Chlorophyta
| Зелені водорості | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Chlamydomonas sp.
| ||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
| ||||||||||||
|
Chlorophyta (Chlorophycota, Chlorophycophyta) — таксон фотосинтезуючих еукаріотичних організмів, яким притаманні пластиди первинно симбіотичного типу та пігменти, властиві вищим рослинам (хлорофіли a і b).
Зазвичай класифікується як відділ зелених рослин (Viridiplantae або Chlorobionta[1] в NCBI, класифікації Бремера[2]).
Класифікація[ред. | ред. код]
Вперше була виділена в класифікації (на рівні відділу) за забарвленням А. Пашером (Pasher) в 1914 році[3]. Історично відділ класифікували до підцарства Нижчі рослини царства Рослини, а пізніше — до царства найпростіших. Проте така класифікація базувалася на комплексі переважно морфологічних ознак.
Після вивчення цитологічних, біохімічних та молекулярних даних Chlorophyta стали включати до супергрупи Архепластид (Archaeplastida)[4][відсутнє в джерелі].
За молекулярно-філогенетичними реконструкціями 1990-х років, хлоропласти зелених водоростей походять від синьозелених водоростей, сестринськими лініями є хлоропласти глаукоцистофітових та червоних водоростей, а дочірніми — хлоропласти вищих рослин[5] (=Embryophyta).
На початку 2000-х років таксон налічував приблизно 20 000 видів[6].
На початку 2010-х років зелені водорості поділяли на сім класів[7][8], які об'єднували в три лінії[9]:
- Початкові (вихідні):
- Хлорофітна лінія:
- Хлорофіцієві (=Chlorophyceae)
- Требуксієфіцієві (=Trebouxiophyceae)
- Ульвофіцієві (=Ulvophyceae)
- Сифонофіцієві (=Siphonophyceae)
- Стрептофітна лінія:
- Зигнематофіцієві (=Zygnematophyceae =Conjugatophyceae)
- Харофіцієві (=Charophyceae)
У той же час дослідники стали виділяти стрептофітну лінію (класи харофіцієвих та кон’югатофіцієвих) в окремий відділ рослинного світу (Streptophyta). У ньому виділяли два підвідділи[10]:
- До першого підвідділу включали харофіцієвих [Charophyceae] та зигнематофіцієвих [=Zygnematophyceae] (деякі дослідники включали також Klebsormidiales, Mesostigmatales та Chlorokybales[11]).
- Другий підвідділ утворювали ембріофіти (або всі наземні рослини), як несудинні (мохоподібні), так і судинні.
Загальні відомості[ред. | ред. код]
У відділі представлені всі типи морфологічної структури. Трапляються повсюдно: у прісних та солонуватих водоймах, морях, аерофітних умовах, ґрунтах.
Взаємодія з іншими організмами[ред. | ред. код]
Деякі зелені водорості утворюють симбіоз з грибами утворюючи новий організм — лишайник. Трапляються водості паразити. Phyllosiphon викликає пожовтіння листя рослини-хазяїна. Cephaleuros — викликає захворювання, що відомі як «іржа» листя. Види Prototheca можуть викликати зараження людини, великої рогатої худоби та деяких інших тварин. Деякі водорості є причиною шкірних захворювань і зрідка — бурситів і перитонітів, а у великої рогатої худоби можуть бути причиною маститів[джерело?].
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Lewis, Mccourt, 2004, с. 1541.
- ↑ Bremer K. 1985. Summary of green plant phylogeny and classification. Cladistics 1(4): 369—385.
- ↑ Тип CHLOROPHYTA — Зеленые водоросли Биоразнообразие России
- ↑ Adl_et_al, 2005, с. 421.
- ↑ Костіков, Царенко. Альгологія, 2013, Розділ 24. Зелені водорості - Chlorophyta. Систематичні ознаки відділу.
- ↑ Масюк Н. П., Костіков І. Ю. Водорості в системі органічного світу : Ін-т ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України / за ред. С. Я. Кондратюка. — Академперіодика. — Київ, 2002.. — 178 с. — ISBN 966-8002-38-5.
- ↑ Костіков, Царенко. Альгологія, 2013, Розділ 24. Зелені водорості - Chlorophyta. Молекулярно-біологічні системи.
- ↑ Костіков, Царенко. Альгологія, 2013, Таблиця 24.1.
- ↑ Костіков, Царенко. Альгологія, 2013, с. 2.
- ↑ Бойко. Ботаніка, 2013, с. 139, ГРУПА (КЛАДА, ФІЛА) ЗЕЛЕНИХ ВОДОРОСТЕЙ-СТРЕПТОФІТІВ (STREPTOPHYTA, АБО STREPTOPHYTINA).
- ↑ Г. М. Паламарь-Мордвинцева, П. М. Царенко, 2009.
Посилання[ред. | ред. код]
- ADL, SINA M. The New Higher Level Classification of Eukaryotes with Emphasis on the Taxonomy of Protists : [англ.] / SINA M. ADL, ALASTAIR G. B. SIMPSON, MARK A. FARMER [et al.] // Journal of Eukaryotic Microbiology. — 2005. — Vol. 52, no. 5 (19 October). — P. 399—451. — DOI:10.1111/j.1550-7408.2005.00053.x.
- Костіков І. Ю., Царенко П. М. Альгологія : рукопис підручника для студентів 3-4 курсу спеціальності «ботаніка». — Київ, 2013.
- Louise A Lewis, Richard M McCourt. Green algae and the origin of land plants : [англ.] // American journal of botany. — 2004. — Vol. 91 (October). — С. 1535-1556. — DOI:10.3732/ajb.91.10.1535. — PubMed.
- Бойко М.Ф. Ботаніка. Водорості та мохоподібні : Навч. посібник. — Ліра-К. — Київ, 2013. — 276 с. — ISBN 978-966-2609-39-4.
- Г. М. Паламарь-Мордвинцева, П. М. Царенко (2009). Место и значение Charales в системе органического мира. Альгология 19 (№ 2): 117—134. ISSN 0868-8540.
|
Це незавершена стаття з альгології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |