Клавесин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Італійський клавесин 17 ст. Майстер П'єтро Фабі (Pietro Faby) 1677, Париж, Музичний музей.
Сучасно створений клавесин

Клавесин (італ. clavicembalo, фр. clavecin, нім. Cembalo, ісп. clavecín, порт. cravo) — старовинний клавішний струнно-щипковий музичний інструмент, металеві струни якого защипуються плектром з пера або шкіри. Існують клавесини двох типів: крилоподібної форми великого розміру (вертикальний або горизонтальний) і меншого розміру — квадратної, прямокутної або п'ятикутної форми. Інструменти першого типу зазвичай називають клавесином, а другого — спінетом. Вьорджінелом в Англії в XVI ст. називали обидва типи клавесина, але частіше — інструменти квадратної форми.

Клавесин, який походить від псалтерію, струни якого защипувалися пальцями, був поширений в XVI—XVIII ст. Він виготовлявся з двома клавіатурами. Складніші інструменти мали два або більше набори струн (регістрів) і особливі перемикачі, які дозволяли змінювати кількість видобутих звуків шляхом одночасного включення двох або трьох наборів струн.

Поступаючись фортепіано за силою та динамікою (струни фортепіано коливаються в результаті ударів по них оббитих фільцем молоточків, а не від защипування), клавесин мав свої переваги: прозору ясність тону, ритмічну чіткість і прекрасну поєднуваність з іншими музичними інструментами і голосами, яка зробила клавесин чудовим ансамблевим інструментом. Перша хвиля відродження інтересу до клавесину припадає на кінець XIX століття — початок ХХ століття. Друга — після Першої світової війни (завдяки таким музикантам, як Ванда Ландовська).

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]