Косарал (острів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Косарал (застаріле — Кос-Арал) — острів в Аральському морі, на якому перебував Тарас Шевченко під час роботи в Аральськой описовій експедиції

Тарас Шевченко. Шхуни біля форту Косарал (6.10 1848 — 6.05 1849)

Історія перебування[ред. | ред. код]

Косарал — це острів у північно-східній частині Аральського моря[1].

Шевченко вперше побував на Косаралі наприкінці липня 1848 року у складі Аральської описової експедиції.

Під час зимівлі експедиції на цьому острові він жив там з 26 жовтня 1848 року до кінця січня 1849.

Зима того року була сувора. Учасники експедиції жили в нашвидкоруч збудованому бараці.

Наприкінці січня Шевченко виїхав до Раїма.

Повернувся він на Косарал у квітні, а 6 травня експедиція знову вирушила досліджувати Аральське море.

29 червня вона повернулась на Косарал, а 19 липня знову вийшла в море.

Остаточно експедиція повернулася на Косарал 22 вересня 1849 року. Незабаром Шевченко разом з О. Бутаковим та іншими її учасниками виїхав до Оренбурга через Раїм.

Творчість Шевченка в період перебування на Косаралі[ред. | ред. код]

Малярська діяльність[ред. | ред. код]

Назву «Кос-Арал» знає кожен українець, який навчався в середній школі. Але далеко не кожен знає, що цей острів зник, злившись із суходолом, уже півстоліття тому. А сьогодні зникає й саме море, яке Шевченко назвав спересердя «нікчемним», але якому завдячував два найкращі літа своєї похмурої десятилітньої солдатчини.

Максим Стріха. Шевченкове море, якого більше немає. Арал залишиться тільки в поезіях?

Під час перебування на острові Шевченко виконав численні зарисовки, рисунки та сепії й акварелі.

Акварелі:

Сепії:

Рисунки олівцем:

Начерки:

Всі художні твори зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

На Косаралі Шевченко написав багато поетичних творів, у тому числі: «Царі», «Марина (вірш Шевченка)», «Сотник», «Заступила чорна хмара», «Якби тобі довелося», «Ну що б, здавалося, слова»[2], «І золотої й дорогої», «П. С.», «Хіба самому написать», «У Вільні, городі преславнім», «Готово! Парус розпустили...», «Буває, іноді старий …» та інші.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пізніше цей острів з'єднався з суходолом.
  2. Ну що б, здавалося, слова // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 600-601.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]