Ковалінас Микола Анатолійович
| Ковалінас Микола Анатолійович | |
|---|---|
| Микола Анатолійович Ковалінас | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 30 червня 1964 (60 років) |
| Місце народження | смт Володимирець Рівненської області, Української РСР |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Професія | композитор |
| Освіта | Київська державна консерваторія (1990) |
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Про Бетховена без зайвої патетики. Лекція (квітень 2017) |
|
|
Микола Ковалінас. Про музику, білочок і зайчиків. Лекція (квітень 2017) |
Микола Анатолійович Ковалінас (нар. 30 червня 1964, смт Володимирець Рівненської області, Української РСР) — український композитор, музикознавець, педагог, кандидат мистецтвознавства (1995), доцент (1999), член Правління Національної спілки композиторів України (НСКУ) (1993)[1].
Микола Ковалінас народився 1964 року на Рівненщині. У 1990 році він закінчив Київську державну консерваторію (клас Геннадія Ляшенка). Потім навчався в аспірантурі Київської консерваторії, яку закінчив у 1994 році. Того ж року розпочав свою трудову діяльність в альма-матер (нині — Національна музична академія України імені Петра Чайковського). Також працював у Дитячій академії мистецтв[2].
У 2003 році обійняв посаду професора кафедри композиції, інструментування та музично-інформаційних технологій Національної музичної академії України[3].
Микола Ковалінас — автор симфонічної та камерно-інструментальної музики. Досліджує творчий процес композитора. Запропонував оригінальну методику вивчення нотних текстів, наближену до перебігу творчого процесу композитора.
У 1994 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Сонорне формотворення: логос творчості»[4]
- От диалектики творческого процесса к диалектике музыкального произведения // Музичний твір як творчий процес: Науковий вісник Національної музичної академії України імені Петра Чайковського. Київ, 2002. Вип. 21;
- Про новий принцип музично-теоретичної освіти композиторів // Проблематика музичної освіти. Київ, 2003;
- Логика как предмет музыки // Київське музикознавство. Київ, 2004. Вип. 16;
- Про інше у Веберна // УМ. 2006. Вип. 35;
- Композитор в системі діалектики музичної освіти // Музична педагогіка: Науковий вісник Національної музичної академії України. Київ, 2007. Вип. 54.
- для симф. оркестру — Концерт (1990),
- «Concertare-piccolo № 2» (1992);
- для фагота і 9-ти віолончелей — «Concertino–1991» (1991);
- для сопрано, квінтету інструменталістів та магнітної плівки — «Frutto di abbacare (canzoni dissonanti)» (1991);
- для 12-ти виконавців — «Rondo–111» (1994);
- «Електронний Sasha Lagosha» (2001);
- для альта і фортепіано — «Sasha Lagosha» (2002);
- для електроніки — «Canon perpetuus (enigmaticus)» (2002);
- для фортепіано у 6 рук — «Мудреці» (2003);
- для фортепіано — «Різдвяна зірка» (2006).
- М. Г. Денисенко. Ковалінас Микола Анатолійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Профайл Миколи Ковалінаса на сайті Національної спілки композиторів України
- ↑ Національна спілка композиторів України (НСКУ)
- ↑ «Гра у слова» з Миколою Ковалінасом. moderato.in.ua (ua) . 24 листопада 2017. Архів оригіналу за 16 Травня 2020. Процитовано 13 лютого 2021.
- ↑ Освітньо-професійна програма «Композиція» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 Травня 2021. Процитовано 13 Лютого 2021.
- ↑ Ковалінас Микола Анатолійович // Електронний каталог Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника
- Рикман К. Г. К проблеме ладоинтонационной ситуационности в «Рондо–111» Н. Ковалинаса // Теоретичні та практичні питання культурології. Мелітополь, 2002. Вип. 10;
- Кушнірук О. П. Апорія стильової множинності (до питання полістилістики в українській музиці) // Студії мистецтвознавчі. Київ, 2003. Число 4.
