Вернер Рікен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вернер Рікен
нім. Werner Riecken
Народився8 червня 1912(1912-06-08)[2]
Ноймюнстер, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина[2]
Помер29 квітня 1945(1945-04-29)[1] (32 роки)
Атлантичний океан, міжнародні води[1]
Діяльністьофіцер ВМФ Німеччини, підводник, солдат
Знання мовнімецька
УчасникДруга світова війна[2]
Військове званняОберлейтенант-цур-зее[2]
Нагороди
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Нагрудний знак підводника
Нагрудний знак підводника

Вернер Рікен (нім. Werner Riecken; 8 червня 1912, Ноймюнстер29 квітня 1945, Атлантичний океан) — німецький офіцер-підводник, оберлейтенант-цур-зее резерву крігсмаріне (1 липня 1943). Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія

[ред. | ред. код]

В 1934 році вступив на флот. З серпня 1943 по січень 1941 року пройшов курс підводника, в січні-червні пройшов навчання в 3-й навчальній дивізії підводних човнів, 19-й і 24-й флотиліях. З 17 червня 1944 року — командир підводного човна U-1017, на якому здійснив 2 походи (разом 81 день в морі). 29 квітня 1945 року U-1017 був потоплений північно-західніше Ірландії глибинними бомбами британського патрульного протичовнового літака В-24 «Ліберейтор». Всі 34 члени екіпажу загинули.

Всього за час бойових дій потопив 2 кораблі загальною водотоннажністю 10 604 тонни.

Дата Назва корабля Тип Тоннаж Вантаж Екіпаж Загинули Країна Конвой
6 лютого 1945 Everleigh Торговий пароплав 5,222 Баласт 56 6 Британська імперія TBC-60
11 лютого 1945 Persier 5,382 2400 тонн мила, 1400 тонн сухих яєць, 1000 тонн м'яса та 20 тонн генеральних вантажів 63 20 Бельгія BTC-65

Нагороди

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в http://www.ubootarchiv.de/ubootwiki/index.php/Werner_Riecken
  2. а б в г Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 192. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1