Квєта Лєґатова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квєта Лєґатова
Věra Hofmanová
Ім'я при народженнічеськ. Věra Hofmanová[1]
Псевдонім

Věra Podhorná

Květa Legátová
Народилася3 листопада 1919(1919-11-03)[2][3][…]
Подоліd[3][4][…]
Померла22 грудня 2012(2012-12-22)[2][6][…] (93 роки)
Брно[4]
Країна Чехія[7]
Діяльністьписьменниця, сценаристка, прозаїк, автор радіопостановок, драматургиня
Alma materУніверситет Масарика (Masarykovy univerzity)

Квєта Лєґатова, спр. ім'я Віра Гофманова (чеськ. Květa Legátová; 3 листопада 1919 р., Подолі, Брненський район — 22 грудня 2012 р., Брно) — чеська письменниця, педагогиня та драматургиня.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчивши навчання в гімназії у Брно у 1938 р., Квєта почала вивчати чеську та німецьку, вступивши на факультет мистецтв університету Масарика. Після закриття університетів через війну пройшла пришвидшений курс в бізнес-школі й пішла працювати друкаркою в податковій службі в місті Валашке Мезиржичі. Після недовгострокового викладання німецької в Брненській консерваторії та роботи на зброярному заводі в Старому Брно як політично неблагонадійна була направлена вчителювати у різні частини Валахії та Моравської Словаччини. Звідти, особливо з околиць Копаниці[cs], авторка й черпала натхнення для творів. Вивчивши екстерном фізику та математику, з 1954 по 1978 рр. Квєта викладала в середній бібліотечній школі в Брно[8]. З виходом на пенсію письменниця повністю присвятила себе творчості та захисту тварин. Померла у 2012 р. у Брно[9].

Творчість

[ред. | ред. код]

Із самого дитинства майбутня письменниця писала оповідання та п'єси. Перші твори Лєґатової були опубліковані в 1950-х роках, у 1961 році Квєта, використовуючи псевдонім Віра Підгорна, опублікувала роман для дівчат «Korda Dabrová». У 1960-х роках працювала в журналі Host do domu[cs]. Книжка-збірка з 8 новел «Желари» вийшла в 2001 р., за яку Квєта Лєґатова отримала Державну премію з літератури. У 2002 р. друком вийшла книжка «Ганнуля: Йозина дружина», в 2003 — збірка радіоп'єс «Pro každého nebe».

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Postavičky, 1957, новела (під псевдонімом Віра Підгорна)
  • Korda Dabrová, 1961, роман (під псевдонімом Віра Підгорна)
  • Želary, 2001, збірка новел[10]
  • Гануля. Йозина дружина, 2003 (пер. на укр. Т. Окопна. Київ: Темпора, 2012. 144 с.)[11]
  • Román v dopisech, 2002, новела
  • Pro každého nebe, 2003, радіоп'єси[12]

Екранізації

[ред. | ред. код]

У 2003 р. за мотивами роману «Гануля. Йозина дружина» було знято фільм Želary[en], котрий було номіновано на премію «Оскар» в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою»[13]. Назва фільму додала плутанини, бо чимало людей, включно з Міністерством культури Чехії, помилково зазначали, що фільм було створено на основі однойменної збірки новел «Želary».

Посилання та джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Filmový přehled — 2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ а б в The Fine Art Archive — 2003.
  5. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  6. ↑ Ve věku 93 let zemřela dnes v noci Květa Legátová
  7. ↑ LIBRIS — 2013.
  8. ↑ Závodský, Vít (1 січня 1970). Spisovatelka za školní katedrou. duha.mzk.cz. Процитовано 13 березня 2023.
  9. ↑ Zemřela spisovatelka Květa Legátová, autorka knihy Želary | Lidé. Lidovky.cz (чес.). 22 грудня 2012. Процитовано 13 березня 2023.
  10. ↑ Želary, Želary, popelavé skály... – iLiteratura.cz. iLiteratura. Процитовано 13 березня 2023.
  11. ↑ Гануля. Йозина дружина. www.tempora.com.ua (англ.). Процитовано 13 березня 2023.
  12. ↑ Pro každého nebe – iLiteratura.cz. iLiteratura. Процитовано 13 березня 2023.
  13. ↑ Trojan, Ondrej (4 вересня 2003), Zelary, ALEF Film & Media Group, Barrandov Studios, Ceská Televize, процитовано 14 березня 2023
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Квєта_Лєґатова&oldid=39313437