Гражина Куронь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гражина Куронь
пол. Grażyna Kuroń
Народилася2 січня 1940(1940-01-02)
Варшава, Генеральна губернія, Третій Райх
Померла23 листопада 1982(1982-11-23) (42 роки)
Варшава, Польська Народна Республіка
·легеневе захворюванняd
ПохованняПовонзківський цвинтар
Країна Польська Народна Республіка
Діяльністьпсихологиня, дисидентка
Галузьпсихологія[1] і Рух Опору[1]
Alma materВаршавський університет
Знання мовпольська[1]
У шлюбі зЯцек Куронь
Діти (1)Мацей Куронь
Нагороди
Командорський хрест ордена Відродження Польщі

Гражина Куронь (пол. Grażyna Kuroń; 2 січня 1940(1940січня02), Варшава — 23 листопада 1982, там же), вона ж Гая Куронь (пол. Gaja Kuroń), Гайка Куронь (пол. Gajka Kuroń) — польська дисидентка та правозахисниця, активістка Солідарності, дружина Яцека Куроня.

Разом із Яцеком Куронем

[ред. | ред. код]

У 15 років Гражина Боруцька познайомилася з 21-річним Яцеком Куронем у дитячо-юнацькому літньому таборі[2]. 1959 року Яцек і Гражина одружилися, за рік у них народився син Мацей[3].

Планувала стати фізиком, але після вмовлянь чоловіка вирішила вивчати психологію у Варшавському університеті[4], працювала в системі професійного навчання. Яцек Куронь на той час вже був активним опозиціонером. Ситуація його дружини була пов'язана з великими труднощами. Гражині Куронь відмовляли у працевлаштуванні, звільняли під будь-яким приводом[5].

У 1965 році Яцека Куроня та Кароля Модзелевського заарештували та засудили на 3 роки ув'язнення за публікацію «Відкритого листа» до членів ПОРП[6]. Гражина Куронь взяла на себе продовження діяльності ліводисидентського клубу у Варшавському університеті. Під час політичної кризи 1968 року організувала відправку грошей та посилок політв'язням.

Гражина Куронь ніколи формально не перебувала в КОС-КОР, але брала активну участь у діяльності Комітету. Вона багато робила для підтримки зв'язків ув'язнених з волею. Особливо інтенсивно Гражина Куронь працювала з дружинами звільнених чи заарештованих робітників, допомагала їм правовими консультаціями та публічним інформуванням. 21 березня 1979 року Гражину Куронь разом із чоловіком і сином жорстоко побили агенти держбезпеки[7].

То був безумець. Він так і писав про себе і свою дружину — Гаю: "Я був її безумством, вона — моїм розумом". Він не вписувався у вузькі рамки сімейного щастя і все життя ризикував собою, дружиною, сином. Вона приймала його таким, яким він є, і робила все можливе для того, щоб вогонь цього унікального божевілля не обірвався раніше.

— Дмитро Травін[8]

У серпні 1980 року Гражина Куронь прибула на Гданську корабельню і взяла участь у виробленні 21 вимоги Міжзаводського страйкового комітету (Яцек Куронь у цей час був ізольований держбезпекою). Вона відіграла важливу роль у формулюванні вимог про звільнення політв'язнів.

Ув'язнення та смерть

[ред. | ред. код]

15 грудня 1981 року, після введення воєнного стану Гражину Куронь інтернувала владою ПНР[9]. У червні 1982 року звільнена за станом здоров'я, лікувалася у лікарні Лодзі. Лікарем Гражини був Марек Едельман. Міністр внутрішніх справ ПНР генерал Кіщак повідомив Яцеку Куроню, що не має заперечень проти від'їзду подружжя з Польщі на лікування Гражини. Проте розв'язання цього питання затягнулося з обох боків.

23 листопада 1982 року[9] Гражина Куронь померла від хвороби легень. З грудня 1981 до листопада 1982 року вона бачила чоловіка лише двічі. Яцек Куронь провів з нею день за добу до її смерті, після чого знову був доставлений до місць інтернування. Похована на Повонзківському цвинтарі у Варшаві[10].

Пам'ять

[ред. | ред. код]

12 грудня 2006 року Гражина Куронь посмертно нагороджена Командорським хрестом ордена Відродження Польщі[11]. 16 лютого 2007 року нагороду отримав її син Мацей[12].

Історія подружжя Куронів, життя Гражини та рання смерть у важкий для «Солідарності» час зробили її образ романтичною легендою[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Nie tracić fasonu. Rzeczpospolita (пол.). Процитовано 8 березня 2024.
  3. ↑ Anna Bikont, Helena Łuczywo: Jacek. Warszawa: Wydawnictwo Agora i Wydawnictwo Czarne, 2018, ss. 197, 199. ISBN 978-83-268-2706-8. 
  4. ↑ Agnieszka Święcicka (22 листопада 2021). Jej miłość pomagała mu przetrwać w więzieniu. Dla niej starał się być lepszym człowiekiem. plejadapl. Процитовано 28 вересня 2022.
  5. ↑ Anna Bikont, Helena Łuczywo: Jacek. Warszawa: Wydawnictwo Agora i Wydawnictwo Czarne, 2018, s. 251. ISBN 978-83-268-2706-8. 
  6. ↑ 55 lat temu został ogłoszony „List otwarty do Partii”. dzieje.pl. Процитовано 20 листопада 2023.
  7. ↑ Andrzej Kaczyński Gaja, «Rzeczpospolita», 22.11.2003
  8. ↑ Дмитрий Травин / Железный Винни-Пух и все-все-все… Конец эпохи борьбы. Санкт-Петербург «Дело» 2004.
  9. ↑ а б Zmarł Jacek Kuroń. trojmiasto.pl (пол.). 18 червня 2004. Процитовано 8 березня 2024.
  10. ↑ GAJA BORUCKA KUROŃ. Cmentarz Stare Powązki. Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 10 грудня 2019.
  11. ↑ Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 12 grudnia 2006 r. o nadaniu orderów (M.P. z 2007 r. nr 23, poz. 257).
  12. ↑ Odznaczenie pośmiertne dla Grażyny Boruckiej - Kuroń. prezydent.pl. 16 лютого 2007. Архів оригіналу за 3 січня 2011. Процитовано 14 листопада 2010.
  13. ↑ Grażynie. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 вересня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гражина_Куронь&oldid=43523935