Кальварійський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кальварійський повіт
Герб повітового центру
Губернія Сувальська губернія
Центр Калварія
Створений 1815
Скасований 1918
Площа 1167,9 (1897)
Населення 70 425 осіб (1897)
Густота 60.3 осіб / верст²
Найбільші міста Калварія

Кальварійський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця Августівського воєводства, Августівської, потім Сувальської губернії Російської імперії. Повітове місто — Калварія.

Історія[ред. | ред. код]

Повіт утворено 1815 року у складі Августівське воєводство Царства Польського.

1837 року за новим адміністративним поділом Царства Польського підпорядкований Августівській губернії.

1867 року за поділом Августівської губернії опинився у складі Сувальської губернії.

1919 року територія повіту увійшла до складу Литовської республіки.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

1913 року повіт поділявся на 15 ґмін[1]:

  • Балькини (центр — садиба Лиса Гора);
  • Кальварія (садиба Пяскино);
  • Кирсна;
  • Кракополь;
  • Красна;
  • Любово;
  • Людвиново;
  • Наднеман (село Дубяни);
  • Оліта;
  • Подавіне;
  • Раудань (село Немонайце);
  • Симно;
  • Удрія;
  • Урдомін;
  • Яново (село Яновка)

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 1897 року в повіті мешкало 70,4 тис. осіб. За національним складом: литовці — 72,6%; поляки — 10,1%; євреї — 9,3%; росіяни — 3,7%, німці — 3,6. У повітовому місті Калварія проживало 9378 осіб[2]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Шаблон:Августівська губернія