Елізе Ріхтер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ріхтер.
Елізе Ріхтер
Народилася2 березня 1865(1865-03-02)[4][5][…]
Відень, Австрійська імперія[6]
Померла21 червня 1943(1943-06-21)[1][2][…] (78 років)
Терезієнштадт, Терезін[3][6]
Країна Австрія
Місце проживанняВідень[3]
Діяльністьпрофесор, літературний критик, романістка
Відома завдякироманістика
Alma materВіденський університет і Akademisches Gymnasiumd
Науковий ступіньдоктор філософії[3][7] і доктор габілітований[8] (1905)
Знання мовнімецька[9][10]
ЗакладВіденський університет
ПартіяВітчизняний фронт
Брати, сестриHelene Richterd

Елізе Ріхтер (нім. Elise Richter; 1865–1943) — австрійська вчена-філолог; в 1905 році стала першою жінкою в історії Віденського університету, яка отримала ступінь доктора наук.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 2 березня 1865 року у Відні, Австро-Угорщина, в єврейській сім'ї Maximilian Richter (пом. 1891) і його дружини Emilie Lackenbacher (пом. 1891); її сестра — Елен, вивчала філософію у Віденському університеті та отримала вчену ступінь у 1901 році.

У 20-річному віці Елізе захворіла ревматизмом, від якого не вилікувалась до кінця свого життя. З 1891 року вона відвідувала деякі лекції у Віденському університеті як гостьовий слухач. Коли жінкам було дозволено здавати іспити, в 1896 році вона отримала атестат про освіту в приватній Академічній гімназії у Відні. Через рік поступила на філософський факультет Віденського університету. В 1905 році вона стала першою жінкою, яка отримала ступінь хабілітованого доктора з романських мов і стала першою жінкою-доцентом, яка назначена екстра-ординарним професором в 1921 році. З 1920 року Елізе очолювала Асоціацію австрійських академічних жінок (нім. Verband der Akademikerinnen Österreichs).

Після аншлюсу і прояву нацистської антисемітської політики в Австрії, Елізе Ріхтер була звільнена зі своєї посади. Разом із сестрою Елен, яка жила з нею, вони були депортовані 9 жовтня 1942 року в концентраційний табірТерезієнштадт, де вона померла 23 червня 1943 року.

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • Програма Елізе Ріхтер Австрійського наукового Фонду (FWF), який надає підтримку жінкам, що навчаються на шляху до професорського звання, названий в її честь.[11]
  • З 1999 року Німецьке об'єднання романістів вручає приз 1500 євро за відмінні дипломні роботи на тему романістики, який також має ім'я Ріхтер.
  • В 2008 році у віденському районі Флорідсдорф одна з вулиць була названа її іменем.
  • Літом 2016 року бюст Елізе Ріхтер встановлений у Віденському університеті.[12]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в FemBio database
  2. ↑ а б Frauen in Bewegung 1848–1938 — Österreichische Nationalbibliothek, 2006.
  3. ↑ а б в г д Database of victims — Прага: Terezín Initiative Institute.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118600389 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. ↑ а б Gadzinski A. KALLIOPE Austria: Frauen in Gesellschaft, Kultur und Wissenschaft — Wien: Bundesministerium für Europa, Integration und Äußeres, 2015. — S. 223–224. — ISBN 978-3-9503655-5-9
  7. ↑ Database of the Terezín Memorial
  8. ↑ https://geschichte.univie.ac.at/de/elise-richter
  9. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  10. ↑ CONOR.Sl
  11. ↑ Elise-Richter-Programm [Архівовано 26 травня 2017 у Wayback Machine.] (нім.)
  12. ↑ Sieben Frauendenkmäler für Uni Wien [Архівовано 16 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Елізе_Ріхтер