Контактні кільця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Контактні кільця на генераторі ГЕС. Пропускають до 500 А у разі близько 150 вольт обертового поля обмотки збудження генератора. Графітові щітки ковзають по сталевому кільці, підтримуючи контакт під тиском пружини. Багатожильні мідні проводи з'єднують кожну щітку з колом живлення. Використовуються два комплекти щіток і два кільця для електричного кола.
A — підпружинені стаціонарні графітові щітки
B — обертове сталеве контактне кільце
C — ізольовані приєднання до обвитки збудження генератора
D — верхній кінець вала генератора

Конта́ктні кі́льця (англ. contact ring, slip ring), також: кільцевий струмознімач — вид електричних контактів, виконаних у вигляді струмопровідного кільця з притиснутими до нього щітками, що забезпечують подання електрики в обертовій електричній машині з однієї частини кола в іншу за допомогою ковзного контакту[1].

Застосування[ред. | ред. код]

Контактні кільця застосовуються у разі неможливості прямого передавання електричної енергії за допомогою дротів, наприклад у разі подавання напруги на обвитку обертового ротора.

Використовуються в машинобудуванні, електродвигунах, робототехніці (для передавання інформаційного та керівного сигналу). Застосовувані в електродвигунах контактні кільця, є кращими порівняно з колекторним вузлом, оскільки під час роботи отримують менший знос.

Залежно від обраного технологічного рішення можуть застосовуватися контактні кільця концентричні і поздовжні.

Контактні кільця виготовляються зазвичай з твердих металів і, в окремих випадках, мають стійке до зносу і впливу зовнішнього середовища покриття (позолочене або срібне).

Також відомі випадки застосування рідиннометалевих контактних кілець — ртутних струмознімачів, що забезпечують передачу великих струмів і мають низький опір.

Приклади використання[ред. | ред. код]

Електричні машини з контактними кільцями:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ДСТУ 2286-93 Машини електричні обертові. Терміни та визначення.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Шевченко В. П. Машини змінного струму: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. П. Шевченко, Л. Я. Бєлікова. — О. : Наука і техніка, 2005. — 272 с. — ISBN 966-8335-32-5
  • Бєлікова Л. Я. Електричні машини: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Л. Я. Бєлікова, В. П. Шевченко. — О. : Наука і техніка, 2012. — 478 с. — ISBN 978-966-1552-11-0

Посилання[ред. | ред. код]