Онтаріо (озеро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Озеро Онтаріо
Lake Ontario
Озеро Онтаріо біля міста Волскотт (Нью-Йорк)
Озеро Онтаріо біля міста Волскотт (Нью-Йорк)
Координати 43°30′ пн. ш. 78°00′ зх. д. / 43.500° пн. ш. 78.000° зх. д. / 43.500; -78.000
Розміри
Площа поверхні, км2 18 529 км² [1]
Висота над рівнем моря, м 75 м [1]
Середня глибина, м 86 м
Макс. глибина, м 244 м [1]
Розмір 311 x 85 км
Берегова лінія 1 146 км
Об'єм, км3 1 639 км³
Басейн
Вливаються річки Ніагара
Витікають річки Ріка Святого Лаврентія
Країни басейну Канада Канада:size Онтаріо
США США:size Нью-Йорк
Озеро Онтаріо та інші Великі озера
Озеро Онтаріо та інші Великі озера

Онта́ріо (англ. Ontario) — озеро в Канаді та США в групі Великих Озер. В озеро впадає річка Ніагара, витікає — річка Святого Лаврентія. Сполучене з озерами Ері та Гурон та з ріками Гудзон і Оттава каналами: становить частину Водного шляху Св. Лаврентія, Водного шляху Трент-Северен. Головні порти: Торонто, Гамільтон, Рочестер.

Назва[ред.ред. код]

Назва озера походить з мови індіанського племені гуронів і означає «велике озеро». В і провінція Онтаріо стала подібно називатися. На старих картах можна побачити різні назви озера: на карті від (1662—1663) озеро називалося Ондіара (Ondiara); на французких картах від 1712, креслених військовим інженером Жаном-Баптістом (фр. Jean-Baptiste de Couagne), озеро носило назву Фронтенак (фр. Lac Frontenac).

Географічні дані[ред.ред. код]

  • Площа — 19,5 тис. км².
  • Висота над рівнем моря — 75 м.
  • Довжина берегової смуги — 1146 км.
  • Довжина — 311 км.
  • Ширина — 85 км.
  • Глибина: найбільша — 244 м. (криптодепресія);
  •               : середня — 86 м.

Геологія[ред.ред. код]

Озеро утворилось над м'якими Силурійськими скелями під час Вісконсінського оледеніння. Льодовик розширив дольодовикове річище річки Онтаріо приблизно того ж напрямку. Льодовикова морена залишилась в центральній і західній частині штату Нью-Йорк і загатила давню долину річки Святого Лаврентія, таким чином, рівень озера знаходилося на високому рівні. Це положення відомо, як озеро Ірокезів. Протягом того часу озеро скидало воду через сучасні Сіракузи, Нью-Йорк у Мохаук-рівер. Стару берегову лінію, яка була створена протягом цієї стадії озера, може легко визначити (зараз сухими) пляжами і пагорбами на віддалі від 15 до 40 км на південь від сучасної берегової лінії.

Коли льодовик остаточно розтанув рівень долини Святого Лаврентія виявився нижче рівня моря, і озеро стало ненадовго затокою океану. Поступово земля підвелася від навантаження двокілометрової товщі льоду. Цей підйом триває досі і становить до 30 см за сторіччя в області Святого Лаврентія. Найшвидше підіймається північний бік озера. Тому ложе озера поступово нахиляється на південь, заливаючи південний берег і перетворюючи річкові долини на бухти. Як північні, так і південні береги мають значну ерозію берегової лінії, але нахил підсилює цей ефект саме на південному березі.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Wright, John W. (ed.); Editors and reporters of The New York Times (2006). The New York Times Almanac (вид. 2007). New York, New York: Penguin Books. с. 64. ISBN 0-14-303820-6.