Кирлеуцьке озеро
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Кирлеуцьке озеро | ||||
|---|---|---|---|---|
| 45°55′27.5″ пн. ш. 34°01′31.1″ сх. д. / 45.92431° пн. ш. 34.02531° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Україна[1] і  Росія | |||
| Регіон |
Автономна Республіка Крим[1] Республіка Крим | |||
| Розташування | Крим | |||
| Прибережні країни |
Україна | |||
| Геологічні дані | ||||
| Тип | солоне | |||
| Група озер | Перекопська | |||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 20,8 км² | |||
| Глибина середня | 0,3 м | |||
| Довжина | 13,2 км | |||
| Ширина | 3 км | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Інше | ||||
| Geonames | 705838 | |||
| Код ДВР Росії | 21020000111106300000260 | |||
  Кирлеуцьке озеро (Україна) | ||||
 Кирлеуцьке озеро (Автономна Республіка Крим) | ||||
| ||||
|
| ||||
Кирлеу́цьке — солоне озеро в системі Перекопських озер, у Красноперекопському районі АР Крим. Довжина 13,2 км, ширина 3 км, площа 20,8 км², пересічна глибина 0,3 м,[2] найбільша глибина 0,6 м (дані 1980).[3] Улоговина видовженої форми. Береги, крім південних, високі (6–13 м), стрімкі. У південній частині озера багато острівців. Живлення за рахунок водообміну з Айгульським озером та Кияцьким озером, а також підземних вод, частково — поверхневого стоку. Солоність влітку 26–27 ‰, під час дощів зменшується до 20–21 ‰. У посушливий період відбувається природне осідання солі. Донні відклади представлені сталево-сірими мулами з кристалами солі (загальна товща становить до 5–8 м).[2] На південному березі озера розташоване село Істочне.
- Понизовский А. М. Соляные ресурсы Крыма. — Симферополь, 1965. (рос.)
- Поверхностные водные объекты Крыма. Управление и использование водных ресурсов. — Симферополь, 2007. (рос.)
- ↑ а б GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ а б А. М. Оліферов (2013). Кирлеуцьке. Енциклопедія сучасної України (електронне видання). Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Архів оригіналу за 11 Березня 2018. Процитовано 8 березня 2018. (англ.)
- ↑ Кирлеуцьке озеро. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т.5. — 1980.