Кубек Емілій Антонович
| Кубек Емілій Антонович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 23 листопада 1857 або 1857[1] Штефурів, Свидник, Пряшівський край, Словаччина | |||
| Помер | 17 липня 1940 або 1940[1] Маганой-Сіті, Скайлкілл, Пенсільванія, США | |||
| Країна | .svg){kind=small} Угорщина | |||
| Діяльність | письменник, греко-католицький священник, мовознавець, публіцист | |||
| Мова творів | русинська, південнолемківський говір з елементами язичія[2] | |||
| Magnum opus | Марко Шолтис | |||
| Автограф |  | |||
|
| ||||
Кубек Емілій Антонович (23 листопада 1857, с. Штефурів Свидницького округу, Австро-Угорщина — 17 липня 1940, США) — закарпатський письменник, дослідник життя лемків.
Після закінчення духовної семінарії (1881) став священиком. У с. Снаків розгорнув культурно-освітню діяльність, допоміг збудувати дорогу, розводив сади, сприяв удосконаленню способів господарювання, подбав про побудову школи, заснував хоровий і драматичний гуртки, дописував до періодичних видань.
У 1904 р. емігрував до США і з 1904 р. до самої смерті виконував обов'язки греко-католицького священика в Маганой Сіті (штат Пенсильванія)[3]. Тут написав ряд літературних творів.[4]
Автор роману „Марко Шолтис” (1918-1920), прозових творів „Єдно виданіє”, „Пасхальний дар”, „Після дождя – сонце”, „Кому што Бог обіцяв” та ін., першого багатомовного словника.
Кубек став найпродуктивнішим русиномовним письменником в США, опублікував велику кількість ліричних поезій та оповідань. У більшості з них переважали теми ностальгії за русинською батьківщиною, залишеною назавжди.
Найбільший з літературних є роман «Марко Шолтис» (1918–1920). У 1922 р. надрукований у чотиритомнику творів Е. Кубека. Твір розповідає про життя закарпатських лемків, написаний лемківською говіркою з незначною домішкою церковнослов'янських і російських слів. Дія «Марка Шолтиса» відбувається, починаючи від 1870-х років, і закінчується у 1917 р. в одному із сіл Пряшівщини. Автор дуже вдало змалював життя і побут лемків.
Менші прозові твори («Єдно виданіє», «Пасхальний дар», «Після дождя — сонце», «Кому што Бог обіцяв» та ін.) теж пов'язані з життям закарпатських лемків в еміграції.
Автор першого в новій українській лексикографії багатомовного словника «Старославянско-уторській-русскій-нѣмецкій словарь къ Свѧщенному Писанію» (1906). У його реєстрі — 550 вокабул. Українська частина лексикона докладно опрацьована, містить, як правило, ряди відповідників реєстрових слів: загальноукраїнських, діалектних підкарпатоукраїнських. Наявний і російський лексичний матеріал. Як джерело для вивчення діалектної лексики словник Кубек нині зберігає свою цінність.
- В. В. Німчук. Кубек Емілій Антонович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
- Панько Ю. Емілій Антонович Кубек — лексикограф та письменник. «Дукля», 1985, № 4;
- Рудловчак О., Бабота Л. Матеріали до Словника культури українців Чехословаччини (Затлоукал Я., Кубек Е.). «Дукля», 1989, № 1.
- Маркусь В. Кубек Еміль // Енциклопедія української діяспори /Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. -
- Маркусь. – Нью-Йорк – Чикаго, 2009. – Кн. 1. – С. 415-416.
- Німчук В. В. Кубек Емілій Антонович // Українська мова: Енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія, 2000.
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. - 516 с.
- ↑ Кубек Емілій Антонович. Мова Інфо. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 27 березня 2011.
- ↑ Кубек Емілій. Світова Академія Русинської Культури. Архів оригіналу за 28 жовтня 2007. Процитовано 27 березня 2011.
- ↑ Кубек Емілій - Біографія. Колиба - Портал про закарпаття. Архів оригіналу за 11 лютого 2013. Процитовано 27 березня 2011.