Етьєн Брюле
| Етьєн Брюле | |
|---|---|
| фр. Étienne Brûlé | |
 | |
| Народився |
1592 Шампіньї-сюр-Марн[1][2][3] |
| Помер |
червень 1633 Канада, Нова Франція, Королівство Франція або Великі Озера[4] |
| Країна |
 Франція[5][6] |
| Діяльність | мандрівник-дослідник |
| Знання мов | французька[7] |
Етьєн Брюле (фр. Étienne Brûlé 1592, Шампіньї-сюр-Марн поблизу Парижа — червень 1633, Нова Франція)[8] — французький дослідник. Брюле здобув собі ім'я, досліджуючи Квебек.
Брюле, який вперше побував у Новій Франції в 1608 році, був посланий через два роки Самюелем де Шампленом вивчати віандотів (гуронів). На відміну від більшості інших європейських дослідників, Брюле був доволі відкритим до культури і звичаїв корінних народів Північної Америки. Тож він вивчив мову віандотів і перейняв їхні манери та звичаї.
Як скаут-розвідник Шамплейна, Брюле досліджував більшу частину території сучасного Квебеку, Онтаріо та Мічиґану. Він також був одним із перших «кор-де-буа» фр. coureur des bois (рейнджерів, мисливців, які займалися торгівлею хутром безпосередньо з корінним населенням у тоді ще не досліджених районах Північної Америки).
Брюле був першим європейцем, який позначив усі п’ять Великих озер, а саме Верхнє, Мічіган, Гурон, Ері та Онтаріо. Він також досяг Чесапікської затоки під час своїх розвідувальних подорожей, де був невдовзі захоплений і закатований ірокезами.
Оскільки Брюле перейняв звичаї віандотів і, крім того, мав доступ до французької адміністрації через свій статус coureur des bois, він завжди був колючкою в оці для влади. У 1620 році, після остаточного розриву з Шампленом, Брюле покинув Квебек, щоб жити з віандотами. З новим життям Брюле також більше не відчував лояльності до Франції, у 1629 році він зрадив Шамплена та допоміг англійцям захопити його в полон та взяти Квебек. В бою між віандотами та ірокезами Брюле отримав поранення; його товариші покинули його напризволяще. Йому однак вдалося втекти з полону і повернутися до віандотів, які, в свою чергу, не повірили його історії. Вони звинуватили його в державній зраді або торгівлі з ворогом і закатували Брюле до смерті в червні 1633 року.
13 червня 1984 року уряд Канади в особі міністра, відповідального за Раду історичних місць і пам’яток Канади, вшанував Брюле та оголосив його «особою національного історичного значення»[9].
Література[ред. | ред. код]
- Marin Trenk: "Die weißen Indianer" Kanadas. Zur Geschichte der "Français Sauvages", in Jahrbuch für Europäische Überseegeschichte, 1, 2001, S. 61–86
Вебпосилання[ред. | ред. код]
- Étienne Brûlé. In: The Canadian Encyclopedia. Abgerufen im 1. Januar 1 (englisch, français).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.swansea.ca/people-etienne-brule.php
- ↑ http://www.classtools.net/fb/1/TRHfJJ
- ↑ http://www.britannica.com/EBchecked/topic/82078/Etienne-Brule
- ↑ http://www.51voa.com/VOA_Special_English/Explorations_34504.html
- ↑ http://www.independent.co.uk/news/media/press/monocle-its-the-media-project-that-ive-always-wanted-to-do-2040516.html
- ↑ http://www.britannica.com/EBchecked/topic/296036/Isle-Royale
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Етьєн Брюле в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.)
- ↑ Brûlé, Étienne: National Historic Person//Directory of Federal Heritage Designations Parks Canada/Parcs Canada
|
