бачинський

Початок будівництва 1785
Збудовано 1785
Реконструйовано 1882

Тип споруди житловий
Архітектурні стилі Бароко

Будинок за адресою вулиця Галицька, 7 у Львові — багатоквартирний житловий чотириповерховий будинок з магазинним приміщенням на першому поверсі. У 1988 року кам'яниця включена до місцевого реєстру пам'яток під охоронним № 874.[1] Розташований у південній забудові приринкового кварталу, обмеженого вулицями Галицькою, Староєврейською і Сербською.

Історія

[ред. | ред. код]

Місцевість де зараз стоїть будинок, була забудована ще у XVI столітті. З 16201638 роки будинок належав Еразмові Сиксту, в період 16391646 років кам'яниця носила назву Брикадчівська, а з 1647 року Альтемаєрівська, в честь власника Яна Альтемаєра. У 1766 році власником будинку став римо-католицький духівник Стефан Мікульський, який хотів відбудувати будинок, так як той був уже в аварійному стані, та через поганий стан здоров'я до будівництва нового будинку не береться, і у 1782 році будинок має нового власника Олександра Житкевича. Після Житкевича будинок перейшов у власність до Івана Зарицького, який 1785 року продав ділянку з аварійними будинками кам'яниці Альтемаєрівської і камяниці «Башти» українцеві Іванові Бачинському. Руїну сусіднього будинку Бачинський продав вірменину Андрієві Андзуловському, а на руїнах кам'яниці Альтемаєрівська, вже того року починає зводити новий будинок за проектом архітектора Антона Косинського. У ХІХ столітті проводяться невеликі ремонти, а на початку 1880-х архітектор Якуб-Соломон Крох, проводить реконструкцію даху з заміною ґонтового на бляшаний. У 1895 влаштовано магазинні вітрини, а 1909 мулярський майстер Антон Данішевський, облаштував нові сходи.

Станом на 1910 рік у будинку проживали:

  • Леон Кіч — приватний підприємець;
  • Давід Зельцер — торговий представник;
  • Маркус Цімерман — посередник;
  • Лаура Марґошес — вдова.

На першому поверсі містились:

  • крамниця «Жіноча білизна» Маєра Майснера;
  • крамниця «Модний чоловічий одяг» Мойсея-Макса Берґера;
  • ювелірна майстерня Ґетцеля Бардаха.

Потім до приходу радянської влади тут були бакалійні товари Ожмінського, магазин одягу Шнека та фабрика хутра Вільчека[2]. За радянських часів тут був магазин спорт товарів «Олімп», а у 2012 крамниця біжутерії «Монпасьє».[3]

Архітектура

[ред. | ред. код]

Чотириповерховий будинок, тинькований, перший поверх мурований з тесаного каменю, інші поверхи з цегли. Головний вхід у будинок зміщений вправо, між вхідним порталом та входом до крамниці в горі збережена невелика ніша з кам'яним обрамуванням. Фасад будинку декорований вертикальним лізенами з горизонтальними тягами, які утворюють прямокутні ніші в яких розміщені вікна. Вікна з простим обрамуванням. Над вікнами четвертого поверху, горищні невеликі вікна. Завершений будинок карнизом.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Перелік пам'яток архітектури та містобудування м. Львова (станом на 14.03.2011 р.). Архів оригіналу за 05.03.2016. Процитовано 22.03.2015.
  2. Lwów: przewodnik//Przemysław Włodek, Adam Kulewski
  3. Прадідівська слава. Галицька 7. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 27 березня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Вуйцик В. Leopolitana II. — Львів : Класика, 2012. — ISBN 978-966-8849-60-2.
  • Мельник Б., Шестакова Н. Кам'яниці Львівського середмістя // Наукові записки. Львівський історичний музей. Випуск XII. — Львів : Новий час, 2008. — С. 133—158.