Використання армією США боєприпасів із збідненим ураном
Армія США застосовувала боєприпаси з збідненим ураном під час різних бойових дій. Їх використання найчастіше відбувалося як 30-мм боєприпасів до авіагармати GAU-8 Avenger ВПС, трохи рідше — як 25-мм боєприпаси до гармати M242 ВС і КМП[1]. Основною причиною використання боєприпасів з збідненим ураном вважають вироблені ними понаднормові руйнування[2], а також гарну горючість, що забезпечує високу бронебійну дію[3].
Боєприпаси з збідненим ураном не визнаються хімічною зброєю міжнародними організаціями, яке застосування ніяк не регулюється і не заборонено.
Уран токсичний, проте в збідненому вигляді набагато менш небезпечний за ртуть та миш'як[4]. Основною проблемою збідненого урану вважається вдихання його пилу, що утворився при руйнуванні снарядів[5]. В результаті удару або вибуху формується оксид урану, здатний теоретично забруднити місцевість або потрапити всередину дихальних шляхів людини[6], через що виникає ризик виникнення загрози наслідків для здоров'я[7].
Основною загрозою від урану вважається токсичність — так, вона в мільйон разів гіпотетично небезпечніша для людини, ніж радіоактивний вплив[8].
Дослідження робочої групи Королівського наукового товариства з питань небезпеки здоров'я від боєприпасів з збідненим ураном дійшла висновку, що ризики для здоров'я, спричинені використанням цієї зброї, вкрай незначні[9].
За заявою МО США, немає жодного задокументованого випадку виникнення раку через збіднений уран[10], що підтверджується дослідженнями в даному питанні[11].
За розрахунками Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я, гранична доза опромінення, яка може бути отримана при потраплянні в організм частинок збідненого урану, становить менше половини граничної річної дози для осіб, які працюють в умовах радіації. На думку ВООЗ, це може збільшити ризик лейкемії не більше ніж на 2 %[12].
Під час першої війни міжнародної коаліції проти Іраку коаліція випустила в загальній сумі близько 782.414 снарядів з збідненим ураном, більша частина з яких припадає на США[13]. Усього було використано від 275 до 300 тонн збідненого урану.
За період Іракської війни 2003 було випущено близько 300.000 снарядів з збідненим ураном, більша частина яких припадає на США[13].
Дослідження, що стосується впливу збідненого урану на ветеранів війни в Іраку не виявили будь-яких проблем зі здоров'ям у них і зробили висновок, що збіднений уран не викликає проблем зі здоров'ям[14].
У 1999 році, за підсумками дослідження показників здоров'я учасників війни в Перській затоці, якихось значних відхилень у здоров'ї не було виявлено[15].
«Синдром війни в Перській затоці» за підсумками дослідження даного питання визнаний неіснуючою містифікацією[16].
У ході бомбардувань в Югославії та Боснії США випустила більше 40.000 снарядів з збідненим ураном, велика частина з яких припала на Косово і Боснію[17].
Існували різні локальні повідомлення про наявність наслідків застосування збідненого урану. Так, BBC повідомляє про те, що неназвана організація ветеранів військових Італії має відомості про 50 загиблих і 200 хворих учасників бомбардувань, що захворіли, в Югославії та Боснії, переважно через рак на різних стадіях, проте офіційно підтверджень їх немає: у 2002 році, за даними дослідження МО Італії, військовослужбовці Італії, які брали участь в операціях, лише трохи частіше за середнє хворіють на онкологічні захворювання, що відповідає висновку ВООЗ[17]. Схоже, дані надходили в подібних формах і від інших країн[18]. Трохи пізніше, італійське дослідження спростувало наявність у італійських солдатів зростання захворюваності на онкологічні захворювання[19].
За даними розслідування ЮНЕП ООН, використання збідненого урану в Югославії ніяк не позначилося на навколишньому середовищі та/або населенні, а також учасниках бойових дій[20].
Італійські вчені, які досліджували питання про забруднення місцевості, підтвердили трохи підвищений вміст урану в грунті, але при цьому значення не перевищували допустимі норми, а враховуючи рівень урану серед кільчастих червів і взагалі вважається, що про забруднення грунту не може йтися[21].
- ↑ Dan Fahey (1 червня 2005). SCIENCE OR SCIENCE FICTION? Facts, Myths and Propaganda: In the Debate Over Depleted Uranium Weapons (PDF). web.archive.org (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 1 червня 2005. Процитовано 11 вересня 2022.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=unfit(довідка) - ↑ Depleted Uranium. www.globalsecurity.org. Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ H.B. Peacock. Pyrophoricity of Uranium // Westinghouse Savannah River Company. — 1992. — 11 November. Архівовано з джерела 11 вересня 2022.
- ↑ ATSDR - 2007 CERCLA Priority List of Hazardous Substances. web.archive.org. 4 вересня 2011. Архів оригіналу за 4 вересня 2011. Процитовано 11 вересня 2022.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=unfit(довідка) - ↑ The health hazards of depleted uranium munitions: Part II | Royal Society. royalsociety.org. Архів оригіналу за 11 вересня 2022. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ C. Mitsakou, K. Eleftheriadis, C. Housiadas, M. Lazaridis. MODELING OF THE DISPERSION OF DEPLETED URANIUM AEROSOL // Health Physics. — 2003. — Т. 84, вип. 4 (1 квітня). — С. 538–544. — ISSN 0017-9078. — DOI:.
- ↑ BBC NEWS | In Depth | Depleted uranium: the lingering poison. news.bbc.co.uk. Архів оригіналу за 11 вересня 2022. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Alexandra C. Miller, Michael Stewart, Kia Brooks, Lin Shi, Natalie Page. Depleted uranium-catalyzed oxidative DNA damage: absence of significant alpha particle decay // Journal of Inorganic Biochemistry. — 2002. — Т. 91, вип. 1 (1 липня). — С. 246–252. — ISSN 0162-0134. — DOI:.
- ↑ Royal Society Working Group on the Health Hazards of Depleted Uranium Munitions. The health effects of depleted uranium munitions: a summary. — 2002. — 11 November. — Bibcode:. — DOI:. — PMID 12148788 .
- ↑ DU Library. web.archive.org. 23 листопада 2007. Архів оригіналу за 23 листопада 2007. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Zwijnenburg, Wim. Hazard Aware: Lessons learned from military field manuals on depleted uranium and how to move forward for civilian protection norms // Utrecht: IKV Pax Christi. — 2012. — 11 November. — ISBN 978-9-070-44327-6. Архівовано з джерела 11 вересня 2022.
- ↑ Обеднённый уран — Фактологический бюллетень ВОЗ № 257 Январь 2001г. Архів оригіналу за 18 квітня 2009. Процитовано 14 жовтня 2009.
- ↑ а б US fired depleted uranium at civilian areas in 2003 Iraq war, report finds. the Guardian (англ.). 19 червня 2014. Архів оригіналу за 21 травня 2022. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Macfarlane, Gary J.; Biggs, Anne-Marie; Maconochie, Noreen; Hotopf, Matthew; Doyle, Patricia; Lunt, Mark. Incidence of cancer among UK Gulf War veterans: cohort study // BMJ. — 2003. — 11 November. — DOI:. — PMID 14670879 .
- ↑ W J Coker, B M Bhatt, N F Blatchley, J T Graham. Clinical findings for the first 1000 Gulf war veterans in the Ministry of Defence's medical assessment programme // BMJ. — 1999. — Т. 318, вип. 7179 (30 січня). — С. 290–294. — ISSN 1468-5833 0959-8138, 1468-5833. — DOI:.
- ↑ Fred Charatan. Gulf war symptoms do not constitute a syndrome // BMJ. — 2006. — Т. 333, вип. 7569 (21 вересня). — С. 618.3. — ISSN 1468-5833 0959-8138, 1468-5833. — DOI:.
- ↑ а б Christian Fraser (10 січня 2007). Uranium 'killing Italian troops'. BBC News. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Simons, Marlise (7 січня 2001). Radiation From Balkan Bombing Alarms Europe. The New York Times. 0362-4331. Архів оригіналу за 11 вересня 2022. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Peragallo, M. S.; Urbano, F.; Sarnicola, G.; Lista, F.; Vecchione, A. Cancer incidence in the military: an update // Epidemiologia e Prevenzione. — 2011. — 11 novembre.
- ↑ United Nations Environment Programme. Depleted Uranium in Serbia and Montenegro: Post-Conflict Environmental Assessment in the Federal Republic of Yugoslavia // UNEP. — 2002. — 11 November. Архівовано з джерела 3 березня 2022.
- ↑ L.A. Di Lella, F. Nannoni, G. Protano, F. Riccobono. Uranium contents and 235U/238U atom ratios in soil and earthworms in western Kosovo after the 1999 war // Science of The Total Environment. — 2005. — Т. 337, вип. 1-3 (1 січня). — С. 109–118. — ISSN 0048-9697. — DOI:.