Заповіт (новела)
| Автор | Гі де Мопассан |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | фр. Le Testament |
| Країна | Франція |
| Мова | французька |
| Жанр | новела |
| Місце | Париж |
| Укр. видавництво | Дніпро |
| Видавництво | газета «Gil Blas» |
| Видано | 7 листопада 1882 |
| Перекладач(і) | Іван Рильський |
| Тип носія | на папері |
| Попередній твір | Нормандець |
| Наступний твір | Серед ланів |
«Запові́т»[1], або «Тестаме́нт»[2] (фр. Le Testament) — новела французького письменника Гі де Мопассана, видана у 1882 році. Твір розповідає історію позашлюбного кохання пані де Курсіль, яке вилилось у мовчазний протест проти свавілля чоловіка і синів. Сюжет новели має спільні риси з романом «Любий друг», другорядний герой якого заповів усі статки коханці, проігнорувавши рідного племінника.
Ця новела вперше була надрукована в газеті «Gil Blas» 7 листопада 1882 року. Автор присвятив її французькому драматургові й романісту Полеві Ерв'є[3]. У 1883 році Гі де Мопассан опублікував новелу в книжному форматі в збірці «Бекасові казки». Український переклад цього твору здійснив Іван Рильський. Уперше новела побачила світ у видавництві «Дніпро», у восьмитомному зібранні творів Гі де Мопассана під назвою «Тестамент»[2]. У 1990 році те ж видавництво і в тому ж перекладі видало новелу під осучасненою назвою «Заповіт»[1].
Оповідач питає в Рене де Бурневаля, чому в нього прізвище відрізняється від прізвищ братів, панів де Курсіль? Той збентежено розповідає йому історію кохання своєї матері. Пані де Курсіль вийшла заміж за невихованого сільського дворянина, який відразу ж почав зневажати її грубощами і подружніми зрадами. Двоє старших синів подружжя перейняли від батька цю цілковиту зневагу до матері. Вона ж роками жила у мовчанці й терпінні, доки не зустріла освіченого й галантного офіцера де Бурневаля. Третього сина вона народила від коханця, але настільки вміло приховувала свій позашлюбний зв'язок, що про це ніхто не здогадувався[1].
Після смерті пані де Курсіль родина зібралася, щоби ознайомитися із заповітом (тестаментом). Та в конторі нотаріуса їх очікував шок — усі свої статки пані де Курсіль заповіла коханцеві, а після його смерті вони мали перейти до її молодшого сина. Де Бурневаль підтверджує своє батьківство і Рене, найменший син, йде до дому свого біологічного отця. Пан де Курсіль викликає Бурневаля на дуель, але сам же на ній і гине. Рене ділиться частиною спадщини з братами, однак перебирає прізвище справжнього батька[1].
- ↑ а б в г Гі де Мопассан Твори. — К.: Дніпро, 1990. — Т. 2. — С. 418—423.
- ↑ а б Гі де Мопассан Твори в восьми томах / ред. Д. В. Затонський — Київ: Дніпро, 1969—1972. — Т. 2.
- ↑ Ги де Мопассан Жизнь. Милый друг. Новеллы. — М.: Художественная литература, 1970. — Библиотека всемирной литературы. Серия вторая. Т. 97. — С. 788.(рос.)
