Замок Остерштайн (Гера)
| Замок Остерштайн | |
|---|---|
|
| |
|
50°52′50″ пн. ш. 12°03′46″ сх. д. / 50.88073611002777596° пн. ш. 12.06302222002777746° сх. д.Координати: 50°52′50″ пн. ш. 12°03′46″ сх. д. / 50.88073611002777596° пн. ш. 12.06302222002777746° сх. д. | |
| Тип | шато |
| Статус спадщини | пам'ятка культури[d] |
| Країна |
 Німеччина |
| Розташування | Ґера |
| Архітектурний стиль | Архітектура Відродження |
  Замок Остерштайн (Гера) (Німеччина) | |
 | |
 Замок Остерштайн у Вікісховищі | |
Замок Остерштайн (нім. Schloss Osterstein) — резиденція князів Рейсс на горі Гайнберг над районом Унтермхаус міста Гера. Під час Другої світової війни замок був зруйнований в результаті повітряного нальоту.
Історія та опис[ред. | ред. код]
Замок Остерштайн розташований в районі Унтермхаус (нім. Untermhaus міста Гера, на горі Гайнберг (нім. Hainberg — був резиденцією молодшої лінії аристократичного роду Ройсс[1]. Укріплений житловий будинок стояв на цьому місці з XII/XIII століть, а фрагмент замку, що відноситься до середини XIII століття, можливо, зберігся. Дискусійним є питання про те, як використовувався замок в той період: традиційна точка зору полягає в тому, що правителі регіону проживали в старому місті Гери, а Остерштайн використовувався як додаткова резиденція; в 2012 році Крістіна Мюллер вперше висловила іншу точку зору[2]. У 1550 перервалася лінія старих лордів Гери і область навколо міста перейшла до управління представниками дому Ройсс. У 1560-х роках замок Остерштайн був перебудований в ренесансному стилі, а в 1581 році віттенберзький професор Петрус Альбінус (1543—1598) вперше згадав назву «Остерштайн». З 1863 року Остерштайн став резиденцією роду Ройсс (Рейсс): так, 1 березня 1908 року в замку був укладений шлюб між болгарським царем Фердинандом I і Елеонорою Рейсс-Кьострицькою; тут пройшла тільки протестантська церемонія, оскільки двома днями раніше пара вже уклала шлюб по католицькому канону. Під час Першої світової війни, 24 квітня 1917 року, в Остерштайні відбулося останнє княже весілля.
Після падіння монархії в Німецькій імперії, в 1918 році, князівська родина Ройсс використовувала замок в якості своєї резиденції до 1945 року. Під час наймасштабнішого бомбардування Гери, 6 квітня 1945 року, замок був значно зруйнований і згорів повністю[3] . Руїни безлічі будівель навколо замку не відновлювались: відновлений був тільки бергфрід, який отримав свій нинішній конічний купол. В рамках проекту з відновлення НДР («NAW»), залишки замку були остаточно знищені 9 грудня 1962 року: станом на початок XXI століття від замку зберігся бергфрід, «вовчий міст» 1857, а також руїни декількох господарських будівель. У замку був відкритий ресторан «Terrassencafé Osterstein», популярний серед місцевих жителів і туристів як оглядовий майданчик.
Див. також[ред. | ред. код]
- Маєток Каймберг і музей прикладного мистецтва
- Вілла Маурер, Вілла Шпете та гімназія Цабель
- Церква в Лангенберзі, церква у Вайсіге і церква Св. Миколая
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ [1] / Karl Baedeker. — K. Bædeker, 1874. — С. 326. Архівовано з джерела 13 листопада 2020
- ↑ Müller, 2017.
- ↑ «Узнай мир»: Достопримечательности городов-побратимов Пскова и Великих Лук появились в Википедии. Псковская лента новостей. Псков: ред. А. М. Савенко. 12 березня 2019. Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 7 листопада 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Christine Müller. «Gera hus und stat» — Wo stand die Burg der Vögte von Gera? // 775 Jahre Stadt Gera. Beiträge zur mittelalterlichen und neuzeitlichen Geschichte. — Gera, 2017. — (Geraer Hefte zur Geschichte, Archäologie und Volkskunde; Band 5)
- Andreas Röpcke: Herzog Adolf Friedrich und Prinzessin Feodora: die letzte Fürstenhochzeit auf Schloss Osterstein. In: «Ältestes bewahrt mit Treue, freundlich aufgefaßtes Neue»: Festschrift für Volker Wahl zum 65. Geburtstag. Rudolstadt: Thüringer Archivarverband 2008 ISBN 978-3-00-024781-1, S. 491—503.
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Schloß Osterstein: Gera, Untermhaus, Hainberg. gera.de (нім.). Stadtverwaltung Gera. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 11 листопада 2018.
