Кладофоральні
| Кладофоральні | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
| ||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||
|
Кладофоральні (Cladophorales) — порядок водоростей класу ульвофіцієві. За інформацією бази даних AlgaeBase порядок містить 3 родини і 317 описаних видів[1] Представники мають сифонокладальну морфологічну структуру. У більшості представників таломи у вигляді ниток або розгалужених кущиків. У деяких морських видів як таломи виступає система розгалужених міхурів, або ці таломи складаються з центральної осі та з'єднаних бічних елементів. Також, іноді таломи морських видів набувають псевдопаренхіматозного вигляду. У кладофоральних виявлено специфічний ксантофіл - сифоноксантин.
Мають гаплодиплофазний життєвий цикл, з ізоморфною зміною поколінь. Клітинні оболонки без пектинових речовин, целюлозні. Вегетативні клітини багатоядерні. Хлоропласт пристінний, сітчастий, або ж у вигляді численних дрібних дископодібних хлоропластів, з'єднаних тонкими тяжами. У хлоропластах наявні дрібні піреноїди, які поділені на пару півсфер, навколо яких відкладається суцільна напівсферична платівка крохмалю.
Мітози у різних ядрах однієї клітини синхронні, але цитокінез та каріокінез між собою не скоординовані. Монадні клітини голі. Зооспори переважно чотириджгутикові, гамети - дводжгутикові.
- Костіков І. Ю., Джаган В. В., Демченко Е. М., Бойко О. А., Бойко В. Р., Романенко П. О. Ботаніка. Водорості та гриби: Навчальний посібник. — 2-ге видання, переробл. — Київ : Арістей, 2006. — С. 200. — ISBN 966-8458-67-2.
- ↑ Guiry, M.D. & Guiry, G.M. (2007). Order: Cladophorales browser. AlgaeBase version 4.2 World-wide electronic publication, National University of Ireland, Galway. Архів оригіналу за 24 жовтня 2018. Процитовано 19 травня 2011.
