Грунін Тимофій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грунін Тимофій Іванович
Народився2 лютого 1898(1898-02-02) або 1898[1]
Мокшан, Пензенська губернія, Російська імперія
Помер19 серпня 1970(1970-08-19) або 1970[1]
Москва, СРСР
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьмовознавець
Alma materМосковський інститут сходознавстваd
Галузьсходознавство
ЗакладВійськова академія імені М. В. Фрунзе
Науковий ступінькандидат філологічних наук
ВчителіКримський Агатангел Юхимович

Гру́нін Тимофій Іванович (8(20) січня 1898, с. Мокшан, нині Пензенська область, Росія — 19 серпня 1970, Москва) — мовознавець. Кандидат філологічних наук (1944).

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив Московський інститут сходознавства (1927). Учень А. Кримського. Працював викладачем курсів сходознавства (1927—1930) при Всеукраїнській науковій асоціації сходознавства, одночасно вів науково-дослідну роботу як дійсний член цієї Асоціації. Від 1931 — науковий співробітник кафедри арабсько-іранської і тюркменської філології ВУАН, після ліквідації якої (1934) працював в Українському НДІ Близького Сходу (1934—1936), за сумісництвом — завідувач відділу народів СРСР і Сходу Бібліотеки ВУАН. На запрошення Комітету нового алфавіту Туркменської РСР працював у НДІ мови і літератури (Ашґабат, 1936—1938), науковим співробітником Інституту мови та писемності АН СРСР (від 1938). Наприкінці 1930-х рр. заарештований, після звільнення викладав у Військовій академії та Військовому інституті іноземних мов (Москва, 1940—1958); водночас — у Московському університеті та інституті сходознавства (1941—1945), на курсах іноземних мов Наркому зовнішньої торгівлі СРСР (1942—1948). Транскрибував, переклав, підготував передмову та коментарі до видання «Документы на половецком языке XVI в.: Судебные акты Каменец-Подольской армянской общины» (Москва, 1967).

Праці

[ред. | ред. код]
  • Турецька мова: Елементарна граматика та новий алфавіт. Х.; К., 1930;
  • Половецкоязычные документы Киевского центрального архива древних актов. Москва, 1944;
  • Учебное пособие по турецкому языку. Москва, 1949 (співавт.);
  • Имя прилагательное в тюркских языках: На мат. турец. языка // ВЯ. 1955. № 4.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • [Дашкевич Я.] Сходознавець Тимофій Іванович Грунін // Архіви України. — 1971. — № 1. — С. 16.
  • Dashkevich Ia. R. Grunin Timofej Ivanovič // Haykakan sovetakan hanragitaran. — Erevan, 1977. — Hat. 3. — P. 237.
  • Тимофей Иванович Грунин // Сов. тюркология. 1970. № 5;
  • Люди и судьбы: Библиогр. слов. востоковедов — жертв полит. террора в сов. период (1917—1991). С.-Петербург, 2003.
  • Халимоненко Г. І. // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — С. 552—553. — ISBN 966-02-3966-1.
  • Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; ред. кол.: Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна (голова), В.І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – 616 c. – URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146 [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]
  1. ↑ а б Люди и судьбы. Биобиблиографический словарь востоковедов - жертв политического террора в советский период (1917-1991) — СПб: Петербургское Востоковедение, 2013. — 496 с. — (Социальная история отечественной науки о Востоке) — ISBN 978-5-85803-225-0
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грунін_Тимофій_Іванович&oldid=36157751