Верхослава Людмила

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Верхослава Людмила
Біографічні дані
Народженняневідомо
невідомо
Смерть1223
невідомо
У шлюбі зФрідріх I (герцог Лотарингії)[1]
ДітиФрідріх II (герцог Лотарингії)[1], Cunigunda of Lorrained[1], Dietrich of Lorrained[1][2], Matthieu of Lorrained[1][2], Hedwig of Lorrained[1][2], Henri de Lorraine, Lord de Bayond[2], Philip of Lorrained[2], Agatha de Lorrained[2] і Judith de Lorrained[2][3]
БатькоМешко ІІІ Старий
МатиЄлизавета, князівна Великопольська
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Верхослава або Верхуслава (пол. Wierzchoslawa Ludmiła Mieszkówna; 1153—1223) — польська принцеса; після одруження Герцогиня Лотарингії, що стала родоначальницею всіх наступних Герцогів Лотаринзьких, в тому числі й Франца I, що в шлюбі з Марією-Терезією започаткували династію Габсбурґів-Лотаринзьких.

Донька Мешка ІІІ та його першої дружини принцеси Єлізавети. Правнучка Великого князя Київського Святополка ІІ.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась бл. 1153 року в родині Великого князя Польщі Мешка ІІІ та його першої дружини угорської принцеси Єлизавети.

Була другою донькою та четвертою дитиною в родині. Припускають, що її було названо на честь Верхуслави Всеволодівни, Великої княгині Польщі, дружини Болеслава IV.

Бл. 1167 р, Верхуслава одружилась з Фредеріком І, сином Герцога Лотарингії Матіаса І. Цей шлюб був організований дядьком Фредеріка - імператором Священної Римської імперії Фрідріхом Барбароссою під час його візиту до Польщі.

В шлюбі у Верхуслави й Фредеріка народилось дев'ятеро дітей:

  • Фредерик II, герцог Лотарингії
  • Матіас, єпископ у Тюлі
  • Филип, барон Жербевіля
  • Т'єрі, барон Аутігну
  • Генрі, барон Байона
  • Аґата, абатиса Ремірмону
  • Юдит, графиня Сальма, дружина Генрі ІІ
  • Ядвіга, графиня Цвайбрюккен, дружина Генріха І
  • Кунеґунда, княгиня Лібмурга, дружина Вальрама III

Завдяки Верхуславі зав'язались зв'язки між французькими та польськими представниками мистецтва та архітектури.

Після багаторічних суперечок між чоловіком Верхуслави Фредеріком І і його старшим (на 3 роки) братом герцогом Лотарингії Симоном II, 1205 році він нарешті зрікся престолу.

Фрідріх став герцогом, Верхуслава герцогинею Лотарингії. Однак їх правління було недовгим: через рік, 1206 року, Фрідріх I помер. Верхуслава повернулась до Польщі і мешкала там до самої смерті, бл. 1223 року.


Родовід

[ред. | ред. код]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Казимир I,
князь Польщі
 
 
 
 
 
 
 
Владислав I,
князь Польщі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Добронега,
донька Володимира Великого
 
 
 
 
 
 
 
Болеслав ІІІ,
князь Польщі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вратислав ІІ,
князь Богемії
 
 
 
 
 
 
 
Юдіт Богемська,
Богемська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Аделаїда,
Угорсько-українська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
Мешко ІІІ,
князь Польщі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Поппо з Берґу
 
 
 
 
 
 
 
Генрих І з Берґу
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія,
Угорська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
Соломія з Берґу
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Діпольд II,
макрграф Вогбургу
 
 
 
 
 
 
 
Аделаїда з Мохенталю
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луїтгарда Каринтійська
 
 
 
 
 
 
 
Верхослава,
герцогиня Лотарингії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Геза I,
Король Угорщини
 
 
 
 
 
 
 
Алмос,
принц угорський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія
 
 
 
 
 
 
 
Бела ІІ,
Король Угорщини
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Святополк Ізяславич,
Великий князь Київський
 
 
 
 
 
 
 
Предслава Київська,
Українська княжна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Богемська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
Єлізавета
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марко Петріславович,
Сербський князь
 
 
 
 
 
 
 
Урош I,
Великий жупан Сербії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Угарка,
княжна
 
 
 
 
 
 
 
Олена, принцеса Сербська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Костянтин Діоген,
Візантійський імператор
 
 
 
 
 
 
 
Анна Діогенеса,
донька Візайнтійського імператора
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Теодора Комнена
 
 
 
 
 
 


Джерела та література

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
  2. а б в г д е ж Lundy D. R. The Peerage
  3. Pas L. v. Genealogics — 2003.