Колібрі-інка фіолетовий
Колібрі-інка фіолетовий | ||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Coeligena violifer (Gould, 1846) | ||||||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||||
Trochilus violifer | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Колі́брі-і́нка фіолетовий[2] (Coeligena violifer) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Перу і Болівії.
Довжина птаха становить 13-14,5 см, самці важать 8-13 г, самиці 4-6 г. У самців номінативного підвиду голова чорнувато-синя, ща очима білі плями. Верхня частина тіла бронзово-зелена, блискуча. Горло і груди зелені, на горлі райдужна фіолетова пляма, відділена від решти нижньої частини тіла тонкою сіруватою смугою. Нижня частина грудей зелена, живіт і гузка контрастно коричнюваті. Хвіст роздвоєний, оранжево-охристий, стернові пера мають вузьекі бронзові кінчики. Дзьоб довгий, прямий, чорний, довжиною 36-40 мм.
Самиці мають більш довгий дзьоб, ніж самців, довжина якого становить 39-41 мм. Голова у них зелена, горло охристе, поцятковане блискучими зеленими плямками, груди темно-зелені, живіт яскраво-коричнюватий. Хвіст менш роздвоєний, ніж у самців. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць.
Самці підвиду C. v. dichroura важать 4-10 г, а самиці 7,9 г. У самців цього підвиду лоб смарагдово-зелений, пляма на горлі синювата, смуга на грудях білувата, на кінці хвоста широка смарагдова смуга. Самиці цього підвиду мають подібне забарвлення, однак пляма на горлі у них відсутня.
Самиці підвиду C. v. albicaudata важать 6-12 г. Голова у них темно-зелена, на лобі блискуча бірюзова пляма, спина блискуча, золотисто-мідна. Крайні стернові пера у них мають білуваті або блідо-зелені кінчики, а решта стернових пер темно-зелені. Підборіддя зелене, на горлі фіолетова пляма, живіт золотисто-зелений. Самиці схожі на самиць номінативного підвиду, однак хвіст у них такий, як у самців свого підвиду.
Самиці підвиду C. v. osculans важать 5-11 г, самиці 5-7 г. У самців цього підвиду лоб зеленувато-бірюзовий, тім'я темно-зелене, блискуче. На кінці хвоста вузька бронзова смуга, живіт коричнюватий. Самиці мають подібне забарвлення, однак бірюзові плями на лобі і горлі у них відсутні.
Виділяють чотири підвиди:[3]
- C. v. dichroura (Taczanowski, 1874) — північні і центральні Перуанські Анди (на південь до Хуніна і Уануко);
- C. v. albicaudata Schuchmann & Züchner, 1998 — південні Перуанські Анди (долина Тамбо в Аякучо, Апурімаці і західному Куско);
- C. v. osculans (Gould, 1871) — Анди на південному сході Перу (схід Куско, Пуно);
- C. v. violifer (Gould, 1846) — Анди на північному заході Болівії (Ла-Пас, Кочабамба).
Деякі дослідники виділяють всі три підвиди C. v. dichroura, C. v. albicaudata і C. v. osculans у окремі види — Coeligena dichroura, Coeligena albicaudata і Coeligena osculans відповідно[4][5][6].
Фіолетові колібрі-інки мешкають в Андах на території Перу і Болівії, можливо, також на крайньому півдні Еквадору (Лоха). Вони живуть живуть на узліссях хмарних і карликових лісів, на галявинах та у вторинних лісах. Представники підвиду зустрічаються на висоті від 1900 до 3700 м над рівнем моря, представники підвиду C. v. albicaudata — на висоті від 2250 до 3600 м над рівнем моря, представники підвиду C. v. osculans — на висоті від 2000 до 3700 м над рівнем моря, представники підвиду C. v. violifer — на висоті від 1300 до 3700 м над рівнем моря, переважно на висоті від 2800 до 3300 м над рівнем моря.
Фіолетові колібрі-інки живляться нектаром різноманітних квітучих рослин, зокрема з родів Vriesea, Fuchsia і Bomarea, переміщуючись за певним маршрутом, а також комахами, яких збирають з рослинності або ловлять в польоті. Гніздування триває з листопада по січень, на півночі ареалу починається у липні-серпні.
- ↑ BirdLife International (2016). Coeligena violifer: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 03 грудня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 грудня 2022.
- ↑ BirdLife International (2016). Coeligena dichroura: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 03 грудня 2022
- ↑ BirdLife International (2016). Coeligena albicaudata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 03 грудня 2022
- ↑ BirdLife International (2016). Coeligena osculans: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 03 грудня 2022
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |