Гіпотеза Самнера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Девід Самнер (фахівець у теорії графів із університету Південної Кароліни) 1971 року висловив гіпотезу, що турніри є універсальними графами задля полідерев[en] (орієнтованих дерев). Точніше, гіпо́теза Са́мнера (або гіпо́теза Са́мнера про універса́льний турні́р) стверджує, що будь-яка орієнтація будь-якого дерева з вершинами є підграфом будь-якого турніру з вершинами[1]. Гіпотеза залишається недоведеною. Кюн, Майкрофт і Остус[2] називають гіпотезу «однією з найвідоміших задач про турніри».

Приклади

[ред. | ред. код]

Нехай орієнтоване дерево є зіркою , в якій усі ребра орієнтовані від центра до листків. Тоді не можна вкласти в турнір, утворений із вершин регулярного -кутника шляхом спрямування всіх ребер за годинниковою стрілкою навколо многокутника. Для цього турніру будь-який напівстепінь входу і будь-який напівстепень виходу дорівнюють , тоді як центральна вершина має більший напівстепінь виходу, [3]. Таким чином, якщо гіпотеза Самнера істинна, вона дає найкращий можливий розмір універсального графа для орієнтованих дерев.

Однак у будь-якому турнірі з вершинами, середній напівстепінь виходу дорівнює , а найбільший напівстепінь виходу дорівнює цілому числу, більшому або рівному середньому значенню. Таким чином, існує вершина з напівстепенем виходу , яку можна використати як центральну вершину для копії .

Часткові результати

[ред. | ред. код]

Відомі такі часткові результати.

  • Гіпотеза істинна для всіх досить великих значень [4].
  • Існує функція з асимптотичною швидкістю зростання зі властивістю, що будь-яке орієнтоване дерево з вершинами можна вкласти в підграф будь-якого турніру з вершин. Крім того, і більш явно, .[5]
  • Існує функція , така, що турніри з вершинами є універсальними для орієнтованих дерев з листками[6][7][8].
  • Існує функція , така, що будь-яке орієнтоване дерево з вершинами з найбільшим степенем, що не перевищує , утворює підграф будь-якого турніру з вершинами. Якщо є фіксованою константою, швидкість асимптотичного зростання дорівнює [2].
  • Будь-який «майже регулярний» турнір із вершинами містить будь-яке орієнтоване дерево з вершин[9].
  • Будь-яку орієнтовану гусеницю з вершинами і діаметром, що не перевершує чотирьох, можна вкласти як підграф у будь-який турнір із вершинами[9].
  • Будь-який турнір із вершинами містить як підграф будь-який орієнтований кореневий граф[en] з вершинами[10].

Пов'язані гіпотези

[ред. | ред. код]

Розенфельд[11] висловив гіпотезу, що будь-який орієнтований шлях з вершинами (при ) можна вкласти як підграф у будь-який турнір з вершинами[9]. Після часткових результатів, отриманих Томасоном[12], гіпотезу довели Аве і Томассі[7].

Аве і Томассі[13], у свою чергу висловив посилену гіпотезу Самнера, що будь-який турнір з вершинами містить як підграф будь-яке орієнтоване дерево з не більше ніж листками.

Берр[14] висловив гіпотезу, що якщо граф вимагає і більше кольорів для розфарбування графа , тоді будь-яка орієнтація графа містить будь-яку орієнтацію дерева з вершинами. Оскільки повні графи вимагають різних кольорів для кожної вершини, гіпотеза Самнера випливає негайно з гіпотези Берра[15]. Як показав Берр, орієнтації графів, хроматичне число яких зростає квадратично від , є універсальними для орієнтованих дерев.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. (Kühn, Mycroft, Osthus, 2011a). Найраніша опублікована цитата, яку навела Даніела Кюн та ін. надлежить Райду і Вормолду ((Reid, Wormald, 1983), (Wormald, 1983)). Вормолд цитує гіпотезу як почуту в приватній бесіді зі Самнером.
  2. а б Kühn, Mycroft, Osthus, 2011a.
  3. Цей приклад взято зі статті Кюн, Майкрофта і Остуса ((Kühn, Mycroft, Osthus, 2011a)).
  4. Kühn, Mycroft, Osthus, 2011b.
  5. Kühn, Mycroft, Osthus, 2011a; El Sahili, 2004. Более слабые и полученные ранее границы для функции можно найти в статьях Chung, 1981, Wormald, 1983, Häggkvist, Thomason, 1991, Havet, Thomassé, 2000b, Havet, 2002.
  6. Häggkvist, Thomason, 1991.
  7. а б Havet, Thomassé, 2000a.
  8. Havet, 2002.
  9. а б в Reid, Wormald, 1983.
  10. Havet, Thomassé, 2000b.
  11. Rosenfeld, 1972.
  12. Thomason, 1986.
  13. У статті Аве (Havet, 2002), але Аве приписує його в цій статті Томассі.
  14. Burr, 1980.
  15. Це підправлена версія гіпотези Берра зі статті Вормолда (Wormald, 1983).

Література

[ред. | ред. код]
  • Stefan A. Burr. Subtrees of directed graphs and hypergraphs // Proceedings of the Eleventh Southeastern Conference on Combinatorics, Graph Theory and Computing (Florida Atlantic Univ., Boca Raton, Fla., 1980), Vol. I. — 1980. — Т. 28. — С. 227—239. — (Congressus Numerantium)
  • Chung F.R.K. A note on subtrees in tournaments. — Bell Laboratories, 1981. — (Internal Memorandum). Як процитовано у Вормолда ((Wormald, 1983)).
  • El Sahili A. Trees in tournaments // Journal of Combinatorial Theory. — 2004. — Т. 92 (5 листопада). — С. 183—187. — (1). — DOI:10.1016/j.jctb.2004.04.002.
  • Roland Häggkvist, Andrew Thomason. Trees in tournaments // Combinatorica. — 1991. — Т. 11 (5 листопада). — С. 123—130. — (2). — DOI:10.1007/BF01206356.
  • Frédéric Havet. Trees in tournaments // Discrete Mathematics. — 2002. — Т. 243 (5 листопада). — С. 121—134. — (1-3). — DOI:10.1016/S0012-365X(00)00463-5.
  • Frédéric Havet, Stéphan Thomassé. Oriented Hamiltonian paths in tournaments: a proof of Rosenfeld's conjecture // Journal of Combinatorial Theory. — 2024. — Т. 78 (5 листопада). — С. 243—273. — (2). — DOI:10.1006/jctb.1999.1945.
  • Frédéric Havet, Stéphan Thomassé. Median orders of tournaments: a tool for the second neighborhood problem and Sumner's conjecture // Journal of Graph Theory. — 2024. — Т. 35 (5 листопада). — С. 244—256. — (4). — DOI:10.1002/1097-0118(200012)35:4<244::AID-JGT2>3.0.CO;2-H.
  • Daniela Kühn, Richard Mycroft, Deryk Osthus. An approximate version of Sumner's universal tournament conjecture // Journal of Combinatorial Theory. — 2024. — Т. 101 (5 листопада). — С. 415—447. — (6). — DOI:10.1016/j.jctb.2010.12.006.
  • Daniela Kühn, Richard Mycroft, Deryk Osthus. A proof of Sumner's universal tournament conjecture for large tournaments // Proceedings of the London Mathematical Society. — 2024. — Т. 102, вип. 4 (5 листопада). — С. 731—766. — (Third Series). — arXiv:1010.4430. — DOI:10.1112/plms/pdq035.
  • Embedding oriented n-trees in tournaments // Studia Scientiarum Mathematicarum Hungarica. — 1983. — Т. 18 (5 листопада). — С. 377—387. — (2-4).
  • Rosenfeld M. Antidirected Hamiltonian paths in tournaments // Journal of Combinatorial Theory. — 1972. — Т. 12 (5 листопада). — С. 93—99. — (Series B). — DOI:10.1016/0095-8956(72)90035-4.
  • Andrew Thomason. Paths and cycles in tournaments // Transactions of the American Mathematical Society. — 1986. — Vol. 296 (5 November). — P. 167—180. — (1). — DOI:10.2307/2000567.
  • Nicholas C. Wormald. Combinatorial mathematics, X (Adelaide, 1982). — Berlin : Springer, 1983. — Т. 1036. — С. 417—419. — (Lecture Notes in Math.) — DOI:10.1007/BFb0071535.

Посилання

[ред. | ред. код]