Шлезвіг-Гольштейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шле́звіг-Гольште́йн
Прапор Герб
Прапор Герб
Гасло: Нероздільні навіки[1]
БерлінБременБременГамбургНижня СаксоніяБаваріяСаарландШлезвіг-ГольштейнБранденбургСаксоніяТюрингіяСаксонія-АнгальтМекленбург — Передня ПомераніяБаден-ВюртембергГессенПівнічний Рейн-ВестфаліяРейнланд-ПфальцШвейцаріяБоденське озероАвстріяЛюксембургФранціяБельгіяЧехіяПольщаНідерландиДаніяДаніяЩецинська затокаШлезвіг-ГольштейнПівнічне мореБалтійське мореKarte
Опис зображення
Країна Німеччина
Столиця Кіль
Площа 15.799,38 км²
Населення 2 881 926 (на 31 грудня 2016[2])
Густота 178 осіб/км²
Утворена 23 серпня 1946
ВВП 75,63 млрд (2013)
Голова Торстен Альбіг (СДПН)
Уряд СДПН, Зелені і СПВ
ISO 3166-2 DE-SH
Сайт www.schleswig-holstein.de

Шле́звіг-Гольште́йн (нім. Land Schleswig-Holstein) — земля Федеративної Республіки Німеччина. Розташована в північній частині країни. Столиця — місто Кіль. Сусідами землі є Нижня Саксонія, Мекленбург-Передня Померанія, Гамбург та Данія. Утворена 23 серпня 1946 року. Площа — 15.799,38 км². Населення — 2 881 926 (на 31 грудня 2016[2]). На теренах землі розмовляють німецькою, нижньонімецькою, данською і фризькою. СДПН, Зелені і СПВ очолюють земельний уряд. Голова уряду — Торстен Альбіг (СДПН). За результами виборів до ландтагу, що відбулися 6 травня 2012 року, в ньому представлені такі партії: ХДС (22 депутати), СДПН (22), Зелені (10) і ВДП (6), Піратська партія (6) і СПВ (3). Має 4 депутатів у Бундесраті, верхній палаті парламенту Німеччини. Валовий внутрішній продукт землі складає 75,63 млрд (2013). Борг землі становить 31,358 млрд € (31 грудня 2012)[3]. Рівень безробіття — 7,6 % (лютий 2014)[4]. Міжнародний код — DE-SH.

Назва[ред. | ред. код]

Географія[ред. | ред. код]

Міста: Любек, Шлезвіг, Фленсбург, Ютерзен, Гузум, Річка Ельба, Кільський канал.

Історія[ред. | ред. код]

Шлезвіг і Гольштейн були двома герцогствами під правлінням данських королів з 1460 року, але вони не були частиною королівства. Більшість населення становили німці, а Гольштейн був членом Рейнської Конфедерації, створеної в 1815. У 1761 році герцог Гольштейн-Готторпський став імператором Росії під ім'ям Петро III. Петро III планував напасти на Данію, щоб повернути Гольштейн-Готторпські володіння, приєднані до Шлезвігу. Імператриця Катерина II в 1767 році уклала договір з Данією  про союз, підтверджений трактатом 1773 року (так званий Царскосельський трактат), який повністю врегулював «готторпське питання». Згідно з укладеним трактатом, спадкоємець російського престолу Павло I, що був одночасно Гольштейн-Готторпським герцогом, відмовлявся на користь Данії від готторпської спадщини в обмін на графства Ольденбург і Дельменхорст в Північній Німеччині, правителем яких став Фрідріх Август I Ольденбургский. В результаті такого рішення весь Шлезвіг-Гольштейн увійшов до складу Данії. 

У 1848 році прусські війська вступили до Шлезвігу і таким чином почалася Дансько-прусська війна, що закінчилася миром 2 липня 1850 року. З того часу Шлезвіг-Гольштейн був повернутий до статусу, що існував до війни. Шлезвіг отримавши особливе данське управління; Гольштейн і Лауенбург, будучи членами Німецького союзу, залишалися під владою Данії; порядок престолонаслідування був визнаний загальний для Данії і герцогств, а саме на користь данського принца-наступника Християна Глюксбургського.

Гольштейнці спробували на свій ризик продовжувати війну з Данією, але були розбиті в битві при Іштедте 24-25 липня 1850 року. Їх розрахунки на підтримку з боку Пруссії не виправдалися. 29 листопада 1850 року в Ольмюці прусський уряд, на вимогу Росії й Австрії, змушений був відмовитися від підтримки революційного руху у Шлезвіг-Гольштейні. Туди була надіслана комісія для приборкання повстання в супроводі австрійських військ. Тимчасовий шлезвіг-гольштейнський уряд усунувся від влади. Гольштейн був зайнятий австрійцями,  данцями Шлезвіг.

Шлезвіг-Гольштейном фактично почали керувати як данською провінцією. Герцогства Шлезвіг і Гольштейн, однак, зберігали свої старі привілеї, місцеві закони і становили особливий митний округ. У Готторпі (до 1846 року) перебував данський намісник, а вища урядова установа для герцогств становила так звана німецька канцелярія в Копенгагені.

У 1866 Пруссія анексувала обидва герцогства.

За плебісцитом 1920 року північна частина Шлезвігу відійшла до Данії, ставши провінціями Гадерслев і Обенро. Решта території залишилася в складі Німеччини.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Район[ред. | ред. код]

Адміністративний поділ
Bremerhaven (zu Freie Hansestadt Bremen)NiedersachsenFreie und Hansestadt HamburgFreie und Hansestadt HamburgMecklenburg-VorpommernHelgoland (zu Kreis Pinneberg)Königreich DänemarkKreis NordfrieslandFlensburgKielNeumünsterLübeckKreis Herzogtum LauenburgKreis StormarnKreis SegebergKreis OstholsteinKreis PinnebergKreis SteinburgKreis DithmarschenKreis Schleswig-FlensburgKreis PlönKreis Rendsburg-EckernfördeSchleswig-Holstein, administrative divisions - de - colored.svg
Опис зображення
  1. Дітмаршен
  2. Герцогство Лауенбург
  3. Північна Фризія (район)
  4. Східний Гольштейн
  5. Піннеберг
  6. Плен
  1. Рендсбург-Екернферде
  2. Шлезвіг-Фленсбург
  3. Зегеберг
  4. Штайнбург
  5. Штормарн

4 міст на правах району:

  1. Кіль (KL)
  2. Любек (HL)
  3. Ноймюнстер (NMS)
  4. Фленсбург (FL)

Ландтаг[ред. | ред. код]

Торстен Альбіг, голова земельного уряду з 2012 року.

Розподіл місць у Шлезвіг-Гольштейнському ландтазі за результатами виборів 2012 року. Уряд очолює коаліція СДПН, Зелених і СПВ.

22
10
3
6
6
22
22 10 22 

Розподіл 69 місць:


Промисловість[ред. | ред. код]

Розвинуті суднобудування, виробництво електричного й інженерного устаткування, харчова промисловість.

Населення[ред. | ред. код]

В землі розмовляють німецькою (бл. 2,7 млн мовців), нижньонімецькою (бл. 1,3 млн мовців), данською (бл. 65 тисяч мовців[5]), фризькою (бл. 10 тисяч мовців).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фраза із Рібського договору 1460 про об'єднання Шлезвіга і Гольштейна.
  2. Statistikamt Nord – Bevölkerung der Gemeinden in Schleswig-Holstein 4. Quartal 2016 (XLSX-файл) (нім.)
  3. Quelle: destatis, Schulden der öffentlichen Haushalte am 30.09.2013
  4. Arbeitslosenquoten im Februar 2014 – Länder und Kreise. statistik.arbeitsagentur.de. Statistik der Bundesagentur für Arbeit. Процитовано 2014-02-27. 
  5. З них — 50 тисяч представники данської меншини, 7 тисяч — громадяни Данії, а також кілька тисяч німців, що опанували данську мову в процесі навчання.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Факти про Німеччину / ред. Жанет Шаян, Сабіне Гіле; пер. Володимир Шелест. — Франкфурт-на-Майні : Зоцієтетс-Ферлаґ, 2010. — ISBN 978-3-7973-1211-2.

Посилання[ред. | ред. код]

Данія Данія
Північне море Gray compass rose.svg Балтійське море
Flag of Lower Saxony.svg Нижня Саксонія Flag of Lower Saxony.svg Нижня Саксонія
Flag of Hamburg.svg Гамбург
Flag of Mecklenburg-Western Pomerania.svg Мекленбург-Передня Померанія