Дзюба Сергій Вікторович

Дзюба Сергій Вікторович
Народився	20 вересня 1964(1964-09-20) (58 років) Пирятин, Полтавська область
Громадянство	Україна
Діяльність	прозаїк, журналіст, перекладач
Сфера роботи	творче і професіональне письмоd, поезія, публіцистика, дитяча та підліткова літератураd, театр і переклад
Alma mater	Навчально-науковий інститу́т журналі́стики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Мова творів	українська
У шлюбі з	Дзюба Тетяна Анатоліївна

Сергій Вікторович Дзюба (20 вересня 1964, м. Пирятин на Полтавщині) ― український письменник, журналіст, редактор, видавець, перекладач, громадський діяч, науковець, літературознавець, літературний критик, композитор, кіносценарист. Головний редактор Чернігівської обласної газети «Чернігівщина». Президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України.

Автор 120 книг, перекладених ста мовами і надрукованих у 80 країнах. Лауреат міжнародних, державних і національних нагород у різних країнах. Народний поет України (за версією Міжнародної літературно-мистецької Академії України). Одружений з письменницею, науковицею, професоркою Тетяною Дзюбою.

Біографія

Народився 20 вересня 1964 року в місті Пирятин на Полтавщині в сім'ї робітників. Служив у війську (1984—1986), закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка (1982—1989)^{[джерело?]}.

З 1989 року працює у Чернігові: кореспондентом обласної молодіжної газети «Гарт» (1989—1992), головним редактором приватної «Нашої газети» (1992—1993), заступником головного редактора газети «Чернігівські відомості» (1993—1999), власкором газети «Молодь України» (1993—1999), власкором радіо «Свобода» (1997—1999)^{[джерело?]}, головою ради громадської організації «Чернігівський медіа-клуб» (1998—1999), завідувачем відділу видання облдержадміністрації «Чернігівський вісник» (1999—2000), редактором чернігівського корпункту інформагенції «Медіа-простір» (2000—2002), керівником прес-служби обласного управління культури (2002—2004), директором видавництва «Чернігівські обереги» (2001—2005), керівником чернігівського корпункту журналу «Україна» (2009), завідувачем редакції радіо телерадіоагенції «Новий Чернігів» (2005—2011), заступником головного редактора газети «Деснянська правда» (2012—2018)^{[джерело?]}. Нині — головний редактор Чернігівської обласної газети «Чернігівщина» (з 2019). Президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України (з 2014), яка об'єднує письменників, перекладачів, науковців, журналістів, митців, державних і громаських діячів із 70 країн.

Творчість

Поетичні і прозові книжки

Автор 120 книжок, зокрема збірок поезій «Колись я напишу останнього вірша» (К., 1995), «Сонце пахне снігом і яблуками» (К., 1997), «У липні наших літ» (Ніжин, 2006), пародій «Любов з тролейбусом» (Ніжин, 2003), «Зима така маленька, мов японка» (Ніжин, 2004), «Кожній жінці хочеться… на Марс» (Ніжин, 2005), казкових повістей «Кракатунчик ― кленовий бог» (Чернігів, 1999), «Гопки для Кракатунчика» (Чернігів, 2003), «Душа на обличчі. Нові пригоди Кракатунчика та його друзів» (Луцьк, 2007), публіцистики з радіоверсіями «Тато у декретній відпустці» (Ніжин, 2007), «Як я був агентом ЦРУ» (Ніжин, 2008), «Ловець снів» (Чернігів, 2009), «Замінований рай» (Чернігів, 2009), «Заєць, мавка і кулемет» (Чернігів, 2010), «Королі і „капуста“. Неймовірні пригоди українця Павлюка» (Чернігів, 2011), «Життя між кулями» (Чернігів, 2011), «Улюбленець неба» (Чернігів, 2011, українською і російською мовами), прози та публіцистики «Троянці» (Чернігів, 2012), рецензій і есеїв «Несподівані зустрічі продовжують життя» (Чернівці, 2013), документального роману «Доля Людини. Микола Дейкун» (2014), книги ста пісень «Примчу на білому коні» (2018).

У співавторстві з Іриною Кулаковською написав роман-серіал для дітей «Потягуськи» (Луцьк, 2008, книжки українською та російською мовами, радіокнижка), також він — співавтор довідника «Чернігівщина» (Чернігів, 2003, перевидання 2004). В 2013 році у Польщі, в Любліні, вийшла книга віршів Сергія і Тетяни Дзюби «Розмова чоловіка і жінки» польською та українською мовами (перекладачі Роксана Кжемінська, Маріанна Хлопек-Лабо і Анна Тилютка; художниця Ядвіґа Квятковська). В 2014-му в США, у Нью-Йорку, побачила світ книга Сергія і Тетяни Дзюби «Вибрані вірші» англійською й українською мовами (перекладачі Люба Ґавур і Богдан Бойчук); а у Казахстані, в Алмати, вийшла поетична збірка Сергія і Тетяни Дзюби «Остання кочівля любові» казахською та російською мовами (казахською переклав Ауезхан Кодар, а російською — Володимир Ільїн). У цьому ж році у Великій Британії, в Лондоні, надрукували книжку Сергія Дзюби «Вірші для Тетянки» (перекладач Алекс Врубель). У 2015 вийшло її друге видання 5-ма мовами: англійською, українською, польською, сербською та російською; післямова — болгарського письменника Димитра Христова, ілюстрації — юкагирського художника Миколи Курилова, Республіка Саха. Також у 2015 побачили світ книжки Сергія і Тетяни Дзюби «Яблука з небесного саду» (туркменською та українською мовами, перекладач Ак Вельсапар; Швеція, Стокгольм: «ГУН»; Туркменістан, Ашгабад; Україна, Київ: «Український пріоритет»; 2-ге видання — 2016 р.), «На сріблястій долоні вічності» (болгарською та українською мовами, перекладач Димитр Христов; Болгарія, Софія), «Вірші Тетяни і Сергія Дзюби 60-ма мовами світу» у 4-х томах (Канада, Торонто)^{[джерело?]}.

У 2016 вийшла збірка віршів Сергія і Тетяни Дзюби «На острові, далекому, мов сльози Єви» сербською та українською (перекладач Рісто Василевскі; передмова Мічо Цв'єтіча; Сербія, м. Смедерево: «Арка»). Роман Сергія Дзюби «Потягуськи», у співавторстві з Іриною Кулаковською, надрукований у Канаді, в Торонто (книжкою, у серії «Лауреати премії імені Ернеста Хемінгуея»), та у Вірменії, в Єревані (у популярному журналі «Цицернак», вірменською переклав Гурген Баренц). А в 2017 році у Казахстані та Канаді побачив світ у перекладі роман для дітей Сергія Дзюби «Кракатунчик — кленовий бог» (перша частина казкової трилогії «Душа на обличчі»); згодом, у 2018 р., вийшли другий та третій романи цієї популярної трилогії — «Гопки для Кракатунчика» і «Душа на обличчі. Нові пригоди Кракатунчика та його друзів». Таким чином, загальний наклад трилогії сягнув 100000 примірників. Також у 2018-му побачили світ поетичні книжки Сергія та Тетяни Дзюби: «Місто Зима» (Білорусь, м. Мінськ; білоруською мовою, перекладач Михась Пазняков; передмова Анатолія Аврутіна); «Дощ із твоїми очима» (Чехія, м. Градець-Кралове; чеською та українською мовами; перекладачі Мілан Грабал і Петр Каліна; післямова Мілана Грабала). Цього ж року надрукована збірка віршів Сергія і Тетяни Дзюби «Колись ви вигадаєте нас» у перекладі в'єтнамською мовою. Перекладачі — професор Нгуєн Хиу Хоанг і поетеса До Тхі Хоа Лі; автор передмови — літературознавець Нгуєн Суан Хоа (В'єтнам: Спілка ханойських письменників і Ханойський університет, 2018). Роман-серіал Сергія Дзюби для дітей «Потягуськи» (в співавторстві з Іриною Кулаковською) у перекладах водночас побачив світ у Казахстані, Канаді та Вірменії (2018). Сергій Дзюба побував у Чехії — на прем"єрі вистави «Закохайся в мене у суботу» чеською мовою (за його творами з чеської книжки Тетяни і Сергія Дзюби «Дощ із твоїми очима») в театрі музики і поезії «Агадір» (Брно). Також у цьому театрі поставили виставу «Крила Сімаргла» за творами Тетяни Дзюби. Цей міжнародний проект профінансувало Міністерство культури Чехії. Засновник театру «Агадір», драматург — Мілена Фуціманова, директор театру, композитор — Ондржей Фуціман, він створив оригінальну музику до обох вистав (Чехія, Моравія, Брно, 2018)^{[джерело?]}.

У 2020 році побачили світ книжки Сергія Дзюби: «Замість щоденника. Міжнародна діяльність 2013—2019 років» (696 сторінок; понад 200 фотографій із мандрів світом, щоденникові нотатки); «Справи детектива Самарцева. Ідеальний злочин. Пані кілер» (книга детективів). У Німеччині вийшла книга вибраних віршів Сергія Дзюби «Гріх любити неталановито!» німецькою мовою (перекладач Генріх Дік). А в Казахстані та Канаді цього ж року в перекладі російською видано книгу С. Дзюби «Справи детектива Самарцева. Ідеальний злочин. Пані кілер». Також у Киргизстані вийшла книжка Сергія і Тетяни Дзюби «Веселка на віях» (киргизською та українською мовами, м. Бішкек, 2020). Цього ж року надрукована книжка фантастики Сергія Дзюби «Моя Шахерезада» (Чернігів: Вид-во «Десна Поліграф», 2020, близько 200 кольорових ілюстрацій). А в Канаді побачив світ п'ятий том Сергія і Тетяни Дзюби «Вірші 75 мовами світу» (913 сторінок, Торонто, 2020)^{[неавторитетне джерело]}.

У 2021 році вийшов тритомник Сергія Дзюби «Гріх любити неталановито!» (Київ-Чернігів). У першому томі надруковані вірші автора, в другому — його переклади творів видатних зарубіжних письменників із 60 мов світу, а в третьому томі оприлюднені пародії Сергія Дзюби. Цього ж року в Канаді видана книжка Сергія і Тетяни Дзюби «Вірші 80-ма мовами світу». Також книжки віршів Сергія Дзюби «Кохання з русалкою (техніка безпеки)» і Тетяни Дзюби «Акомодація до часу» надруковані в Македонії, у Скоп'є, македонською мовою в перекладі Віри Чорний-Мешкової (2021). А в Казахстані та Канаді вийшла книжка Сергія Дзюби «Моя Шахерезада», яку переклали автор і Володимир Віхляєв (2021)^{[неавторитетне джерело]}. Вийшов перший музичний альбом популярних пісень Сергія Дзюби «Примчу на білому коні» (відеокліпи, 2021).

У 2022 році видано літературознавчу книжку Сергія Дзюби «Прибульці» (864 с., понад 200 кольорових світлин). Роман-серіал для дітей «Потягуськи» («Потягеньки», спільно з Іриною Кулаковською) побачив світ у перекладах англійською, німецькою і вірменською мовами (у США, Німеччині та Вірменії) в перекладах Андрія Євси, Валентини Мінгалієвої і Гургена Баренца. А книжка неймовірних бувальщин на інтимну тематику «Кохання з кумиром» вийшла в Україні. У Канаді виданий п'ятитомник Сергія і Тетяни Дзюби «Вірші 90 мовами світу» (м. Торонто, 2022). Вийшло продовження казкової трилогії «Душа на обличчі» про пригоди кленового бога Кракатунчика — книжка «Королівство Мальви» («Кракатунчик і дракон», 2022). Вийшов другий музичний альбом пісень (відеокліпів) Сергія Дзюби «Закінчиться війна» (2022). Побачила світ книжка «Замість щоденника. Книга друга. Міжнародна діяльність 2020—2022 років» (Київ-Чернігів). Видана друга книга нових українських пісень із нотами «Душа — мов скрипка» (2022). Співавтор книжки «Чернігів у вогні. Зметем орду, відправимо до пекла!» (журналісти газети «Чернігівщина» — про війну з російськими загарбниками і героїчну оборону Придесення, 2022). Побачив світ третій музичний альбом популярних пісень (відеокліпів) Сергія Дзюби «Зима така маленька, мов японка» (2022). Надрукований п'ятитомник Сергія і Тетяни Дзюби «Вірші ста мовами світу» (Канада, м. Торонто, 2022)^{[неавторитетне джерело]}.

Всі книги Сергія Дзюби присвячені його дружині Тетяні Анатоліївні Дзюбі (Мурзенко) — письменниці, журналістці, докторці наук із соціальних комунікацій, професорці (закінчила аспірантуру Інституту літератури Національної академії наук України та факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка).

Твори Сергія Дзюби представлені у хрестоматії «Українська література для дітей» (К.: Академія, 2011; упорядник — Оксана Гарачковська). Цю книгу Міністерство освіти рекомендувало для вивчення у навчальних закладах України^{[джерело?]}.

Журналіст

Теми його журналістських публікацій: «У блокадному Чернігові» (спогади очевидця про ворожу блокаду та шалені обстріли міста); герої оборони Чернігова — мужні бійці, які захищають Україну від окупантів: Андрій Требух («Кліщ»), Руслан Ніконов («Док»), Євген Деркач («Бармен»), Олександр Єрмоленко («Морпех»), Олексій Макаренко («Макар»), Сергій Мартин («Зозо»), Сергій Каленіченко («Калина»), Андрій Бур'ян («Воїн»), Валентин Буряченко («Редактор») та Вадим Мисник («Рятівник»), Юрій Московченко («Митрич»), Анатолій Кіян («Снайпер»), Олександр Волощук (відомий мандрівник-екстремал), Юрій Ларкін («Символ»), Микола Мамченко («Kot»), Валерій Воробєй («Дід»), Ольга Зощук («Гаєчка»), Євген Смага («Сем»), Андрій Дериколенко («Фаза»), військові медики Ніна Рой, Анастасія Шелпакова, Наталія Борець та Людмила Циганій, хірург Андрій Циганок, добровольці Сергій Кутуков і Олександр Апекунов; Герої України Віктор Ніколюк, Леонід Хода та Олександр Слєсаренко; капелан отець Антоній Панасенко; водій крана-маніпулятора Анатолій Кобець, волонтери Альона та Євгеній Боднарські, Олександр Підгорний і Наталія Дрозд, Ірина Тимофєєва, Олександр Чаус та інші. Співавтор книжки «Чернігів у вогні. Зметем орду, відправимо до пекла!» (журналісти газети «Чернігівщина» — про війну з російськими загарбниками і героїчну оборону Придесення, 2022).

Драматург

Чернігівський обласний ляльковий театр імені Олександра Довженка у 2017 році поставив лялькову виставу «Ласий ведмідь і Кракатунчик» за творами Михася Ткача та Сергія Дзюби.

У 2018-му в Чехії, у місті Брно, в Театрі поезії «Агадір» поставили дві вистави за віршами Сергія та Тетяни Дзюби чеською мовою «Ти закохайся в мене у суботу!» і «Крила Сімаргла» з їхньої книжки «Дощ із твоїми очима», котра вийшла в Чехії у перекладах Мілана Грабала та Петра Каліни (обидві постановки цілком профінансувало Міністерство культури Чехії, запросивши авторів на презентації).

А в 2020 р. у Білоруському Театрі поезії в Мінську поставили виставу «Місто Зима» за однойменною білоруською книгою Сергія і Тетяни Дзюби в перекладі Михася Пазнякова.

Також Сергій Дзюба автор, режисер-поставник і виконавець головних ролей у 36-ти радіоп'єсах, радіосеріалах та радіофільмах, які прозвучали в ефірі Українського радіо, радіо «Новий Чернігів» і радіо «Мелодія». Це — зокрема, радіоп'єси «Іронія долі по-чернігівськи», «Летючий миш», «Заєць, мавка і кулемет», «Знайшла собі тата», «Як жінки чоловіків міняли» та радіосеріал «Як я був агентом ЦРУ».

Автор пісень (слів і музики)

Вийшов перший музичний альбом пісень Сергія Дзюби «Примчу на білому коні» (відеокліпи, 2021).

У 2020 році український композитор, професор Олександр Яковчук (Київ) створив кантату «Крила Сімаргла» на вірші Сергія і Тетяни Дзюби.

Разом із композиторами Борисом Раденком, Ярославом Музикою, Петром Лойтрою, Миколою Збарацьким, Миколою Ведмедерею, дуетом авторської пісні Інною і Тетяною Чабан Сергій Дзюба створив цикли українських пісень. Також він — автор музики пісень на власні поезії, вірші Тетяни Дзюби (зокрема, «Білі ангели»), Шарля Бодлера, Олександра Блока, Бориса Пастернака, Романа Скиби, Олександра Кабанова, Андрія Дементьєва, Юрія Бедрика, Олександра Стусенка, Михайла Пасічника, Тараса Федюка, Михася Пазнякова, Галимкаіра Мутанова, Гургена Баренца, Кулера Тепукова, Сантоша Кумара Покхарела та інших українських і зарубіжних поетів.

В 2018 році у чернігівському видавництві «Десна Поліграф» вийшла книжка ста пісень Сергія Дзюби «Примчу на білому коні» з нотами.

З композитором Борисом Раденком Сергій Дзюба написав пісні: «Батьку мій», «Порадниця свята» (співавтор слів — Григорій Ліщенюк), «Здрастуйте, рідні», «Я намалюю сон» (співавтор слів — Юрій Бедрик), «Не сумуй, калинонько».

З композитором Ярославом Музикою створені: «Пісня про Чернігів» (співавтор слів — Олена Терещенко), «Твоїх очей барвінки», «В нашім домі», «З Днем народження!», «Місяць і дівчина». З композитором Миколою Ведмедерею написані пісні для дітей «Бабай» і «Подружка».

З композитором Петром Лойтрою створив, зокрема, пісні: «Пісня про маму», «Примчу на білому коні!», «Будь моєю!», «Закінчиться війна», «Пожухлим листям сумувала осінь», «До Трускавця», «Донечка», «Душа — мов скрипка», «Балада про відьму та екстаз», «Опівнічна балада», «Колискова для Тані».

З композитором Миколою Збарацьким написав пісні: «Калина зажурилася», «Сестра», «Тещенька моя хороша», «Чарівна криниця», «Побудь на моїх устах», «Тетяночка», «Батьку, не сумуй!», «Давай поїдемо туди», «Не знаю я», «Все відносне в цьому світі», «Воднодень», «У шинку одна біда!» та ін.

З Тетяною Дзюбою створив пісні: «Білі ангели», «Поштовий вагон», «Січе вітер листя на тютюн», «Якщо душа не сягне голови», «Одного разу впізнавши», «Зелений замок», «Цілющий подарунок» та ін.

Відеокліпи на пісні Сергія Дзюби з'явилися і в його виконанні: «Зима така маленька, мов японка», «Ти — ще струна!», «Мій друг Адам іде в універсам» (слова і музика Сергія Дзюби), «Чарівна криниця» (слова Сергія Дзюби, музика Миколи Збарацького), «Січе вітер листя на тютюн» (слова Тетяни Дзюби, музика Сергія Дзюби), «Я намалюю сон» (слова Юрія Бедрика, музика Сергія Дзюби), «Балада про ліжко», «Балада про яйця» (слова і музика Сергія Дзюби), «Нерозлийкава» (слова Романа Скиби, музика Сергія Дзюби).

Пісні Сергія Дзюби виконують народні артисти України Леонід Сандуленко, Олександр Василенко, Андрій Демиденко, Марина Гончаренко, Олесь Харченко, заслужені артисти України Павло Мрежук, Ярослав Музика, Віктор Гембара, Микола Збарацький, народний академічний хор Чернігівського філармонійного центру, дует авторської пісні Інна й Тетяна Чабан, дует «Крила» (Валентина і Володимир Олійники), лауреати міжнародних премій і конкурсів Наталія Шинкаренко, Ростислав Музика, Петро Лойтра, заслужений діяч естрадного мистецтва України Борис Раденко, народний чоловічий вокальний квартет «Пісенне джерело», співаки і музиканти з Києва, Чернігова, Львова, Полтави, Дніпра, Луцька, Запоріжжя, Кропивницького, Одеси; США, Канади, Австралії, Німеччини, Італії, Іспанії, Франції, Ірландії, Литви, Чехії, Болгарії, Польщі, Росії, Білорусі, Казахстану, Нігерії та інших країн.

У 2022 році вийшов другий музичний альбом пісень (відеокліпів) Сергія Дзюби «Закінчиться війна». Також у Києві і Чернігові цього ж року побачив світ третій музичний альбом популярних пісень (відеокліпів) Сергія Дзюби «Зима така маленька, мов японка».

Видана друга книга нових українських пісень із нотами Сергія Дзюби «Душа — мов скрипка» (Київ-Чернігів, 2022).

Упорядник літературних видань

Упорядник антологій сучасної української поезії «Пастухи квітів» (Чернігів, 1999), «Станція Чернігів» (Львів, 2002), «Під небом Полісся» (Чернігів, 2003) та сучасної української прози «Чернігівський шлях» (Чернігів, 2004), упорядник та видавець збірників поезії, прози і літературної критики молодих письменників «Кава для янголів» (Чернігів, 2002) та «Кава для янголів. Випуск другий» (Чернігів, 2004), співавтор збірника серії «СКІФ» (спецслужби, кримінал, історія, фантастика) «Готель на розі паралелей» (Чернігів, 2001: Вип. 1), упорядник, співавтор і видавець збірників серії «СКІФ» «Настя Каменська з вулиці Вишневої» (Чернігів, 2001: Вип. 2), «Друже мій, кате» (Чернігів, 2003: Вип. 3) та «Шлюбні ігрища спецслужб» (Чернігів, 2003: Вип. 4)^{[джерело?]}.

Перекладач

Сергій Дзюба перекладає українською мовою поезію (в основному, римовано) та прозу з 80 мов світу. Ці переклади увійшли, зокрема, до другого тому його тритомника «Гріх любити неталановито!» (Київ-Чернігів, Міжнародна літературно-мистецька Академія України, 2021).

Перекладає з білоруської мови — українською. У його перекладі, впорядкуванні і виданні вийшли книги білоруської письменниці Лілії Бондаревич (Черненко) «Жінка, яка дещо знає» (Чернігів, 2000), «Відьма з майбутнього» (Чернігів, 2002), «На берегах любові» (Чернігів, 2004) та «Ми всі ― подорожні» (Чернігів, 2009). Всі ці книжки перекладені разом із Тетяною Дзюбою.

Перекладає українською з усіх слов'янських мов, а також з інших мов світу спільно з фахівцями. Зокрема, разом із Надією Постемькою (Ірландія) переклав книжку віршів відомого німецького письменника Фолькера Маасена «Присутність духу» (Україна, 2020). А з Наталією Писаренко переклав книжку казок «Диво продовження» знаного німецького прозаїка, поета та драматурга Генріха Діка (Україна, 2021).

Спільно з Володимиром Віхляєвим переклав книжку прози «Людина без Батьківщини» видатного киргизького письменника Айдарбека Сарманбетова українською мовою (Україна, 2020).

Переклав українською та упорядкував книжки казок і оповідань для дітей письменниці Людмили Шутько (Італія) «Закон радості» (2013), «Гуртожиток у лісі» (2015), «Чи є душа у дерева?» (2017), «Як подружитися з часом?» (2018), «Як птахи пастуха князем зробили» (2019), «Як стати справжнім чарівником» (2019), «Людинка з глечика» (2020), «Жити треба не для себе!» (2020), які побачили світ в Україні й Італії — українською та італійською мовами. Також разом із Людмилою Шутько переклав українською мовою з італійської книжку казок Леонардо да Вінчі «Справедливість» (2020).

Переклав зі шведської збірку оповідань «Смарагдовий берег» (2014) та повість «Помста роду Лисиці» (2018) шведського і туркменського письменника Ак Вельсапара. Опублікував у всеукраїнському журналі «Кур'єр Кривбасу» (2014, квітень-червень) оповідання з цієї збірки — «Єгипетська ніч страху». Також твори Ак Вельсапара у перекладі Сергія Дзюби вийшли в «Українській літературній газеті», журналах «Всесвіт», «Березіль», «Бористен», «Золота пектораль» та ін.

Переклав українською книгу вибраних віршів казахського поета, ректора Казахського національного університету імені аль-Фарабі, професора, академіка Галимкаіра Мутанова «У ковчезі часу» (2016). Переклав із перської (фарсі) разом із Надією Вишневською книжку вибраних віршів іранської поетеси Азіти Кагреман (Іран, Швеція) «Легше, ніж повітря», яка вийшла українською, російською та перською мовами (Норвегія, м. Осло, 2017).

Разом з Олегом Гончаренком та Ярославом Савчиним переклав українською, упорядкував і видав зі своєю передмовою збірку віршів білоруського поета Михася Пазнякова «Тепло ромашкової завії» (2017). Разом з Олегом Гончаренком переклав українською книгу казахського письменника Роллана Сейсенбаєва «Нічні голоси. День, коли обвалився світ» (роман і оповідання, 2018). А спільно з Олегом Гончаренком, Тетяною Сидоренко та Ярославом Савчиним переклав роман Роллана Сейсенбаєва «Мертві блукають пісками» (2019)^{[джерело?]}.

Разом із доктором філологічних наук, професором Оленою Дзюбою та групою фахівців із Київського національного університету імені Тараса Шевченка переклав українською з сербської мови, упорядкував і видав збірку віршів «Серце кола» (2018) сербського і македонського поета, перекладача, видавця, головного редактора кількох часописів, громадського діяча Рісто Василевскі (Сербія)^{[джерело?]}.

Переклав українською мовою твори світової класики: Вільяма Шекспіра, Джорджа Байрона, Емілі Дікінсон, Роберта Бернса, Вільяма Блейка, Артюра Рембо, Йоганна Гете, Генріха Гейне, Фрідріха Шиллера, Редьярда Кіплінга, Расула Гамзатова, Олжаса Сулейменова, Омара Хаяма, Едгара Аллана По, Рабіндраната Тагора, Федеріко Гарсія Лорки, Джона Донна, Чарлза Буковскі, Мартіна Опіца, Константіноса Кавафіса, Бертольта Брехта, Шарля Бодлера, П'єра-Жана де Беранже, Габріели Містраль, Франческо Петрарки, Еріха Марія Ремарка, Мацуо Басьо, Аттили Йожефа, Оскара Вайлда, Наїма Фрашері^{[джерело?]}.

Переклав твори сучасного іранського поета зі Швеції Сограба Рагімі (разом із Надією Вишневською), болгарських поетів Пейо Яворова і Елки Няголової, казахських письменників Ауезхана Кодара та Нурлана Джилкішиєва, класика сучасної латиської літератури Іманта Аузіня, узбецького поета Азама Рахіма, удмуртських письменників Петра Захарова і Лариси Орєхової, вірменського подружжя — поета Гургена Баренца та літературознавця Сусанни Ованесян, башкирського сатирика Марселя Салімова, російських поетів Івана Жданова та Володимира Федорова, класика евенської літератури, народного поета Якутії Андрія Кривошапкіна, якутського письменника Івана Мигалкіна, юкагирського поета Миколи Курилова, канадських прозаїків Олени Жукової та Михайла Співака, польського поета й автора пісень із Великої Британії Алекса Врубеля, класиків верхньолужицької літератури Йозефа Новака та Яна Смолера, арабського письменника Абдельваххаба Аззаві, чеського поета Мілана Грабала, письменника і музиканта з Німеччини Дмитра Драгільова, поета та художника з Чорногорії Ігоря Ремса, народного поета Республіки Дагестан, аварської та каратинської письменниці Баху-Меседу Расулової, андійського поета Ахмеда Халілулаєва і аварської та тиндинської письменниці з Дагестану Саліхат Хасанової, народного поета Кабардино-Балкарської Республіки Муталіпа Беппаєва, уйгурського письменника Абдулжана Азнабакієва, кумицької поетеси Нур'яни Арсланової, відомого узбецького поета з Таджикистану Хасана Гаюбова, таджицького поета Абдукаххора Косіма, знаного поета з Бангладеш Резауддіна Сталіна, видатного алтайського поета Кулера Тепукова, відомого непальського поета Сантоша Кумара Покхарела, індійського поета М. С. Венкати Рамайя (який пише мовою каннада), азербайджанського письменника Агшина Алієва, індійської поетеси Сабіти Сатапаті (пише мовою орія), лезгинського поета Сажиддіна Саідгасанова, відомої нігерійської письменниці, співачки, акторки, педагога, еколога, міжнародної громадської діячки, принцеси Ловелін Ейо, африканського поета з Гани Фелікса Атта Амоако, непальського поета Айодхьянатха Чоудхарі, нігерійської письменниці Синтії Огбеньялу Ечеме, поета з Індії Судхакара Гайдані (пише мовою маратхі), індійського письменника Браджеша Кумара Гупти (з мови бунделханді), філіппінських поетес Елізабет Есгуерра Кастільо та Вен-Лін А. Вальдес, узбецького письменника і художника Абдуллоха Абдумомінова, відомого нігерійського письменника, автора кінофільмів і пісень, популярного блогера та колумніста, міжнародного громадського діяча Вільяма Варігона (пише мовою хауса), перуансько-іспанської поетеси Лілі Бейлон Іглесіас, індійської поетеси, художниці, співачки Мега Бхараті Мегалл, нігерійського поета, прозаїка Олуволе Одуєбе, парагвайської письменниці Емільсі Енсіни, індійського поета Сайпракаша Кунтамуккали (з мови телугу), індійської поетеси Харіндер Чими (з пенджабської), південноафриканського поета Кеннета Масвабі (з мови сетсвана), пакистанської поетеси Аніли Таліб (з урду), курдської поетеси Ґади Бадран та ін.

Організував переклади творів українських класиків Степана Васильченка та Михайла Петренка («Дивлюсь я на небо») іноземними мовами. Організував переклад поеми «Я — Київ! Я — серце свободи!» народного поета України Андрія Демиденка англійською мовою (переклала письменниця, перекладач зі США Люба Гавур).

Вірші відомих зарубіжних поетів у перекладах Сергія і Тетяни Дзюби увійшли до посібника «Сучасна художня література» для сьомого класу, рекомендованого для вивчення в школах Міністерством освіти і науки України (Чернівці, «Букрек», 2020).

Переклади творів Сергія Дзюби

Поезія та проза Сергія Дзюби перекладені ста мовами народів світу: англійською (Богдан Бойчук, Віра Гавур), німецькою (Генріх Дік, Бенедикт Дирліх, Віра Вовк), португальською (Віра Вовк), російською (Ігор Павлюк, Володимир Ільїн), французькою (Дмитро Чистяк, Всеволод Ткаченко), іспанською (Галина Шитікова де Ескобар, Сергій Борщевський), італійською (Надія Трускавецька), грецькою (Фотіні Папаріга), шведською (Сограб Рагімі), норвезькою (Дагфінн Фолдйой), фінською (Ееро Балк), японською (Хіроші Катаока, Наталія Бортник), китайською (Ярослав Щербаков), в'єтнамською (До Тхі Хоа Лі, Тетяна Чан), турецькою (Ірина Прушковська), корейською (Вікторія Жила), перською (Надія Вишневська), арабською (Абдельваххаб Аззаві, Кацярина Панасюк), івритом (Шауль Резник, Адіф Екроні), бенгальською (Ашис Сан'ял), чеською (Ріта Кіндлерова; Мілан Грабал і Петр Каліна), словацькою (Іван Яцканин), сербською (Рісто Василевський, Юрко Позаяк), хорватською (Юрко Позаяк), болгарською (Димитр Христов), угорською (Томаш Вашут), румунською (Пауль Полідор, Томаш Вашут), албанською (Єтон Келменді), польською (Казімеж Бурнат, Войцех Пестка, Алекс Врубель, Роксана Кжемінська, Анна Тилютка, Маріанна Хлопек-Лабо), македонською та есперанто (Віра Чорний-Мешкова), боснійською (Сеїда Беганович), словенською (Бістріца Миркуловська), грузинською (Рауль Чілачава), вірменською (Гурген Баренц, Наїра Давоян), азербайджанською (Ферхад Туранли), туркменською (Ак Вельсапар), казахською (Ауезхан Кодар), узбецькою (Азам Рахім Абдуразаков), білоруською (Михась Пазняков, Лілія Бондаревич), таджицькою (Шохін Самаді), удмуртською (Петро Захаров), чуваською (Лідія Філіпова), ромською (циганською) (Петро Главацький), кримськотатарською (Сейран Сулейман), гагаузькою (Пйотр Чеботар, Федора Арнаут), латиською (Імант Аузінь), литовською (Інга Крукаускене), естонською (Ааре Пабер), башкирською і татарською (Марсель Салімов), бамбара — африканською мовою Малі (Ба Амаду), евенською (Андрій Кривошапкін), якутською (Іван Мигалкін), юкагирською (Микола Курилов), верхньолужицькою (Бенедикт Дирліх), індонезійською (Михайло Павлюк, Алфавзія Нуррахмі), нідерландською (Едвард Коол), нижньолужицькою (Доротея Шолчина), латиною (Валентина Миронова), данською (Іван Нестер Нільсен), чеченською (Тамара Сангарієва), кхмерською (Ук Дара Чан), африканською мовою фула (Іса Діалло Садіо, Гвінея), амхара — державною мовою Ефіопії (Алемайху Медханіте), ерзянською (Боляєнь Сиресь — Олександр Болькін), киргизькою (Айдарбек Сарманбетов), уйгурською (Абдулжан Азнабакієв), карачаєво-балкарською (Муталіп Беппаєв), алтайською (Кулер Тепуков), аварською та каратинською (народний поет Республіки Дагестан Баху-Меседу Расулова), андійською (Ахмед Халілулаєв), тиндинською (Саліхат Хасанова), ірландською (Сінеад Ні Сколла), кумицькою (Нур'яна Арсланова), хінді (Мадхубан Чакрабарті, Сантош Кумар Покхарел), непальською (Сантош Кумар Покхарел), орія (Сабіта Сатапаті), каннада (М. С. Венката Рамія), лезгинською (Сажиддін Саідгасанов), африканською мовою ефік (принцеса Ловелін Ейо, Нігерія), африканською мовою акан-мфанце (Фелікс Атта Амоако, Гана), майтхілі (Айодхьянатх Чоудхарі, Непал), ігбо (Синтія Огбеньялу Ечеме, Нігерія), маратхі (Судхакар Гайдані), бунделханді (Браджеш Кумар Гупта), філіппінською (Елізабет Есгуерра Кастільо), хауса (Вільям Варігон), тагальською та ілоканською (Вен-Лін А. Вальдес), кумаоні (Мега Бхараті Мегалл), тхару баззіка (Сантош Кумар Покхарел), йоруба (Олуволе Одуєбе), гуарані (Емільсі Енсіна), телугу (Сайпракаш Кунтамуккала), пенджабською (Харіндер Чима), сетсвана (Кеннет Масвабі), урду (Аніла Таліб), курдською та сирійською (Ґада Бадран).

Твори Сергія Дзюби опубліковані в газетах і журналах 80 держав^{[неавторитетне джерело]}: України, США, Великої Британії, Німеччини, Франції, Іспанії, Італії, Канади, Швеції, Бельгії, Японії, Австралії, Бразилії, Ізраїлю, Чехії, Словаччини, Болгарії, Польщі, Румунії, Сербії, Македонії, Індії, Хорватії, Естонії, Литви, Латвії, Китаю, Грузії, Вірменії, Молдови, Казахстану, Російської Федерації (Росії, Башкортостану, Татарстану, Удмуртії, Республіки Саха, Чувашії, Дагестану, Кабардино-Балкарії, Алтаю), Сирії, Узбекистану, Киргизстану, Туркменістану, Білорусі, Болівії, В'єтнаму, Лівану, Марокко, Еквадору, Перу та ін.; а також вийшли в антологіях української поезії: «Videira / Лоза» (упорядник і перекладач Віра Вовк; Бразилія, Ріо-де-Жанейро, 2009; українською і португальською мовами); «Тумани» (упорядник, перекладач Адіф Екроні; Ізраїль, Тель-Авів, 2005; іврит); «Сонячні кларнети» (упорядник, перекладач Дмитро Чистяк; Франція, Париж, 2013, 2-е вид. — 2014; французькою мовою); «Сто українських поетів» (упорядник, перекладач Рауль Чілачава; Грузія, Тбілісі, 2014; грузинською мовою;); міжнародному українсько-естонському поетичному проекті «Червона книга України» (Київ — Таллінн, 2009, 2-е вид. — 2010; українською, англійською та естонською мовами). Російською перекладено і його казкову трилогію про Кракатунчика «Душа на обличчі», роман-серіал для дітей «Потягуськи» (у співавторстві з Іриною Кулаковською; Україна, Луцьк, 2008, а також Канада, Торонто, 2016; українською і російською мовами) та документальну повість «Улюбленець неба» (про долю легендарного льотчика, двічі Героя Олександра Молодчого — Чернігів, 2011)^{[неавторитетне джерело]}.

Громадська діяльність

Член Національної спілки письменників України (з 1996-го року).

Почесний професор Луцького інституту розвитку людини Міжнародного університету «Україна» (з 2010-го). Почесний професор Академічного центру науки та освіти імені Йоганна Гете (Німеччина, Гессен, з 2021 р.)^{[джерело?]}.

Член зарубіжних академій та спілок:

• з 2014-го року — Слов'янської літературно-мистецької Академії (м. Варна, Болгарія);
• з 2014-го — Міжнародної літературної (науково-мистецької) Академії «Македонія Презент» (м. Скоп'є, Північна Македонія);
• з 2014-го — Міжнародної Академії літератури і мистецтв Удмуртії (м. Іжевськ);
• з 2015-го — Міжнародної Медитеранської Академії імені братів Міладінових (м. Струга, Північна Македонія);
• з 2016-го — Міжнародної літературно-мистецької Академії Румунії (м. Бухарест);
• з 2017-го — Міжнародної спілки письменників імені П'єтро Богдано (м. Брюгге, Бельгія);
• з 2017-го — Міжнародного клубу Абая (м. Алмати, Казахстан);
• з 2017-го — Міжнародної Академії літератури, мистецтв і комунікацій (м. Берлін — м. Франкфурт-на-Майні, Німеччина);
• з 2018-го — Слов'янської міжкультурної, міжнародної науково-дослідницької групи (м. Будапешт, Угорщина);
• з 2020-го — академік Міжнародної громадської Академії Поезії (м. Бішкек, Киргизстан; диплом і почесна медаль академіка);
• з 2021-го — академік Всесвітньої Асоціації діячів мистецтва «Глорія» (Німеччина, м. Франкфурт);
• з 2022-го — президент Представництва «Ciesart» (Міжнародної Палати письменників та митців Іспанії, м. Мадрид) в Україні..

Президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України, яка об'єднує письменників, перекладачів, науковців, журналістів та громадських діячів із 70^{[джерело?]} держав (з 2014 року). Президент ГО «Чернігівський інтелектуальний центр» (з 2000-го). Ця міжнародна громадська організація об'єднує 170 творчих людей з України та закордону; проводить зустрічі, презентації, конференції, «круглі столи», організовує виставки, займається журналістською, літературною, науковою, просвітницькою, правозахисною та видавничою діяльністю. Голова Чернігівської міської організації Національної спілки журналістів України (з 2007 року). Головний редактор газети «Чернігівщина» (з 2019 року). Керівник Школи молодого журналіста та Чернігівської обласної літературної студії для дітей та молоді (з 1993-го). Голова Комітету з нагородження Міжнародною літературної премією імені Миколи Гоголя «Тріумф» (з 2004 року). Голова журі щорічних обласних конкурсів для дітей та молоді «Золоте перо» ― літературного і журналістського (з 1999-го). Член Комітету з міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша. Член Комітету з нагородження Міжнародною літературною премією імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень».

Член журі Міжнародного конкурсу романів, кіносценаріїв, п'єс, творів для дітей і пісенної лірики «Коронація слова» (м. Київ). Тривалий час був експертом Всеукраїнського рейтингу популярності «Книга року» (м. Київ)^{[джерело?]}.

Майор у відставці. Генерал-хорунжий Українського Козацтва (з 2017-го). Сергій Дзюба з'явився на обкладинці популярного іспанського журналу «Diplomacia cultural en el mundo» («Культурна дипломатія в світі»), де надруковано матеріал про нього українською та англійською мовами (м. Мадрид, Міжнародна Палата письменників та митців Іспанії «Ciesart», 2022).

Нагороди та відзнаки

• Лауреат міжнародних та всеукраїнських премій і конкурсів: імені Михайла Коцюбинського (1998), Миколи Гоголя «Тріумф» (1999), Василя Стуса (1999), Дмитра Нитченка (Україна ― Австралія) (2000), Івана Кошелівця (Мюнхен, Німеччина) (2003), Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2005, 2011), Вячеслава Чорновола (премія Державного комітету телебачення та радіомовлення України за найкращу публіцистичну роботу року) (2010), Миколи Лукаша (всеукраїнський конкурс гумору та сатири «Шпигачки») (2010), Пантелеймона Куліша (2011, 2013), Леоніда Глібова (2012), Панаса Мирного (2014), нагороди Української Православної Церкви Київського патріархату імені преподобного Паїсія Величковського (2014), Олекси Стороженка (2015), «Світ Пограниччя» (міжнародна літературна премія, нагороджений за визначну перекладацьку діяльність, Україна, 2017), Івана Багряного — відзнака Фундації Івана Багряного (США) та всеукраїнського журналу «Бористен» (2017), «Відродимо забутий жанр» (всеукраїнський конкурс сучасної радіоп'єси) (2010), «Золотий тризуб» (всеукраїнський конкурс патріотичної поезії) (2011), «Смолоскип» (1994), «Гранослов» (1995), «Рукомесло» (перші місця в поезії та прозі) (2003) та ін. Багаторазовий переможець Чернігівського обласного конкурсу «Найкраща книга року» (з 1999-го, понад тридцять разів)^{[джерело?]}.
• У 2014 році став лауреатом міжнародних літературних нагород — «Золотий перстень» (Македонія), Синдикату болгарських учителів «Перемога» (Болгарія, Міжнародний фестиваль поезії «Славянска прегръдка»), «Золотий асик» (Казахстан), міжнародного фестивалю поезії в Лондоні (Велика Британія) та Міжнародної літературної премії імені Людвіга Нобеля «Будон» (Удмуртія),
• Нагороджений почесною грамотою Спілки болгарських письменників і нагрудним знаком «Золотий Пегас» за визначну літературну та перекладацьку діяльність і пропаганду болгарської літератури в Україні й світі (Болгарія, 2014).
• У 2015-му — лауреат Міжнародної літературної премії імені Ернеста Хемінгуея (Канада) ― за зміцнення творчих зв'язків між народами, лауреат XXXVII-го Міжнародного фестивалю поезії та верхньолужицької культури (Німеччина, Баутцен-Дрезден-Берлін), переможець міжнародного літературного конкурсу творів для дітей (Канада)^{[джерело?]}.
• У 2016 році — лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Чеканне слово Бабеля» (Канада), присвяченого 125-літтю з дня народження письменника Ісаака Бабеля; лауреат XXXVIII-го Міжнародного фестивалю поезії та верхньолужицької культури (Німеччина, Баутцен). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Веніаміна Блаженного (Білорусь — Австралія). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Юзефа Лободовського (Польща). Нагороджений дипломом міжнародного фестивалю «Литаври» (Україна). Лауреат Міжнародного літературного конкурсу імені де Рішельє (Німеччина ― Україна, Одеса, понад 200 учасників із 20-ти країн). Найвищі нагороди — два «Діамантових Дюки»: у номінаціях — «Поезія» та «Літературні Олімпійські ігри» (літературне багатоборство, де змагалися письменники, котрі працюють у різних жанрах). Здійснив творчу поїздку до Казахстану — на запрошення Казахського національного університету імені аль-Фарабі, зокрема взяв участь у святкуванні ювілею Міжнародного клубу Абая і міжнародного літературного журналу «Аманат» та казахського письменника Роллана Сейсенбаєва, у вечорі пам'яті класика сучасної казахської літератури Ауезхана Кодара. Читав лекції і проводив майстер-класи, презентації, творчі зустрічі в університеті імені аль-Фарабі, в Національній бібліотеці Казахстану (м. Алмати) та ін. Нагороджений медаллю Міжнародного клубу Абая за визначну творчу діяльність (2016). Лауреат Міжнародного літературно-мистецького фестивалю в Бухаресті (Румунія, 2016)^{[джерело?]}.
• У 2017 році здійснив творчі поїздки — до Польщі (Краків), Німеччини (Дрезден), Чехії (Прага) та Казахстану (Алмати). Переможець Міжнародного літературного конкурсу в Бельгії. Лауреат Міжнародної літературної премії видавництва «Арка»(Сербія). Нагороджений міжнародною медаллю Франческо Петрарки (Італія). Переможець Міжнародного літературно-мистецького фестивалю (Італія — Німеччина — Україна) та Міжнародного літературного конкурсу «Пушкін і Гоголь в Італії» (найвищі нагороди в номінаціях «Поезія» та «Проза» — «Діамантовий Дюк у Римі»). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Олексія Жданова (м. Мінськ, Білорусь — Австралія). Лауреат XIX-го Всеукраїнського фестивалю журналістів «Азовське літо — 2017» (м. Бердянськ). Учасник IV Всеукраїнського фестивалю «Відродження українського села, його духовності та культури» (урочисто вручав нагороди Міжнародної літературно-мистецької Академії України; с. Піски Бахмацького р-ну Чернігівської обл., 2017). Переможець Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання» (1 місце, м. Одеса, 2017). Переможець Міжнародного літературного конкурсу імені де Рішельє за 2017 рік (м. Одеса, Україна — Німеччина): нагороджений почесними міжнародними медалями Лесі Українки та Генріха Бьолля — німецького прозаїка і Нобелівського лауреата; отримав і «Діамантовий Дюк» — найвищу відзнаку цього українсько-німецького конкурсу: у номінаціях «Проза», «Публіцистика» та «Переклади». Лауреат Міжнародної літературної премії імені Гомера (Греція, 2017). Нагороджений срібною медаллю аль-Фарабі (виготовлена зі срібла найвищої проби); почесна відзнака Казахського національного університету імені аль-Фарабі (Казахстан, м. Алмати, 2017). Нагороджений козацькою медаллю Івана Сірка (м. Київ, 2017)^{[джерело?]}.
• У 2018 році — лауреат Міжнародної літературної премії імені Антуана де Сент-Екзюпері (м. Париж, Франція). Лауреат Всеукраїнської премії «За подвижництво у державотворенні» імені Якова Гальчевського (м. Київ — м. Хмельницький). Нагороджений козацьким Хрестом за визначну міжнародну, творчу та патріотичну діяльність на благо України (м. Київ). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Джека Лондона (м. Сан-Франциско, США). Здійснив творчу поїздку до Білорусі, в Мінськ. Провів презентації, виступив на науковій конференції. Його урочисто нагородили премією імені Максима Танка та нагрудним знаком Спілки письменників Білорусі «За великий внесок у літературу» (2018). Книжка «На палаючому Сході», до якої увійшли і матеріали Сергія Дзюби, стала лауреатом I Всеукраїнського бібліотечного «Біографічного рейтингу» (м. Київ, 2018). Переможець XX-го ювілейного Всеукраїнського фестивалю журналістів «Азовське літо-2018» (м. Бердянськ). Учасник V Всеукраїнського фестивалю «Відродження українського села, його духовності та культури» (урочисто вручав нагороди Міжнародної літературно-мистецької Академії України; співав, танцював, читав вірші, грав на баяні і гітарі, скакав на білому коні, дарував свої книги з автографами; с. Піски Бахмацького р-ну Чернігівської обл., 2018). Лауреат Міжнародної премії авторської пісні імені Василя Симоненка (м. Київ — м. Луцьк, 2018). Переможець Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання» (Національна спілка журналістів України, м. Одеса, 2018). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Михайла Булгакова (2018). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Ільфа і Петрова (2018). Гран-прі, лауреат премії «Діамантовий Дюк» в поезії та публіцистиці (Міжнародний літературний конкурс імені де Рішельє, м. Одеса, Україна — м. Франкфурт-на-Майні, Німеччина, 2018). Здійснив творчу та наукову поїздку до Казахстану, в м. Алмати,- на запрошення Казахського національного університету імені аль-Фарабі. Урочисто вручив там нагороди Міжнародної літературно-мистецької Академії України. А його дружину — доктора наук із соціальних комунікацій, професора, академіка Національної Академії наук вищої школи Казахстану Тетяну Дзюбу відзначили Срібною медаллю аль-Фарабі — високою державною нагородою Казахстану (2018). Нагороджений почесним дипломом «Особистість слова і справи» (Міжнародна Академія діячів літератури, мистецтва та комунікацій, Німеччина, Франкфурт-на-Майні). Переможець міжнародного конкурсу імені Олеся Гончара журналу «Бористен» (2018)^{[джерело?]}.
• У 2019 році — нагороджений почесною міжнародною медаллю Мігеля де Сервантеса (Іспанія-США-Канада-Німеччина). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Владислава Ходасевича (Білорусь, м. Мінськ, 2019). Нагороджений медаллю Максима Богдановича (Білорусь, м. Мінськ, 2019). Переможець XXI-го Всеукраїнського фестивалю журналістів «Азовське літо-2019» (м. Бердянськ). Лауреат Всеукраїнського літературного конкурсу та фестивалю «DNIPRO-BOOK-FEST-2019» — за переклад українською мовою творів казахського письменника Роллана Сейсенбаєва: роману «Нічні голоси» і оповідання «День, коли обвалився світ» (спільно з Олегом Гончаренком, м. Дніпро, 2019). Нагороджений почесною міжнародною медаллю Франца Кафки (Німеччина-Австрія-Чехія, 2019). Переможець Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова — мова єднання» (Національна спілка журналістів України, м. Одеса, 2019). Лауреат премії Ордену Карпатських Лицарів (фестиваль «Лицар Карпат», м. Ужгород, 2019). Лауреат премії імені Миколи Лисенка та відзнаки «Діамантовий Дюк» у номінації «Поезія» (Міжнародний літературно-мистецький конкурс імені де Рішельє, Україна, м. Одеса — Німеччина, 2019). Нагороджений почесним дипломом «Особистість слова і справи» (Міжнародна Академія діячів літератури, мистецтва та комунікацій, Німеччина, Франкфурт-на-Майні, 2019)^{[джерело?]}.
• У 2020 році — лауреат Міжнародної літературної премії імені Марка Твена (США). Посол миру — лауреат Міжнародної літературної премії миру (Німеччина-США, 2020). Лауреат Міжнародної мистецької премії імені Сергія Васильківського (м. Київ, 2020). Переможець Міжнародного конкурсу кіносценаріїв (Канада, Німеччина, США, Україна, 2020). Нагороджений почесним дипломом у Німеччині «за високі помисли і духовний аристократизм» («Farben der Kunst»). Лауреат премії імені Галшки Гулевичівни (м. Луцьк ― м. Київ, 2020). Лауреат Міжнародної мистецької премії імені Іллі Рєпіна (Україна, США, Німеччина, 2020). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Еміля Золя (Франція, 2020). Відзначений Почесним дипломом «Grand Prix» у Німеччині («Farben der Kunst», найвища їхня нагорода, 2020). Нагороджений «Діамантовим Дюком» (у номінаціях «Поезія» та «Проза») на Міжнародному літературно-мистецькому конкурсі імені де Рішельє (2020). Лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Дніпро-Бук-Фест-2020» за переклад роману казахського письменника Роллана Сейсенбаєва «Мертві блукають пісками» українською мовою спільно з Тетяною Сидоренко, Олегом Гончаренком і Ярославом Савчиним (м. Дніпро, 2020). Нагороджений почесною міжнародною відзнакою «Золоті вітрила Глорії» (Німеччина, 2020). Нагороджений Почесною відзнакою «Народний поет України» (м. Київ, 2020). Нагороджений Почесним дипломом Шостої Міжнародної літературно-мистецької виставки в Одесі, в якій взяли участь художники та письменники з 40 країн (2020). Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Івана Айвазовського (Україна, Німеччина, США, 2020). Нагороджений почесним дипломом «Особистість слова і справи» (Міжнародна Академія діячів літератури, мистецтва та комунікацій, Німеччина, Франкфурт-на-Майні, 2020).
• У 2021 році — лауреат Міжнародної літературної премії імені Мацуо Басьо. «Піснями року» стали популярні українські пісні Сергія Дзюби (слова) та Бориса Раденка (музика): «Батьку мій» (співає заслужений артист України Павло Мрежук), «Здрастуйте, рідні!» (народний артист України Леонід Сандуленко) та «Порадниця свята» (Леонід Сандуленко; дует «Крила» — Валентина та Володимир Олійники). Лауреат Міжнародної мистецької премії імені Архипа Куїнджі (м. Київ, 2021). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Лесі Українки (2021). «Хітами року» стали пісні Сергія Дзюби (слова) та Ярослава Музики (музика): «Твоїх очей барвінки» (співає Ярослав Музика) і «Пісня про Чернігів» (співавтор слів Олена Терещенко, співає Віктор Гембара). «Кращий музичний твір року» — сценічна кантата «Крила Сімаргла» — для сопрано, тенора, флейти та фортепіано, котру заслужений діяч мистецтв України, композитор Олександр Яковчук створив на вірші Тетяни та Сергія Дзюби (м. Київ, 2021). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Роберта Бернса (Шотландія — США, 2021). Нагороджений Почесним дипломом в Азербайджані за п'ятитомник «Вірші 80-ма мовами світу» (м. Баку, МГО «Смолоскип дружби», 2021). Нагороджений Почесним знаком «За особливі заслуги» Національної спілки журналістів України (м. Київ, 2021). Переможець Міжнародного літературно-мистецького конкурсу імені де Рішельє — нагорода «Діамантовий Дюк» у номінаціях «Поезія» та «Проза» (Україна — Німеччина, 2021). Нагороджений Почесним дипломом «Вінок слави» (Німеччина, м. Берлін, 2021). Лауреат Міжнародного літературного конкурсу романів, п'єс, кіносценаріїв, пісенної лірики і творів для дітей «Коронація слова» (м. Київ, 2021). Нагороджений Почесним дипломом «Goldener Grand» (Німеччина, 2021). Лауреат Міжнародної літературної премії «Global Prestigious Award» імені Махатми Ганді (Індія, м. Делі, 2021). Лауреат премії миру «De Finibus Terrae» (Італія, 2021). Нагороджений Почесною відзнакою «За визначний внесок у соціальну справедливість і основний принцип мирного, гармонійно процвітаючого співіснування у державах світу та між націями й народами» (премія миру, Велика Британія, Індія, 2021). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Йоганна Гете (Німеччина, 2021). Лауреат міжнародної премії «Inspiring Leadership Award» («Лідер, який надихає», Індія, 2021). Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії «Cristal» («Кришталь», Іспанія, м. Барселона, 2021) та Міжнародної літературно-мистецької премії «Palmier de la Mer» (Франція, м. Париж, 2021). Лауреат Міжнародної літературної премії «Gold Cup award» («Золотий Кубок») в Еквадорі (2021). Лауреат міжнародних премій миру в Лівані та Марокко (2021). Лауреат Міжнародної літературної премії «Mensajeros de la paz» («Посланці миру») в Іспанії (2021). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Івана Шамякіна (Білорусь, Мінськ, 2021). В Італії надрукували календарі на 2022 рік — зі світлинами видатних письменників із різних держав. Представлені там і українці Сергій та Тетяна Дзюби (м. Рим, 2021).
• У 2022 році  — лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Махатми Ганді (Індія, м. Делі). «Піснями року» стали пісні Сергія Дзюби та композитора Бориса Раденка «Батьку мій» і «Не сумуй, калинонько!» (виконують Наталія Шинкаренко; народний ансамбль «Чарівниця» Палацу культури «Дарниця», керівник Борис Раденко) та «Я намалюю сон» у виконанні дуету «Крила» (Валентина і Володимир Олійники). Лауреат Всесвітньої творчої премії «Золоте перо» (Перу, м. Ліма, 2022). Лауреат Почесної відзнаки «Золотий письменник світу» (спільна нагорода 10 держав: США, Англії, Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, України, Китаю, Індії та Японії, 2022). Лауреат міжнародної премії «Global Humanitarian Award» (Індія, 2022). Лауреат почесної премії «Ікона миру» (Італія, 2022). Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії «Досконалість» (Сирія, 2022). Лауреат Почесної відзнаки «За заслуги» (Німеччина, м. Франкфурт, 2022). «Всесвітній Посол культури та літератури» (Почесна відзнака Міжнародної палати письменників і митців Іспанії, м. Мадрид, 2022). Нагороджений Почесною медаллю Міжнародної Академії Поезії (Киргизстан, м. Бішкек, 2022). Лауреат міжнародних премій «Ікона миру» в Хорватії, Сербії, Індії та Іраку (2022). Лауреат міжнародної премії «Лідер нової генерації» (Філіппіни, м. Маніла, 2022). Лауреат Почесної відзнаки «Людина року» (Чехія, 2022). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Леонардо да Вінчі (Італія, Німеччина, 2022). «Хітами року» стали популярні пісні заслуженого артиста України зі Львова Ярослава Музики (музика) та народного поета України з Чернігова Сергія Дзюби (слова): «В нашім домі» і «Місяць і дівчина» (співає заслужений артист естрадного мистецтва України Віктор Гембара, м. Львів) та «З Днем народження!» (співає Ростислав Музика, м. Львів), 2022. Переможець і посол почесної міжнародної премії «Книга для Миру» (Італія, 2022). Лауреат міжнародної премії «Голос поезії» (Аргентина, 2022). Тетяна і Сергій Дзюби потрапили до «Золотої книги світових рекордів» в Індії. Також пані Тетяна стала в цій державі «Жінкою року» та лауреатом Міжнародної літературної премії «Global Woman», а добродій Сергій названий «Чоловіком року» і лауреатом Міжнародної літературної премії «Global man» (м. Делі, 2022). Нагородили творче подружжя українців і в Іспанії: Тетяна теж стала «Жінкою року», а Сергій — «Чоловіком року» — його відзначили за всі книжки, присвячені дружині (м. Мадрид, 2022). Як президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України, Сергій Дзюба отримав Подяку від Його Високості, Принца Нереіда де Бурбона з Франції (м. Париж, 2022). Лауреат міжнародної премії «Золоте перо» в Азербайджані (м. Баку, 2022). Лауреат міжнародних премій «За видатну творчу діяльність» (Марокко, Коста-Рика) та «Письменники року» (Марокко, Еквадор, 2022). Сергій і Тетяна Дзюби отримали міжнародні сертифікати з Іспанії — їхні вірші увійшли до всесвітньої антології «Золота книга миру», перекладеної 40 мовами (м. Мадрид, 2022). Лауреат Шляхетної премії ООН «Un Rescue Noble Award» — за визначний внесок у галузі прав людини та соціальної роботи (Нігерія, 2022). Також нагороджений Почесною відзнакою «За яскраву творчість, міжнародні проекти та волонтерську діяльність» (Нігерія, 2022). Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії «Machu Picchu» (Перу, м. Ліма, 2022). Лауреат міжнародних літературно-мистецьких фестивалів «International Uzbekistan Festival» і «World Festival» в Узбекистані (2022). Переможець Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Великий Шовковий шлях» («The Great Silk Road Festival»: Туреччина, Німеччина, Україна, Узбекистан, Індія, Бангладеш, Китай, 2022). Лауреат Міжнародної літературної премії «The Golden Scroll Award» («Золотий сувій») у Швейцарії (2022). Нагороджений Почесним дипломом від королеви інтелекту в Німеччині (2022). Переможець Міжнародного літературно-мистецького конкурсу імені Ернеста Хемінгуея в Німеччині (м. Франкфурт, 2022). Лауреат міжнародної премії «За видатну діяльність» (Нігерія, 2022). Переможець Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Літо-2022» в Ташкенті (Узбекистан, Туреччина, Мексика, Бразилія, Індонезія) за п'ятитомник «Вірші 90 мовами світу» (2022). Посол культури та літератури (Марокко, 2022). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Віктора Гюго (Франція, м. Париж, 2022). Лауреат Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Дружба-2022»: Узбекистан, Туреччина, Венесуела, Болівія, Туркменістан та В'єтнам (м. Ташкент, 2022). Переможець Міжнародного літературно-мистецького конкурсу імені де Рішельє: найвища нагорода «Діамантовий Дюк» в поезії та прозі (Україна, м. Одеса — Німеччина, м. Франкфурт, 2022). Лауреат Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Осінь-2022»: Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан, Грузія, Вірменія, Молдова, Парагвай (м. Ташкент, 2022). Нагороджений Почесним дипломом «Борець за світло істини» (Німеччина, 2022). Лауреат Міжнародної літературної премії «Книга для миру» (Італія, 2022). Лауреат Міжнародної літературної премії «Золоте перо» (Мексика, 2022). Лауреат міжнародної премії «За альтруїзм» (Швейцарія, 2022). Лауреат міжнародної нагороди «За великий внесок у літературу» (Пакистан, 2022). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Джека Лондона, як співавтор книги «Чернігів у вогні» (США, 2022). Лауреат Міжнародної літературної премії імені Антуана де Сент-Екзюпері, як співавтор книги «Чернігів у вогні» (Франція, Париж, 2022). Лауреат міжнародної нагороди «За видатну творчу діяльність» (Уругвай, Колумбія, 2022). Переможець конкурсу «Краща книга року» (головна номінація «Поезія та проза», Україна, м. Чернігів, 2022).
• У 2023 році — лауреат Почесної відзнаки «Особистість слова і справи» (Німеччина, м. Франкфурт). Лауреат міжнародного фестивалю «Зима-2023» (Узбекистан, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Данія, Латвія, Литва, Естонія, 2023). Пісні на вірші Сергія Дзюби і музику Миколи Збарацького «Сестра» та «Калина зажурилася» у виконанні дуету «Крила» — Валентини і Володимира Олійників — визнані тепер «Піснями року» (м. Київ, 2023). Пісні на вірші Сергія Дзюби (слова) та Петра Лойтри (музика) «Закінчиться війна», «Донечка» та «Будь моєю!» визнані «Хітами року» (м. Київ, 2023).

Учасник і лауреат багатьох міжнародних літературно-мистецьких фестивалів, наукових конференцій і літературних свят: у Німеччині, Англії, Італії, Туреччині, Румунії, Чехії, Польщі, Болгарії, Македонії, Росії, Казахстані, Китаї, Індії, Бангладеш, Мексиці, Бразилії, Індонезії, Венесуелі, Болівії, В'єтнамі, Узбекистані, Туркменістані, Білорусі^{[неавторитетне джерело]}.

А також^{[джерело?]}:

• Орден Івана Богуна (нагорода Українського Козацтва, 2019).
• Знак народної пошани — Орден «За розбудову України» (2016, найвища відзнака громадського об"єднання «Країна»).
• Відзнака міністра оборони України ― медаль «За сприяння Збройним Силам України» (2009).
• Медаль «Почесна відзнака» Національної спілки письменників України (2019).
• Ювілейна медаль Українського фонду культури «За вірність заповітам Кобзаря» — до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка (2014).
• Міжнародна патріотична нагорода — Медаль Івана Мазепи (2016).
• Медаль Богдана Хмельницького (2016).
• Медаль «За відродження України» (2016).
• Міжнародна медаль Олександра Довженка (2017).
• Почесна грамота Кабінету міністрів України (2004).
• Почесні грамоти Спілки письменників Білорусі (2010), Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України (20 вересня 2014 р.).
• Золота медаль Української журналістики (2009).
• Відзнаки Української спілки ветеранів Афганістану — медалі «30 років з дня введення військ в Афганістан» — за публікації та радіопередачі на афганську тематику (2015 р.) та «20 років з дня виведення військ з Афганістану» — за публіцистичні книжки «Замінований рай» і «Життя між кулями» (нагорода 2016 року); пам'ятної медалі «20 років виведення радянських військ з Афганістану» — за резонансні публікації в українських і зарубіжних ЗМІ та значну громадську діяльність (2009).
• Почесна грамота Спілки письменників Удмуртії та медаль «За благодійність» (2013).
• Почесна грамота Чернігівської облдержадміністрації та обласної ради (спільна, 2019).
• Почесна грамота Чернігівської обласної ради (2008).
• Почесна грамота Чернігівської обласної державної адміністрації (2004, 2015).
• Почесні грамоти Чернігівської міської ради (неодноразово).
• Почесні грамоти галузевих міністерств України: культури і мистецтв; оборони (неодноразово), сім'ї та молоді (двічі).
• Почесна грамота Департаменту культури Одеської облдержадміністрації (2019).
• Почесний диплом Міжнародної Академії літератури, мистецтв і комунікацій (Німеччина, м. Франкфурт, 2019)^{[джерело?]}.

Посилання

• Дзюба Сергій. Письменник, журналіст, редактор, видавець, перекладач, громадський діяч, науковець. «Буквоїд». Архів оригіналу за 7 липня 2012. Процитовано 18 липня 2012. 
• Книги Сергія Дзюби — на об'єднаному сайті чернігівських бібліотек [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Вірші Сергія і Тетяни Дзюби перекладені 21-ю мовою і надруковані в 23 країнах [Архівовано 25 червня 2012 у Wayback Machine.]
• Рецензія С. Дзюби на книгу болгарського поета Димитра Христова «Без кордонів» [Архівовано 3 липня 2012 у Wayback Machine.]
• Рецензія С. Дзюби на підручник Василя Лизанчука «Журналістська майстерність» [Архівовано 16 липня 2012 у Wayback Machine.]
• Рецензія Олександра Стусенка на книгу Сергія Дзюби «Ловець снів» [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Письменник і журналіст Сергій Дзюба відсвяткував золотий ювілей [Архівовано 29 вересня 2014 у Wayback Machine.]
• http://speckor.net/ У Білорусі відбулася прем'єра вистави за книжкою письменницького подружжя з України Сергія і Тетяни Дзюби [Архівовано 15 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• https://ukrland.in.ua/ Сергій та Тетяна Дзюби. Відомі на увесь світ чернігівські митці [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• http://speckor.net/ Ерзянською мовою перекладені вірші Сергія і Тетяни Дзюби
• https://litgazeta.com.ua/news/ У Чернігові Сергій Дзюба презентував вісім своїх нових книжок [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• http://speckor.net/ Письменник Сергій Дзюба зустрівся зі своїми читачами [Архівовано 28 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• http://che.cn.ua/ Книжки для української діаспори
• http://bukvoid.com.ua/news/ Листи, які йшли до читача понад сто років [Архівовано 9 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• http://www.sknews.net/ Неймовірний екстрим від Сергія Дзюби [Архівовано 18 березня 2020 у Wayback Machine.]
• http://bilahata.net/ «Порадниця свята» — нова пісня про маму Сергія Дзюби [Архівовано 9 березня 2020 у Wayback Machine.]
• Сергій Дзюба: «Головне — це люди, а речі не мають жодного значення». [Архівовано 3 березня 2021 у Wayback Machine.] Літературна Україна.

Література

• Харчук Р. Задля спасіння себе самого // Дзюба С. Колись я напишу останнього вірша. ― К.: Смолоскип, 1995. ― С.117-120.
• Слапчук В. Кохання довше за життя // Слапчук В. Політ механічної зозулі над власним гніздом. ― Луцьк, 2001. ― С.31-33.
• Коваль В. Пародія як епіцентр літпроцесу // Дзюба С. Любов з тролейбусом. ― Ніжин: Аспект-Поліграф, 2003. ― С.73-77.
• Вербич В. Сльоза Фаетона, настояна на мелодіях зірок // Літературна Україна. ― 2003. ― № 40. ― С.7.
• Гранич Н. Гопки для Кракатунчика // Гранич Н. Безсмертні лики слів. ― Луцьк, 2003. ― С.50-51.
• Слапчук В. Панцерник сучасного літпроцесу // Сучасність. ― 2003. ― № 11 ― С.151-155.
• Слапчук В. Небезпечна професія // Дзюба С. Зима така маленька, мов японка. ― Ніжин: Аспект-Поліграф, 2004. ― С.75-77.
• Сергій Вікторович Дзюба: Рекомендований бібліографічний покажчик; Чернігівський музей М. М. Коцюбинського; передмова В. Коваля. ― Чернігів: Чернігівські обереги, 2005. ― 56 с.
• Сергій Дзюба: «Живу за принципом: хай буде добре мені і… всім іншим» // Дзюба С. Кожній жінці хочеться… на Марс. ― Ніжин: Аспект-Поліграф, 2005. ― С.149-159.
• Слапчук В. Дзюба Сергій Вікторович // Енциклопедія сучасної України. ― К.: Національна академія наук України, 2007. ― Т.7. ― С.556.
• Коваль В. Наша відповідь Гаррі Поттеру // Дзюба С. Душа на обличчі. ― Луцьк: Твердиня, 2007. ― С.390-393.
• Баран Є. Сергій Дзюба: «Літпроцес у мене, в основному, асоціюється зі словом „сучий“…» // Дзюба С. Як я був агентом ЦРУ. ― Чернігів: Чернігівські обереги, 2008. ― С.228-236.
• Буряченко В. Історія, якою ми маємо право пишатися // Дзюба С. Замінований рай. ― Чернігів: Чернігівські обереги, 2009. ― С.4-6.
• Бондаревич (Черненко) Л. Гопки для дітей та дорослих // Бондаревич (Черненко) Л. Ми всі ― подорожні. ― Чернігів: Чернігівські обереги, 2009. ― С.21-24.
• Леус В. Іронія долі по-чернігівськи, або Дивовижний екстрим від Сергія Дзюби // Дзюба С. Королі і «капуста». Неймовірні пригоди українця Павлюка. ― Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2011. ― С.413-417.
• Стусенко О. Порушник спокою про Ловця снів // Дзюба С. Королі і «капуста». Неймовірні пригоди українця Павлюка. ― Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2011. ― С.417-420 та ін.