Голубовська Надія Йосипівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голубовська.
Надія Йосипівна Голубовська
Основна інформація
Дата народження30 серпня 1891(1891-08-30)
Місце народженняСанкт-Петербург Російська імперія
Дата смерті5 грудня 1975(1975-12-05) (84 роки)
Місце смертіЛенінград, РРФСР, СРСР
ПохованняНово-Волковський цвинтарd
Роки активностіз 1915
ГромадянствоРосійська імперія; СРСР
Професіїпіаністка,
клавесиніст,
педагог
ОсвітаСанкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Інструментифортепіано
ЖанриАкадемічна музика
ЗакладСанкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова і Дитяча музична школа №1 ім. М. П. Фроловаd
НагородиЗаслужений артист РРФСР

Надія Йосипівна Голубовська (30 серпня 1891, Санкт-Петербург — 5 грудня 1975, Ленінград) — російська піаністка, клавесиністка та музичний педагог. Заслужена артистка РРФСР (1937).

Біографія

[ред. | ред. код]

Загальну освіту здобула в жіночій гімназії Петрішуле (1900—1907).

Закінчила Санкт-Петербурзьку консерваторію (1914), учениця Олександри Розанової та Сергія Ляпунова; вважають, що на випускному іспиті Голубовська була головною суперницею Сергія Прокоф'єва за вищу нагороду випускнику — медаль імені Антона Рубінштейна[1].

1923 року протягом трьох місяців стажувалася в Берліні, вивчаючи гру на клавесині.

Виступала з 1915 року. 1917 року дала перший сольний концерт, у рецензії на який було зазначено:

… багато тонкої поезії, живого почуття; велика ритмічна чіткість поєднується з емоційною пристрасністю та нервовістю.

— В'ячеслав Каратигін, музичний критик[2]

Одночасно виступала як акомпаніатор — зокрема, зі співачкою Зоєю Лодій та скрипалем Михайлом Рейсоном.

В 1930-60-і роки було зроблено ряд записів Голубовської, переважно з радіотрансляції, — в тому числі концерт № 23 і ряд сольних творів В. А. Моцарта, соната № 3 Ф. Шопена, твори Ж. Ф. Рамо, Доменіко Скарлатті, Г. Ф. Генделя. У післявоєнні роки, однак, Голубовська приділяла переважно увагу педагогічній роботі — втім, мемуаристи згадують про її часті літні концерти в Тарусі[3].

З 1920 року викладала в Ленінградської консерваторії (з 1935 року професор), де виховала багатьох концертуючих піаністів; серед них Н. Щемелінова, В. Нільсен, М. Карандашева, А. Угорський, Г. Тальрозе, Е Шишко.

В 1941-1944 роках Голубовська завідувала фортепіанною кафедрою Уральської консерваторії, а з 1945 по 1963 рік була консультантом Талліннської консерваторії.

Вибрані праці

[ред. | ред. код]
  • Голубовская Н. И. Искусство педализации. — Л., 1967.
  • Голубовская Н. И. Искусство исполнителя. — СПб.: Композитор-Санкт-Петербург, 2007. — 486 с. — 1000 экз. — ISBN 5-7379-0283-8

* Голубовская Н. И. О музыкальном исполнительстве. — Л.: Музыка, 1985. — 143 с. — 22 000 экз.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Морозов С. А. Прокофьев. М.: Молодая гвардия, 1967. (Жизнь замечательных людей)
  2. ↑ Цит. по: Григорьев Л. Г., Платек Я. М. Современные пианисты. — 2-е изд., испр. и доп. — М. : Советский композитор, 1990.
  3. ↑ Мельникова Т. Таруса — 101-й километр. М.: Возвращение, 2007.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Бронфін Є. Ф. Н. І. Голубовська — виконавець та педагог. Л.: Музика, 1978. 135 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Голубовська_Надія_Йосипівна&oldid=41442186