Consolidated B-24 Liberator

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Consolidated B-24 Liberator
B-24 Liberator на польоті
Призначення: Важкий бомбардувальник
Перший політ: 29 грудня 1939
Прийнятий на озброєння: 1941
Знятий з озброєння: 1968[1]
Період використання: 19411945
На озброєнні у: США, Велика Британія
Розробник: McDonnell Douglas, North American Aviation, Ford, Sperry Corporationd і Emerson Electricd
Виробник: Consolidated Aircraft
Всього збудовано: 18 482
Конструктор: Consolidated Aircraftd
Екіпаж: 7-10 осіб
Крейсерська швидкість: 346 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 470 км/год
Бойовий радіус: 3 400 км
Дальність польоту: 6 000 км
Практична стеля: 8 500 м
Швидкопідйомність: 5,2 м/с
Довжина: 20,6 м
Висота: 5,5 м
Розмах крила: 33,5 м
Площа крила: 97,4 м²
Споряджений: 25 000 кг
Двигуни: 4 × Pratt & Whitney R-1830 зіркоподібний двигун з турбопіддувом
Тяга (потужність): 4 × 1200 к.с.
Гарматне озброєння: 10 × кулеметів Browning M2
Боєзапас: малий радіус дії (до 650 км): 3 600 кг
середній радіус дії (до 1300 км): 2 300 кг
великий радіус дії (до 2 000 км): 1 200 кг

Консолідейтед В-24 «Ліберейтор» (англ. Consolidated B-24 Liberator) — американський важкий бомбардувальник, розроблений авіаційною компанією «Consolidated Aircraft» в Сан-Дієго, штат Каліфорнія. На початку проектування та розробки моделі літака був відомий, як модель 32, і невелика кількість ранніх зразків були продані під назвою бомбардувальник LB-30. Під час Другої світової війни Консолідейтед В-24 «Ліберейтор» широко використовувався усіма видами американських збройних сил, а також багатьма військово-повітряними силами і військово-морськими силами союзників. Літак здобув видатний послужний список під час війни, будучи задіяним в операціях на території Західної Європи, на Тихоокеанському ТВД, Середземномор'ї, в Китаї, Бірмі, Індії.

Масове виробництво важкого бомбардувальника розгорнулося в повну силу в 1943, коли була запущена нова збірна лінія компанією Ford Motor Company й готовий B-24 Liberator випускався кожну годину, і досягало 650 літаків на місяць в 1944. В-24 «Ліберейтор» став наймасовішим важким бомбардувальником союзників у світовій історії авіації та наймасовішим військовим літаком США, досягши піку в більше 18 000 літальних апаратів.

У порівнянні з славетнішим бомбардувальником B-17 Flying Fortress, B-24 мав сучасніший дизайн, вищу швидкість польоту, більший радіус дії й бомбове навантаження його було більше, ніж у «Летючої фортеці». Водночас, літак мав суттєві недоліки в управлінні польотом й погано літав в авіаційних формуваннях під час виконання завдань. Але, завдяки багатьом конструктивним перевагам, важкий бомбардувальник прослужив тривалий термін у військової авіації багатьох країн.

Історія створення[ред. | ред. код]

В 1938 році почалось виробництво першого чотиримоторного важкого бомбардувальника для ВПС США — Boeing B-17, і для пришвидшення виробництва командування звернулось до компанії Consolidated з пропозицією почати ліцензійне виробництво B-17. Але Consolidated відмовились і запропонували розробити свій літак з кращими характеристиками. Командування ВПС погодилось і 1 лютого 1939 року видали специфікацію C-212 під цей проект. Новий літак мав мати максимальну швидкість в 482 км/год, дальність польоту 4827 км, практичну стелю в 10 670 м і бомбове навантаження 4 тонни.

Складальні лінії B-24 на заводі Consolidated в Техасі.

Літак з внутрішнім позначенням «модель 32» був високопланом з двокілевим хвостовим оперенням, також було використано модель крила Девіса[en] — з спеціальним профілем, який відрізнявся малим аеродинамічним опором. На літаку мали встановлюватись двигуни Pratt & Whitney R-1830-33 потужністю 1200 к.с., а захисне озброєння мало складатись з шести кулеметів.

Розробка літака тривала не довго — перший прототип XB-24 піднявся в повітря вже 29 грудня 1939 року. Випробування були успішними, літак показав високі льотні характеристики, зокрема по дальності польоту він значно перевершував B-17. Відразу після тестувань компанія отримала контракти, зокрема і на експорт — Франція замовила 60 літаків, а Британія — 165. Через капітуляцію французьке замовлення було скасоване, але британський був виконаний і саме від британців B-24 отримав свою власну назву — Liberator. Загалом до 1945 року було виготовлено 18 482 B-24.[2]

Основні модифікації[ред. | ред. код]

  • YB-24 (деколи LB-30A) — передсерійна партія літаків з двигунами R-1830-33 потужністю 1200 к.с. Захисне озброєння складалось з шести 12,7-мм кулеметів в носовій, хвостовій, верхній, нижній і двох бокових установках. Маса бомбового навантаження — 3630 кг. З лютого 1941 року було виготовлено 7 літаків, шість з яких було відправлено в Британію.
  • LB-30B (Liberator Mk.I) — експортний варіант для Британії. На них встановлювалось британське обладнання і озброєння — з шести 7,7-мм кулеметів (по одному в носовій, нижній і двох бокових установках і два в хвостовій. (20 екз.)
  • B-24A — американський варіант LB-30B. В усіх установках крім хвостової встановлювались 12,7-мм кулемети. (9 екз.)
  • Liberator Mk.II — посилено захисне озброєння: 4 7,7-мм кулемети в хвостовій і верхній турелях, по два в бокових установках і по одному в передній і нижній установці. Виготовлявся з червня 1941 року для Британії, але після вступу США в війну почав надходити на озброєння ВПС США з зміненим складом озброєнням і під позначенням LB-30. (139 екз.)
  • B-24C — оснащувався двигунами R-1830-41 з турбокомпресорами і покращеними висотними характеристиками. Отримав захист паливних баків. Захисне озброєння складалось з восьми 12,7-мм кулеметів (по два в верхній і хвостовій баштах, і по одному в носовій, нижній і двох бокових установках). (9 екз.)
  • B-24D — перша справді масова модифікація. Оснащувався двигунами R-1830-41, -43, -65. Початково захисне озброєння відповідало B-24C але з часом в нижню установку додався ще один кулемет, ще пізніше додались два кулемети по боках кабіни. Маса бомбового навантаження — 4000 кг. Виготовлявся з 1942 року. (2738 екз.)
    • Liberator Mk.III — варіант B-24D для Британії з зміненим обладнанням і озброєнням.
  • B-24E — виготовлявся на заводі Ford. Оснащувався двигунами R-1830-65. (801 екз.)
    • Liberator Mk.IV — варіант B-24E для Британії.
  • B-24G — виготовлявся на заводі North American. Оснащувався двигунами R-1830-43, -65. Спочатку захисне озброєння відповідало пізнім варіантам B-24D без нижньої турелі, пізніше три кулемети в кабіні були замінені на одну турель з двома кулеметами, ще пізніше додалася нижня башта з двома кулеметами. Максимальна маса бомбового навантаження — 5800 кг. (430 екз.)
  • B-24H — захисне озброєння відповідало B-24G, але в нижній башті був тільки один кулемет, пізніше від нього теж відмовились. (3100 екз.)
  • B-24J — оснащувався двигунами R-1830-65, також змінено носову турель. (6678 екз.)
  • B-24L — полегшений варіант B-24J з зміненими турельними установками. (1667 екз.)
  • B-24M — хвостова турель замінена на два 12,7-мм кулемети з ручним керуванням. (2593 екз.)
  • C-87 Liberator Express[en] — транспортний варіант B-24D. (291 екз.)
  • С-109 — транспортний варіант B-24J/L. (218 переобладнано)
  • F-7 — варіант фоторозвідника.
  • PB4Y-1 — позначення B-24D/J/L/M в морській авіації.

Історія використання[ред. | ред. код]

Тихоокеанський театр воєнних дій[ред. | ред. код]

B-24 над півостровом Саламуа, Нова Гвінея.
B-24 на Алясці. Березень 1943 року.

В ВПС США B-24 з'явились на початку 1942 року: 19-а бомбардувальна група, яка ввійшла в склад 5-ї повітряної армії (ПА) базованої в Австралії, отримала 15 LB-30 і в лютому-березні брала участь в обороні Нідерландської Ост-Індії. Там B-24 бомбили об'єкти на Сулавесі і Суматрі, також діяли проти японського десанту на Балі. З осені 1942 року в 5-у ПА було додано 90-у бомбардувальну групу, і увага була переключена на бомбардування Рабаулу, Лае, Нової Британії і Нової Ірландії. В травні 1943 року 5-у ПА було посилено 380-ю бомбардувальною групою з B-24, а також почалось переозброєння частин з B-17, оскільки останній показав гірші результати в боротьбі проти морських цілей. Продовжувались бомбардування Соломонових островів, а з осені 1944 року почались операції проти Філіппін, зокрема брали участь в битвах за Лейте і Лусон. З січня 1945 року почались бомбардування Формози і Гонконгу, а літом 5-а ПА здійснила декілька рейдів проти цілей на Кюсю.

В центральній частині Тихого океану діяла 7-а ПА, в складі якої B-24 вперше були використані 7 червня 1942 року для бомбардування остова Вейк. Основною задачею 7-ї ПА була підтримка десантних операцій американських військ, зокрема на острови Тарава, Сайпан і Іводзімі. Після захоплення Окінави B-24 почали діяти проти Японських островів.

В 1942 році одна бомбардувальна група B-24 була перекинута В Індію, звідки діяла проти японських військ в Китаї, Таїланді і Бірмі. Декілька В-24 ввійшли в склад 36-ї бомбардувальної ескадрильї яка базувалась на Алясці. Ці літаки бомбардували захоплені Японією острови Атту і Киска, а з 1944 року почали непостійні нальоти проти Курильських островів.[2]

Середземноморський театр воєнних дій[ред. | ред. код]

B-24 повертаються з бомбардувальної місії. Позаду острів Дрвеник Великі.

В червні 1942 року в Єгипет прибула «група Галвестона» (пізніше 1-а тимчасова бомбардувальна група) з B-24D на озброєнні, і в ночі 11-12 червня 13 B-24 цієї групи завдали удару по нафтопереробних заводах в Плоєшті, що по суті було першим стратегічним бомбардуванням ВПС США в війні. Але наступні декілька місяців «група Галвестона» переключилась на дії проти італійського флоту, а також здійснювала нічні нальоти на Бенгазі і Тобрук. В листопаді 1942 року на базі окремих авіаційних частин, зокрема 98-ї бомбардувальної, було створено 9-у ПА яка почала діяти проти Італії. 4 грудня 1942 року відбулось перше бомбардування Неаполя, а 7 грудня з Британії було перекинуто ще одну групу B-24 і 9-а ПА почала інтенсивні бомбардування італо-німецьких військ в Тунісі і об'єктів в Італії. Перед початком сицилійської операції, ПА була посилена ще двома групами B-24 з Британії.

З великих операцій варто відзначити невдалий наліт на Плоєшті 1 серпня 1943 року, коли з 179 B-24 було збито 43, ще 23 літаки були вимушені сісти на території Туреччини. Але втрати було швидко компенсовано і вже 13 серпня в нальоті на завод в Австрії взяли участь 61 B-24, а 16 серпня 86 літаків бомбили аеродроми Італії. Останній виліт B-24 з території Африки відбувся 22 вересня 1943 року, після цього всі B-24 було перебазовано в Італію, де вони діяли проти цілей на Півночі Італії, в Австрії і на Балканах.[2]

Західноєвропейський театр воєнних дій[ред. | ред. код]

446-й бомбардувальна група ВПС США прямує для бомбардування Берліна. 29 квітня 1944

Основним угруповуванням бомбардувальної авіації США в війні в Європі була 8-ме бомбардувальне командування, пізніше перейменоване в 8-у повітряну армію, основною задачею якого були стратегічні бомбардування німецької промисловості. Перший бомбардувальний наліт B-24 в складі 8-ї ПА здійснили літаки 93-ї бомбардувальної групи: 9 жовтня 1942 року B-24 разом з B-17 бомбардували локомотивне депо і сталеливарний завод поблизу Лілля. Під час місії Люфтваффе змогло збити 4 B-24, ще 46 було пошкоджено, але місія була в цілому успішною. Через місяць бомбардуванням бази підводних човнів в Сен-Назері відзначились B-24 з 44-ї бомбардувальної групи. 27 січня 1943 року B-24 бомбили корабельню в Вільгельмсгафені, першу ціль на території Німеччини.

Загалом до 1943 року в складі 8-ї ПА вже було 12 груп з B-24, що дозволило здійснювати дійсно масовані нальоти з сотень літаків. До 1944 року бомбардування стали дійсно масованими, зокрема в перший день операції «Аргумент», проти авіаційної промисловості Третього Рейху, було використано 272 B-24 і 417 B-17. З 3 березня почались бомбардування Берліна, з короткою перервою в травні-червні коли авіація підтримувала висадку в Нормандії, спочатку знищуючи аеродроми і місця запуску Фау-1, а під час самого десанту виконували тактичні операції проти німецьких військ.

Після успішного десанту 8-а ПА знову повернулась до стратегічних бомбардувань, вже 6 липня 231 B-24 бомбили Кельн, а наступного дня 373 B-24 завдали удару по Лейпцигу. В вересні B-24 використовувались для постачання припасів британським десантникам в облозі під Арнемом. Але основними цілями для B-24 стали об'єкти нафтопереробної галузі, хоча B-24 також залучались і до килимових бомбардувань міст, зокрема Дрездена. Загалом за час війни B-24 8-ї ПА здійснили 96 тисяч бойових вильотів в ході 493 операцій і скинувши на цілі більше 200 тисяч тон бомб. Власні втрати склали 2121 літаки.

Після війни тисячі B-24 було списано, а на службі залишились тільки декілька літаків які використовувались для допоміжних цілей. Останній B-24 використовувався як летюча лабораторія аж до 1953 року.[2]

Використання в ВМС США[ред. | ред. код]

PB4Y-1 ескадрильї VB-103 поблизу Корнуолла

В ВМС B-24 отримали позначення PB4Y-1 і здебільшого використовувались для анти-субмаринного патрулювання. Першою нові літаки отримала ескадрилья VB-110 на Гаваях, згодом літак почав використовуватись і над Атлантичним океаном. За час війни флотські PB4Y-1 змогли потопити 13 ворожих підводних човнів, а після війни все ще використовувались до 1950 року.[2]

В країнах Британської співдружності[ред. | ред. код]

Liberator Королівських ВПС Великої Британії
B-24 24-ї ескадрильї ВПС Австралії під час ремонту.

В Королівських ВПС Великої Британії B-24 отримав позначення Liberator, і використовувався здебільшого в Береговому командуванні як анти-субмаринні патрульні літаки, але в січні 1942 року перші Liberator Mk.II надійшли в 159-у і 160-у ескадрильї Бомбардувального командування. Загалом було створено 13 бомбардувальних ескадрилей, але більшість з них використовувались на Середземномор'ї і в Індії. Зокрема 5 ескадрилей 231-ї групи діяли проти японських військ в Таїланді і Бірмі, мінували порти. В Північній Африці, окрім британських ескадрилей, також воювали дві південноафриканські. Також на британських Liberator-ах літали пілоти з окупованих Німеччиною країн, зокрема 321-а нідерландська ескадрилья, яка діяла в останні дні війни в Європі, а після була перекинута на Тихоокеанський ТВД. Загалом Велика Британія використовувала близько 2400 Liberator.

Майже 1200 Liberator було на озброєнні ВПС Канади, абсолютна більшість з яких використовувалась для морського патрулювання.

ВПС Австралії отримали 287 B-24, які було розподілено між сімома ескадрильями, які діяли проти японських військ на Борнео, Новій Гвінеї і Нідерландській Ост-Індії. Останні австралійські B-24 були зняті з озброєння в 1948 році.

Під час війни Індія не мала власних ВПС, але в 1947 році британці залишили близько 40 Liberator-ів. Більшість з них вимагали серйозного ремонту, але майже всі вдалось повернути в стрій і вони використовувались аж до 1968 року як патрульні.[2]

Інші країни[ред. | ред. код]

СРСР отримав 1 B-24 по ленд-лізу для ознайомлення, крім цього ще близько 30 були інтерновані після вимушених посадок на радянській території. 21 B-24 включили в склад 203-го полку 45-ї важкої бомбардувальної авіадивізії, але бойових вильотів не здійснювали.

Через вимушені посадки 6 B-24 були включені в ВПС Португалії, інші 5 — в ВПС Туреччини.

Трофейні B-24 використовувались і в Люфтваффе, зокрема для висадки десанту і диверсій. Декілька B-24 захоплених Італією і Румунією використовувались тільки для випробувань.[2]


Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]

Схема літака В-24 «Ліберейтор»

Дані з Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы[3]

B-24A B-24C B-24D B-24H B-24J
Екіпаж 7 осіб 10 осіб
Довжина 19,43 м 20,22 м 20,47 м 20,62 м
Висота 5,69 м 5,49 м 5,46 м 5,49 м
Розмах крил 33,53 м
Площа крил 97,36 м²
Маса пустого 13 600 кг 14 650 кг 14 790 кг 16 560 кг 16 100 кг
спорядженого 18 120 кг 18 600 кг 24 950 кг 25 400 кг 25 400 кг
максимальна злітна 24 300 кг 24 360 кг 27 200 кг 29 480 кг 29 480 кг
Двигуни Pratt & Whitney 4 × R-1830-33 4 × R-1830-41 4 × R-1830-43 4 × R-1830-65
Потужність 4 × 1200 к. с.
Максимальна швидкість 470 км/год 504 км/год 488 км/год 476 км/год 567 км/год
Дальність польоту 3500 км
з 1815 кг бомб
3400 км
з 2277 кг бомб
3700 км
з 2277 кг бомб
3400 км
з 2277 кг бомб
Практична стеля 9 300 м 10 400 м 8750 м 9150 м 8500 м
Час підйому 5,6 хв
на 3050 м
6,1 хв
на 3050 м
22 хв
на 6100 м
25 хв
на 6100 м

Галерея[ред. | ред. код]

Країни-оператори[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Birdsall, Steve. The B-24 Liberator. New York: Arco Publishing Company, Inc., 1968. ISBN 0-668-01695-7.
  • Birdsall, Steve. B-24 Liberator In Action (Aircraft number 21). Carrollton, Texas: Squadron/Signal Publications, Inc., 1975. ISBN 0-89747-020-6.
  • Blue, Allan G. The B-24 Liberator, A Pictorial History. Shepperton, Surrey, UK: Ian Allan Ltd., 1976. ISBN 0-7110-0630-X.
  • Bowman, Martin. Combat Legend: B-24 Liberator. Shrewsbury, UK: Airlife Publishing Ltd, 2003. ISBN 1-84037-403-9.
  • Freeman, Roger. B-24 at War. Shepperton, Surrey, UK: Ian Allan Ltd., 1983. ISBN 0-7110-1264-4.
  • Johnsen, Frederick A. Consolidated B-24 Liberator (WarbirdTech Volume 1). North Branch, Minnesota: Specialty Press, 2001. ISBN 1-58007-054-X.
  • Johnsen, Frederick A. B-24 Liberator: Combat and Development History of the Liberator and Privateer. St. Paul, Minnesota: Motorbooks International, 1993. ISBN 0-87938-758-0.
  • O'Leary, Michael. Consolidated B-24 Liberator. Botley, UK: Osprey Publishing, 2002. ISBN 1-84176-023-4.
  • Shacklady, Edward. Classic WWII Aviation: Consolidated B-24. Bristol, UK: Cerberus Publishing Ltd., 2002. ISBN 1-84145-106-1.
  • Taylor, John W. R. «Consolidated B-24/PB4 Y Liberator.» Combat Aircraft of the World from 1909 to the present. New York: G.P. Putnam's Sons, 1969. ISBN 0-425-03633-2.
  • Winchester, Jim. «Consolidated B-24 Liberator.» Aircraft of World War II: The Aviation Factfile. Kent, UK: Grange Books plc, 2004. ISBN 1-84013-639-1.
  • Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]