Коцюбинський Ігор Юлійович
| Ігор Коцюбинський | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Ігор Юлійович Коцюбинський |
| Народився |
1 травня 1965 (58 років) Чернігів, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Україна |
| Відомий завдяки | правнук Михайла Коцюбинського |
| Alma mater | Талліннське вище військово-політичне будівельне училищеd |
| Посада | директор музеюd |
| Рід | Коцюбинські |
І́гор Ю́лійович Коцюби́нський (нар. 1 травня 1965, Чернігів) — директор Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. Коцюбинського (з 5 червня 2000). Правнук Михайла Коцюбинського.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1 травня 1965 року у Чернігові. Навчався у Чернігівській ЗОШ № 3 (1972—1982).
За освітою — замполіт, закінчив Талліннське вище військово-політичне будівельне училище[ru] (1987).[1]
Під час російського вторгнення на Донбасі із 7 липня 2014 був мобілізований як офіцер запасу, воював в зоні АТО на Луганщині заступником командира танкової роти по роботі з особовим складом.[1] Демобілізований у березні 2015.[2]
Директор музею[ред. | ред. код]
Під його керівництвом одним з провідних напрямів роботи музею стала видавнича діяльність. Найпотужнішим виданням, підготовленим науковцями музею, є «Листи до Михайла Коцюбинського» у чотирьох томах, присвячені пам'яті Юлія Коцюбинського, які вийшли друком у 2002—2004.
Згодом було видано збірник спогадів про Ю. Коцюбинського «Завжди з нами», а також його мемуари «Шрами на серці».
У 2007 вийшли окремим виданням «Листи М. Коцюбинського до дружини».
Також науковці підготували біографічний нарис «Михайло Коцюбинський (1864—1913). Життя та творчість» і біографічний довідник «Лауреати Чернігівської обласної премії імені Михайла Коцюбинського (1992—2011)». 2019 та 2020 року музеєм-заповідником М.Коцюбинського було видано два томи «Листів Ганни Барвінок до Іллі Шрага».
У 2014 р. з нагоди 150-річчя від дня народження письменника вийшла друком «Антологія творів лауреатів премії ім. М. Коцюбинського. Поезія».
Для найменших читачів видано два видання творів М. Коцюбинського «Оповідання для дітей» та «П'ять казочок».
Відзнаки[ред. | ред. код]
 | Цей розділ потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення його перевірності. (Січень 2022) |
- Лауреат премій:
- імені Олекси Гірника (2004)
- імені Дмитра Нитченка (2002)
- імені Леоніда Глібова (2013)
- Медаль «Івана Мазепи» Міжнародної літературно-мистецької академії України (2017)[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Вікторія Товстоног (1 вересня 2014). Правнук Коцюбинського воює під Новоайдаром Луганської області. тижневик «Вісник Ч» № 35 (1477). Архів оригіналу за 5 січня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
- ↑ Правнук Михайла Коцюбинського повернувся з Донбасу. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 5 січня 2017.
- ↑ Сергій Дзюба (5 січня 2017). Нагородили родину Коцюбинських. Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 5 січня 2017.