Красноголовець березовий
| Красноголовець березовий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Leccinum versipelle (Fr. & Hök) Snell 1944 | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| *Boletus versipellis Fr. & Hök (1835) [1] | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Красноголовець березовий[8], красноголовець жовто-бурий (Leccinum versipelle син. Leccinum testaceoscabrum) — вид базидіомікотових грибів родини болетові (Boletaceae).
Інші назви — підосиновик жовто-бурий, червоняк помаранчевий.
Капелюшок діаметром 10-20 см (іноді до 30!). Забарвлення варіює від жовтувато-сірого до яскраво-червоного, форма спочатку куляста, не ширше ніжки, пізніше опукла, зрідка — плоска, суха, м'ясиста. На зламі спочатку буріє, потім набуває синяво-чорний колір. Особливого запаху і смаку не має.
Гіменофор трубчастий. Колір від білого до сіруватого, пори дрібні. Трубчастий шар легко відділяється від капелюшка.
Споровий порошок — жовто-бурий.
Ніжка завдовжки до 20 см, діаметром до 5 см, суцільна, циліндрична, потовщена до низу, біла, біля основи іноді зеленувата, глибоко йде в землю, вкрита поздовжніми волокнистими лусочками сіро-чорного кольору.
Росте з червня по жовтень в листяних, змішаних і соснових лісах, утворюючи мікоризу переважно з березою. В молодих лісах може зустрічатися в нечуваних кількостях, особливо на початку вересня.
Красноголовець жовто-бурий — їстівний шапковий гриб, який має досить високі смакові якості, належить до другої категорії їстівних грибів, хоча під час приготування дещо темніє. Його смажать, варять, маринують, солять та сушать.
- Зображений на марках НДР у 1980 р.
- ↑ Fr. & Hök, Boleti, Fungorum generis, illustratio: 13 (1835)
- ↑ Secr. ex Konrad, Bull. Soc. Linn. Lyon: 151 (1932)
- ↑ Vassilkov, Sovietsk. Bot.: 27 (1944)
- ↑ Watling, Notes from the Royal Botanical Garden Edinburgh 29: 267 (1969)
- ↑ J. Blum, Bulletin de la Société Mycologique de France 85 (4): 562 (1970)
- ↑ M. Korhonen, Karstenia 35 (2): 61 (1995)
- ↑ Redeuilh, Bulletin de la Société Mycologique de France 111 (3): 169 (1995)
- ↑ Гелюта В. П. Нові та рідкісні для України види роду Leccinum (Boletales, Basidiomycota) / В. П. Гелюта, О. Ю. Акулов // Український ботанічний журнал. — 2012. — Т. 69, № 6. — С. 886—900.
- E. Garnweidner. Mushrooms and Toadstools of Britain and Europe. Collins. 1994.
- R. M. Dähncke: 200 Pilze. 5. Auflage, Verlag Aargauer Tagblatt, Aarau 1992, ISBN 3-85502-145-7
- E. Gerhardt: Pilze. Verlag BLV, München 2006, ISBN 978-3-8354-0053-5
- Leccinum testaceoscabrum//CBS-KNAW Fungal Biodiversity Center Utrecht, 2016. — [[https://web.archive.org/web/20160508202515/http://www.mycobank.org/BioloMICS.aspx?Table=Mycobank&Rec=278406&Fields=All Архівовано 8 травня 2016 у Wayback Machine.] URL]
- Singer, R. 1947. The Boletoideae of Florida. The Boletineae of Florida with notes on extralimital species III. The American Midland Naturalist. 37:1-135
- Гриби Хмельниччини. Навчальний посібник. Говорун В. Д., Тимощук О. О. — Хмельницький: Поліграфіст-1, 2014. — 176 с. — С.66
|
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
