Дженніфер Леш
Дженніфер Леш | |
---|---|
Народилася | 27 лютого 1938[2][3][4] Чичестер, Англія, Велика Британія[4] |
Померла | 28 грудня 1993[1][2][…] (55 років) Odstockd, Вілтшир[d], Вілтшир, Велика Британія[4] ·рак молочної залози |
Країна | Велика Британія |
Діяльність | художниця, письменниця-романістка, письменниця |
Alma mater | Beechwood Sacred Heart Schoold |
Знання мов | англійська[5] |
Батько | Henry Alleyne Lashd[1] |
Мати | Joan Mary Moored[6] |
У шлюбі з | Марк Файнзd |
Діти | Рейф Файнз[1], Джозеф Файнз[1], Софі Файнзd[1], Магнус Файнзd[1], Марта Файнзd[1] і Jacob Mark Twisleton-Wykeham-Fiennesd[1] |
Дженніфер Енн Мері Елейн Леш Файнс (27 лютого 1938 — 28 грудня 1993), також відома як Джіні Файнс — англійська письменниця і художниця.[7]
У 1961 році, у віці 23 років, вона опублікувала свій перший роман "Поховання". Леш вважалася однією з найперспективніших молодих людей серед англійських митців того часу. Після зустрічі з Леш у Саффолку Доді Сміт, авторка роману "Сто й один далматинець", зауважила, що Леш була "майже занадто цікавою, щоб бути правдою".[8]
Леш народилася в Чичестері, Сассекс, 27 лютого 1938 року, дочка Джоан Мері (уродженої Мур) і бригадного генерала Генрі Аллейна Леша.[9][10] До 6 років Леш жила в Індії, де служив її батько. Її дядько Білл Леш був єпископом Бомбея з 1947 по 1961 роки. Коли її сім'я повернулася до Англії, вони оселилися в Сурреї. Вихована римо-католичкою, Лаш відвідувала школу-інтернат при монастирі Пресвятого Серця в Танбрідж-Уеллсі, Кент, а потім продовжила навчання в художній школі Фарнхем. Коли їй було 16 років, її навчання перервали сімейні проблеми. Вона припинила навчання і переїхала до Лондона, де перебивалася випадковими заробітками, щоб підтримувати свої мистецькі пошуки.
У середині 1950-х вона познайомилася з ліричною поетесою та галеристкою Айріс Бертвістл у місті Чурт, графство Суррей, де вони обидві мешкали. Невдовзі після цього, коли Бертвістл переїхала до Волберсвіка, графство Саффолк, Леш поїхала з нею і, заохочена Бертвістл, почала працювати над своїм першим романом "Поховання" (The Burial). Бертвістл перейменувала Лаш на Джіні й познайомила з її майбутнім чоловіком Марком Файнсом,[11][12] за якого вона вийшла заміж у 1962 році,[13][10] році, коли була опублікована її друга книга "Клімат віри". У шлюбі було семеро дітей: актори Ральф Файнс і Джозеф Файнс, режисерки Марта Файнс і Софі Файнс, композитор Магнус Файнс, Джейкоб Файнс, менеджер з охорони природи, і прийомний син Майкл Емері, археолог. Сім'я часто переїжджала і жила в Саффолку, Вілтширі, Ірландії та Лондоні. Протягом наступних 20 років Леш написала ще чотири романи: "Призма" (1963), "Спустися і помри" (1977), "Збирач пилу" (1979) та "З травня по жовтень" (1980).
Картини Леш були представлені на кількох виставках у галереях Пенвіт у Сент-Айвсі, Галереї Хейлсворт та Галереї Вестлетон Чепел у Суффолку.
Наприкінці 1980-х у Леш діагностували рак молочної залози. Перебуваючи в ремісії від хвороби, вона подорожувала до Лурду та Сен-Марі-де-ла-Мер у Франції, а також до священного Сантьяго-де-Компостелла в Іспанії. У цей час вона написала "На прощі", свою єдину нехудожню книгу. Леш померла 28 грудня 1993 року в Одстоці, Вілтшир, у віці 55 років. Її останній роман "Кровні тенета" був опублікований посмертно в 1997 році.
- ↑ а б в г д е ж и к Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б в GeneaStar
- ↑ а б в Babelio — 2007.
- ↑ а б в Sampson A. Obituary: Jini Fiennes — The Independent, 1993.
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ Obituary: Jini Fiennes. The Independent (англ.). 31 грудня 1993. Процитовано 6 червня 2023.
- ↑ Mark Fiennes. The Independent (англ.). 4 січня 2005. Процитовано 6 червня 2023.
- ↑ Person Page. www.thepeerage.com. Процитовано 6 червня 2023.
- ↑ а б Debrett's Peerage and Baronetage. Kelly's Directories. 2000. p. 1488. ISBN 978-0-3335-4577-5.
- ↑ Lee, Hermione (2014). Penelope Fitzgerald: A Life. Random House. p. 128. ISBN 978-0-0995-4659-7.
- ↑ Stanford, Peter (23 червня 2006). IM Birtwistle. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 6 червня 2023.
- ↑ Mark Fiennes. www.telegraph.co.uk. Процитовано 6 червня 2023.