Канопацька Ганна Анатоліївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Канопацька Ганна Анатоліївна
біл. Ганна Анатольеўна Канапацкая
Народилася 29 жовтня 1976(1976-10-29)[1] (47 років)
Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Білорусь
Діяльність політик, депутат
Alma mater Faculty of Law of the Belarusian State Universityd
Посада Депутат Палати представників Білорусіd, член парламенту[d] і Депутат Палати представників Білорусіd
Партія Об'єднана громадянська партія (2019)

Ганна Анатоліївна Канопацька (29 жовтня 1976(1976-10-29), Мінськ) — білоруський політичний діяч, підприємець, юрист. Депутат Палати представників Національних зборів Республіки Білорусь VI скликання (2016—2019 рр.).

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 29 жовтня 1976 року в м. Мінськ. Батько, Анатолій Труханович, перший офіційний доларовий мільйонер в Білорусії[2]. Мати — домогосподарка. Сестра Дарина молодша Ганни на 7 років[3].

Закінчила мінську школу № 55, потім юридичний факультет Білоруського державного університету за спеціальністю «Правознавство». Працювала директором ТОВ «Гринрей», яке надає юридичні послуги[4][5]. За словами Анатолія Лебедька, «знає іноземні мови», спілкується російською мовою, але стверджує, що готова перейти на білоруську[6]. Член Об'єднаної Громадянської партії (ОГП) з 1995 по 2019 рік[7]. З 2013 по 2016 року голова мінської міської організації ОГП. З вересня 2016 року — член Політради партії, в рамках якої очолювала комісію по роботі з підприємцями[8].

Суспільно-політична діяльність[ред. | ред. код]

Ганна Канопацька знаходиться в опозиції правлячому режиму Лукашенка.[9][10][11][12][13]. Брала участь у виборах депутатів Палати представників Національних зборів Республіки Білорусь п'ятого скликання у 2012 році і виборах депутатів місцевих Рад депутатів Республіки Білорусь двадцять сьомого скликання у 2014 році[14]. Притягувалася до адміністративної відповідальності за акцію солідарності з політв'язнями[6].

На Парламентських виборах 2016 року 11 вересня Канопацька обрана депутатом Палати представників у Жовтневому виборчому окрузі № 97 міста Мінська. Член Постійної комісії з питань економічної політики. Член делегації Національних зборів Республіки Білорусь у здійсненні контактів з Парламентською асамблеєю Ради Європи. Член робочих груп Національних зборів Республіки Білорусь у співпраці з Парламентом Держави Кувейт, Парламентом Королівства Марокко, Парламентом Республіки Сінгапур, Парламентом Республіки Словенія[8].

Канопацька була відповідальною за підготовку проєкту Закону Республіки Білорусь «Про внесення змін і доповнень до деяких законів Республіки Білорусь з питань державно-приватного партнерства» в постійної комісії Палати представників з економічної політики[15].

Бувши депутатом парламенту, Канопацька виступала за розрив договору про союзну державу з Росією і критикувала тодішнього посла РФ в Білорусії Михайла Бабича[16].

26 січня 2017 року Канопацька провела брифінг для журналістів засобів масової інформації за підсумками засідання комісії Парламентської асамблеї Ради Європи з політичних питань і демократії, яке відбулося 24 січня в рамках зимової сесії цієї організації в Страсбурзі (Франція)[17].

27-28 червня 2017 року Канопацька взяла участь у парламентських слуханнях в Європарламенті в Брюсселі щодо ситуації в Білорусі, за що була позбавлена оплати робочих днів[18].

Участь у Президентських виборах 2020 року[ред. | ред. код]

12 травня 2020 року Ганна Канопацька висунулася в кандидати на посаду президента Республіки Білорусь. 20 травня зареєструвала ініціативну групу з 1314 осіб. 10 червня повідомила, що їй вдалося зібрати необхідні для реєстрації кандидатом 100 тисяч підписів[19]. Аж до 29 червня заявляла про подачу в ЦВК 110 тисяч підписів, проте 30 червня ЦВК повідомив, що після всіх перевірок у Канопацької залишилося 146 588 дійсних підписів[20]. 18 липня 2020 відмовилася брати участь у теледебатах, зробивши заяву: «Як досвідчений і успішний політик я не маю ні права, ні бажання змагатися зі свідомо слабкими опонентами. Мені незабаром ще керувати країною».[21] 20 липня стало відомо, що Ганна Канопацька — єдиний із зареєстрованих кандидатів у президенти, хто не планує проводити зустрічі з виборцями[22].

За попередніми даними ЦВК, на виборах 9 серпня Канопацька отримала 1,68 % голосів виборців, всього близько 98 тис. голосів[16].

Критика[ред. | ред. код]

Аналітик Білоруського інституту стратегічних досліджень Вадим Можейко вважає, що на виборах Ганна Канопацька конкурує не з чинним президентом Лукашенком, а з іншими альтернативними кандидатами. На думку Можейко, тактика Канопацької «ганити не стільки чинну владу, скільки всіх інших претендентів»[23].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Станом на серпень 2020 року, Ганна Канопацька давно розлучена, має двох дітей — 21-річного сина Олексія (студент економічного факультету Білоруського державного університету) та 18-річну доньку Анастасію (навчається в Австрії)[3][24][25][26].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.svaboda.org/a/hanna-kanapackaja-jurystka-razviedzienaja-dacka-liehalnaha-bielaruskaha-miljanera/27982449.html
  2. ↑ «Сказал Ане: в неудачах ищи причину в себе». Первый миллионер — отец Канопацкой — о бизнесе и Лукашенко. Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 12 серпня 2020.
  3. ↑ а б Tut.by, 2 августа 2020. Анна Канопацкая: «Уверена на 100 процентов, что буду президентом Беларуси». Канопацкая — о политике и личной жизни. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 12 серпня 2020.
  4. ↑ Выборы депутатов Палаты представителей Национального собрания Республики Беларусь. vybory2016.by. 11 вересня 2016. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 29 березня 2017.
  5. ↑ Ганна Канапацкая: юрыстка, разьведзеная, дачка «легальнага беларускага мільянэра». Радыё Свабода. 12 вересня 2016. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 29 березня 2017.
  6. ↑ а б Анна Канопацкая: «Если получится слаженная работа, то заявим о себе и на президентских выборах». Комсомольская Правда. 13 вересня 2016. Процитовано 29 березня 2017.
  7. ↑ «За утрату доверия партии». Канопацкая свое исключение из ОГП называет репрессиями. tut.by. 1 грудня 2019. Архів оригіналу за 2 грудня 2019. Процитовано 16 лютого 2020.
  8. ↑ а б Официальный сайт Палаты представителей Национального собрания Республики Беларусь. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 5 серпня 2017.
  9. ↑ Лукашенко сыграл в оппозицию?. Радыё Свабода. 12 вересня 2016. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 29 березня 2017.
  10. ↑ В Белорусский парламент прошли оппозиционеры. Комсомольская Правда. 12 вересня 2016. Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
  11. ↑ Белорусской оппозиции нашлось место в парламенте. Коммерсантъ. 13 вересня 2016. Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 29 березня 2017.
  12. ↑ Белорусская оппозиция впервые за 20 лет получила места в парламенте. Эхо Москвы. 12 вересня 2016. Архів оригіналу за 23 жовтня 2018. Процитовано 29 березня 2017.
  13. ↑ Охрана, неприкосновенность, пенсия. Канопацкая предлагает закон о гарантиях для экс-президента Беларуси. TUT.BY. 27 листопада 2019. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 12 серпня 2020. (рос.)
  14. ↑ Депутат Анна КАНОПАЦКАЯ: найти баланс интересов бизнеса и государства. Экономическая газета. 21 лютого 2017. Архів оригіналу за 12 вересня 2020. Процитовано 5 серпня 2017.
  15. ↑ 10 ноября 2016 года под председательством В.А.Щепова состоялось расширенное заседание Постоянной комиссии Палаты представителей по экономической политике, в котором приняли участие ответственные работники Министерства экономики Республики Беларусь. | Новости | Официальный сайт Палаты Представителей Национального собрания Республики Беларусь. www.house.gov.by. Архів оригіналу за 8 січня 2019. Процитовано 27 серпня 2017.
  16. ↑ а б Второй день протестов после президентских выборов в Белоруссии. Главное. Кто боролся за пост президента Белоруссии. Росбизнесконсалтинг. 10 серпня 2020. Процитовано 10 серпня 2020.
  17. ↑ Брифинг для журналистов средств массовой информации. http://www.house.gov.by. 27 січня 2017. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 27 серпня 2017.
  18. ↑ Канопацкой урезали зарплату за выезд из страны без разрешения Администрации президента. TUT.BY. Архів оригіналу за 27 серпня 2017. Процитовано 27 серпня 2017.
  19. ↑ Канопацкая заявила о сборе необходимых 100 тысяч подписей. TUT.by. 10 червня 2020. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 19 червня 2020.
  20. ↑ ЦИК рассказал, сколько подписей сдали претенденты в президенты для регистрации кандидатами. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 12 серпня 2020.
  21. ↑ «Как человек взрослый и политикответственный». Канопацкая заявила об отказе от участия в дебатах. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 12 серпня 2020.
  22. ↑ Кандидаты сообщили в ЦИК, сколько проведут встреч с избирателями. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 12 серпня 2020.
  23. ↑ "База для протестов есть" - Интервью с аналитиком, почему никто не знает рейтинга кандидатов и какие настроения в обществе (рос.). Telegraf.by[be]. 17 червня 2020. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 21 червня 2020.
  24. ↑ Еврорадио, 12 июня 2020. Анна Канопацкая: моя семья много потеряла из-за того, что я пошла в политику. Архів оригіналу за 23 серпня 2020. Процитовано 12 серпня 2020.
  25. ↑ ТАСС, 26 июля 2020. Кандидат в президенты Белоруссии Анна Канопацкая рассказала об угрозах в её адрес. Угрозы также поступают в адрес ее детей. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 12 серпня 2020.
  26. ↑ Белорусский партизан (перепечатка с «Радио Свобода»), 12 сентября 2016. Анна Канопацкая: юрист, разведена, дочь «легального белорусского миллионера». Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 12 серпня 2020.
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Канопацька_Ганна_Анатоліївна&oldid=41086302