Шлезвіґ-Гольштейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шлезвіґ-Гольште́йн
Прапор Герб
Прапор Герб
Гасло: Нероздільні навіки[1]
БерлінБременБременГамбургНижня СаксоніяБаваріяСаарландШлезвіг-ГольштейнБранденбургСаксоніяТюрингіяСаксонія-АнгальтМекленбург — Передня ПомераніяБаден-ВюртембергГессенПівнічний Рейн-ВестфаліяРейнланд-ПфальцШвейцаріяБоденське озероАвстріяЛюксембургФранціяБельгіяЧехіяПольщаНідерландиДаніяДаніяЩецинська затокаШлезвіг-ГольштейнПівнічне мореБалтійське мореKarte
Опис зображення
Країна Німеччина
Столиця Кіль
Площа 15.799,65 км²
Населення 2 903 773 (на 31 грудня 2019[2])
Густота 184 осіб/км²
Утворена 23 серпня 1946
ВВП 93,37 млрд (2017) [3]
Борг 31,820 млрд € (31 грудня 2015)[4]
Голова Данієль Гюнтер (СДПН)
Уряд ХДС, Зелені і ВДП
Ландтаг ХДС (25 депутатів), СДПН (21), Зелені (10) і ВДП (9), АдН (4), СПВ (3) та позафракційний (1)
Останні вибори 7 травня 2017
Наступні вибори 2022
Голосів у Бундесраті 4
ISO DE-SH
Сайт www.schleswig-holstein.de

Шлезвіґ-Гольште́йн (нім. Land Schleswig-Holstein) — земля Федеративної Республіки Німеччина. Розташована в північній частині країни. Столиця — місто Кіль. Сусідами землі є Нижня Саксонія, Мекленбург-Передня Померанія, Гамбург та Данія. Утворена 23 серпня 1946 року. Площа — 15.799,65 км². Населення — 2 903 773 (на 31 грудня 2019[2]). На теренах землі розмовляють німецькою, нижньонімецькою, данською і фризькою. ХДС, Зелені і ВДП очолюють земельний уряд. Голова уряду — Данієль Гюнтер (СДПН). За результами виборів до ландтагу, що відбулися 7 травня 2017 року, в ньому представлені такі партії: ХДС (25 депутатів), СДПН (21), Зелені (10) і ВДП (9), АдН (4), СПВ (3) та позафракційний (1). Має 4 депутатів у Бундесраті, верхній палаті парламенту Німеччини. Валовий внутрішній продукт землі складає 93,37 млрд (2017) [3]. Борг землі становить 31,820 млрд € (31 грудня 2015)[4]. Рівень безробіття — 4,9 % (листопад 2019)[5]. Міжнародний код — DE-SH.

Назва[ред. | ред. код]

  • Шле́звіг-Гольште́йн (нім. Schleswig-Holstein, ниж.-нім. Sleswig-Holsteen) — найпоширеніша назва землі
  • Шле́звіг-Гольшта́йн, Шле́звіг-Хольштайн (нім. Schleswig-Holstein) — альтернативні записи з урахуванням сучасної літературної вимови.
  • Шле́звіг-Гольште́йнська земля́ (нім. Land Schleswig-Holstein, ниж.-нім. Land Sleswig-Holsteen) — офіційна назва землі.
  • Шле́звіг-Гольшти́нія — російська назва XVIII — XX ст.[6].
  • Слесвік-Гольса́тія (лат. Slesvicum-Holsatia) — латинська назва.
  • Сле́свіг-Го́льстин (дан. Slesvig-Holsten, Delstat Slesvig-Holsten) — данська назва.
  • Сла́свік-Го́льстін (фриз. Slaswik-Holstiinj, Lönj Slaswik-Holstiinj) — північно-фризька назва.

Географія[ред. | ред. код]

Шлезвіг-Гольштейн розташований на півдні Ютландського півосторова між Балтійським морем на сході і Північно-Німецьким морем на заході. Земля межує на півночі з Ютландією (Данія), на півдні — з Гамбургом, Нижньою Саксонією і Мекленбург-Передньою Померанією[6]. Південно-західним кордоном, що відділяє Шлезвіг-Гольштейн від Нижньої Саксонії слугує річка Ельба.

Міста: Любек, Шлезвіг, Фленсбург, Ютерзен, Гузум

Через центр землі, від Кіля до Брунсбюттеля пролягяє Кільський канал, який сполучає Балтійське і Північно-Німецьке море.

Історія[ред. | ред. код]

Герцогства[ред. | ред. код]

Шлезвіґ і Гольштейн були двома герцогствами під правлінням данських королів з 1460 року, але вони не були частиною королівства. Більшість населення становили німці, а Гольштейн був членом Рейнської Конфедерації, створеної в 1815. У 1761 році герцог Гольштейн-Готторпський став імператором Росії під ім'ям Петро III. Петро III планував напасти на Данію, щоб повернути Гольштейн-Готторпські володіння, приєднані до Шлезвігу. Імператриця Катерина II в 1767 році уклала договір з Данією  про союз, підтверджений трактатом 1773 року (так званий Царскосельський трактат), який повністю врегулював «готторпське питання». Згідно з укладеним трактатом, спадкоємець російського престолу Павло I, що був одночасно Гольштейн-Готторпським герцогом, відмовлявся на користь Данії від готторпської спадщини в обмін на графства Ольденбург і Дельменхорст в Північній Німеччині, правителем яких став Фрідріх Август I Ольденбургский. В результаті такого рішення весь Шлезвіґ-Гольштейн увійшов до складу Данії. 

У 1848 році прусські війська вступили до Шлезвіґу і таким чином почалася Дансько-прусська війна, що закінчилася миром 2 липня 1850 року. З того часу Шлезвіґ-Гольштейн був повернутий до статусу, що існував до війни. Шлезвіґ отримавши особливе данське управління; Гольштейн і Лауенбург, будучи членами Німецького союзу, залишалися під владою Данії; порядок престолонаслідування був визнаний загальний для Данії і герцогств, а саме на користь данського принца-наступника Християна Глюксбургського.

Гольштейнці спробували на свій ризик продовжувати війну з Данією, але були розбиті в битві при Іштедте 24-25 липня 1850 року. Їх розрахунки на підтримку з боку Пруссії не виправдалися. 29 листопада 1850 року в Ольмюці прусський уряд, на вимогу Росії й Австрії, змушений був відмовитися від підтримки революційного руху у Шлезвіг-Гольштейні. Туди була надіслана комісія для приборкання повстання в супроводі австрійських військ. Тимчасовий шлезвіґ-гольштейнський уряд усунувся від влади. Гольштейн був зайнятий австрійцями,  данцями Шлезвіґ.

Шлезвіґ-Гольштейном фактично почали керувати як данською провінцією. Герцогства Шлезвіґ і Гольштейн, однак, зберігали свої старі привілеї, місцеві закони і становили особливий митний округ. У Готторпі (до 1846 року) перебував данський намісник, а вища урядова установа для герцогств становила так звана німецька канцелярія в Копенгагені.

Провінція[ред. | ред. код]

Згідно з Празьким мирним договором від 23 серпня 1866 року Австрійська імперія поступилася герцогствами Шлезвіг і Гольшейн на користь Пруссії. Одна зі статей договору передбачала плебісцит населення у Північному Шлезвіґу про приєднання до Данії або Пруссії, але цей пункт проігнорували, а через 12 років — скасували[6]. Паралельно, 27 вересня 1866 року Прусія уклала іншу угоду із великим герцогом Петером Ольденбурзьким, за якою він зрікався своїх претензій на спадщину у Шлезвіґу й Гольштейні за 1 мільйон талерів[6]. 12 січня 1867 року Прусія об'єднала обидва герцогства, проголосивши створення Шлезвіг-Гольштинської провінції[6].

1895 року німецька влада завершила будівництво Кільського каналу (каналу імператора Вільгельма), що скоротив час проходу між Балтійським і Північно-Німецькими морями.

1890 року, згідно з Занзібарським договором, Велика Британія повернула Німеччині острови Гельголанд, які увійшли до складу Шлезвіґ-Гольштейнської провінції[6][7].

Після поразки Німеччини у Першій Світовій війні країна уклала Версальський договір від 28 червня 1919 року, який вимагав провести на території Шлезвіґу плебісцит населення про приналежність до Данії. 10 лютого і 14 березня 1920 року, під наглядом спостерігачів від країн Антанти, відбулося два плебісцити у Північному і Центральному Шлезвіґу. Населення північних областей проголосували за приєднання до Данії (74.9 %, 75.431 особа), а центральних — за залишення у Німеччині (80.2 %, 51,742 особи). 15 червня того ж року Північний Шлезвіг (Апенрадський, Гадерслебенський, Зондебурзький повіти) увійшов до складу Данії й отримав назву Південна Ютландія. 1921 року було визначено новий дансько-німецький кордон[8].

Земля[ред. | ред. код]

23 серпня 1946 року на основі Шлезвіґ-Гольштейнської провінції була утворена Шлезвіґ-Гольштейнська федеральна земля Німеччини[9]

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Повіти[ред. | ред. код]

Lauenburg armor.svg Герцогство Лауенбург Kreis Herzogtum Lauenburg
Адміністративний поділ
Bremerhaven (zu Freie Hansestadt Bremen)NiedersachsenFreie und Hansestadt HamburgFreie und Hansestadt HamburgMecklenburg-VorpommernПіннебергKönigreich DänemarkKreis NordfrieslandFlensburgKielNeumünsterLübeckГерцогство ЛауенбургШтормарнЗегебергСхідний ГольштейнПіннебергШтайнбургДітмаршенШлезвіг-ФленсбургПленРендсбург-ЕкернфердеSchleswig-Holstein, administrative divisions - de - colored.svg
Опис зображення
Kreiswappen des Kreises Dithmarschen.png Дітмаршен Kreis Dithmarschen
DEU Kreis Nordfriesland COA.svg Північна Фризія Kreis Nordfriesland
Wappen Kreis Ostholstein.png Східний Гольштейн Kreis Ostholstein
DEU Kreis Pinneberg COA.svg Піннеберг Kreis Pinneberg
Wappen Kreis Ploen.svg Плен Kreis Plön
Wappen Kreis Rendsburg-Eckernfoerde.svg Рендсбург-Екернферде Kreis Rendsburg-Eckernfoerde
Wappen Kreis Schleswig-Flensburg.svg Шлезвіг-Фленсбург Kreis Schleswig-Flensburg
Coa Kreis Segeberg.svg Зегеберг Kreis Segeberg
DEU Kreis Steinburg COA.svg Штайнбург Kreis Steinburg
Wappen Kreis Stormarn.svg Штормарн Kreis Stormarn

4 міст на правах району:

  1. Кіль (KL)
  2. Любек (HL)
  3. Ноймюнстер (NMS)
  4. Фленсбург (FL)

Ландтаг[ред. | ред. код]

Даніель Гюнтер, голова земельного уряду з 28 червня 2017 року.

Розподіл місць у Шлезвіг-Гольштейнському ландтазі за результатами виборів 2017 року. Уряд очолює коаліція ХДС, Зелених і ВДП.

21
10
3
9
25
4
1
21 10 25 

Розподіл 73 місць:


Промисловість[ред. | ред. код]

Розвинуті суднобудування, виробництво електричного й інженерного устаткування, харчова промисловість.

Населення[ред. | ред. код]

В землі розмовляють німецькою (бл. 2,7 млн мовців), нижньонімецькою (бл. 1,3 млн мовців), данською (бл. 65 тисяч мовців[10]), фризькою (бл. 10 тисяч мовців).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фраза із Рібського договору 1460 про об'єднання Шлезвіга і Гольштейна.
  2. Statistikamt Nord – Bevölkerung der Gemeinden in Schleswig-Holstein 4. Quartal 2019 (XLSX-файл) (нім.)
  3. Bruttoinlandsprodukt von Schleswig-Holstein seit 1970. de.statista.com. 
  4. Schulden der öffentlichen Haushalte am 31. Dezember 2015. www.destatis.de. 
  5. Arbeitslosenquoten im November 2019 – Länder und Kreise. statistik.arbeitsagentur.de. Statistik der Bundesagentur für Arbeit. Процитовано 2019-12-02. 
  6. а б в г д е Шлезвиг-Гольштиния // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Санкт-Петербург, 1903, Т. 39, С. 677—682.
  7. Helgoland-Sansibar-Vertrag
  8. Alnor, K. Die Ergebnisse der Volksabstimmungen vom 10. Februar und 14. März 1920 in der 1. und 2. schleswigschen Zone (= Heimatschriften des Schleswig-Holsteiner-Bundes. Band 15). Flensburg (Lutherhaus): Verlag des Schleswig-Holsteiner-Bundes, 1925.
  9. Verordnung Nr. 46, Auflösung der Provinzen des ehemaligen Landes Preußen in der Britischen Zone und ihre Neubildung als selbständige Länder (1946). verfassungen.de. 1946-08-23. 
  10. З них — 50 тисяч представники данської меншини, 7 тисяч — громадяни Данії, а також кілька тисяч німців, що опанували данську мову в процесі навчання.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Довідники[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]