Вуль Юхим Давидович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вуль Юхим Давидович
рос. Ефим Давидович Вуль
Народився1895 або 1894[1]
Брацлав, Немирівський район, Україна або Черкаси, Київська губернія, Російська імперія[1]
Помер1951
Казахська РСР, СРСР
Знання мовросійська
ПартіяКПРС
Брати, сестриВуль Михайло Давидовичd і Вуль Леонід Давидовичd
Нагороди
орден Червоного Прапора

Юхим Давидович Вуль (нар. 1895 — пом. 1951) — радянський державний діяч.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1895 року в місті Брацлаві Кам'янець-Подільської губернії в єврейській родині (за іншими даними 1894 року в Черкасах[2]).

Навчався в Московському енергетичному інституті, але не закінчив його.

У 1917 році став членом РСДРП(б). Брав участь у Громадянській війні — був командиром батальйону 2-го стрілецького полку. Був нагороджений орденом Червоного Прапора РРФСР (наказ РВСР № 241: від 1920). У липні 1922 року звільнився з РСЧА.

У 1923 році Юхим Вуль, будучи начальником охорони Державного управління Москви та області при МНК, був засуджений колегією ОДПУ за посадові злочини. Цього ж року вибув із партії. 28 вересня 1925 року звільнений.

З 1933 року працював у системі ГУЛАГу:

  • з 12 лютого 1933 року по 3 липня 1937 року — начальник 3-го відділення, начальник ділянки Північного району, начальник Ікшанського району Дмитровлага;
  • з 3 липня 1937 року по 15 серпня 1937 року — начальник окремої Ікшанської ділянки Дмитровлага;
  • з 16 серпня 1937 року по 10 грудня 1938 року — начальник управління Локчимлага НКВС СРСР, начальник табору.

Звільнений з органів наказом НКВС СРСР № 2499 від 10 грудня 1938 (без звання). 2 липня 1940 року був заарештований, але звільнений. Працював комерційним директором артілі «Радіо-Фронт» у Москві. 1942 року знову був заарештований і отримав 8 років таборів.

1950 року вийшов на волю. У 1951 році знову був арештований у Москві за «порушення паспортного режиму» і засланий до Казахської РСР, де помер у 1951 році[3]. Був реабілітований у 1956 році[2].

Родина

[ред. | ред. код]

Брат Михайла та Леоніда Вуль.

Був одружений, мав двох дітей — Давида та Михайла (Михайло Юхимович Вуль-Веснін, відомий театральний режисер та педагог)[3]. Онук Леонід був радянським дисидентом.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б http://moskva-volga.ru/vul-efim-davydovich-1894/
  2. а б Вуль Ефим Давыдович. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 28 листопада 2017.
  3. а б Ефим Вуль. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 28 листопада 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]