Куніцин Олексій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Куніцин Олексій Васильович
Народився 1807
с. Поріччя Тверської губернії
Помер 7 (19) лютого 1883
Місце проживання Харків
Країна Російська імперія
Діяльність правник, викладач університету
Alma mater Санкт-Петербурзький Імператорський університет (1834)
HU Berlin (1834)
Галузь цивільне право
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Новоросійський університет
Посада ректор
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктора права

Олексій Васильович Куніцин (1807, с. Поріччя Тверської губернії — 7 (19) лютого 1883, Харків) — юрист, ректор Харківського університету (18391841, 18491850, 18521853).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї священника. Закінчив Тверську духовну семінарію, потім навчався в Санкт-Петербурзькій духовній академії. У 1839 р. у складі шести вихованців академії був переведений до Санкт-Петербурзького університету для поглибленого вичення законознавства і підготовки до звання професора. Крім того, під керівництвом графа М. М. Сперанського вивчав законознавство в I відділенні імператорської канцелярії.

У 1831—1834 рр. вивчав юридичні науки в Берлінському університеті.

У 1834 р. захистив в Санкт-Петербургському університеті тези «О наследовании по закону по началам русского законодательства» та отримав ступінь доктора права. Був зарахований до II відділення імператорської канцелярії.

У 1835 р. призначений викладачем цивільного права в Харківський університет.

З 1837 р. — екстраординарний, з 1838 р. — ординарний професор на кафедрі цивільних законів Харківського університету. Викладав енциклопедію законознавства та римське право, цивільні закони Російської імперії, нетривалий час читав кримінальне право.

У 1836—1837 рр. обіймав посаду сіндіка Харківського університету, з цього ж часу був членом комісії для складання зводу університетських постанов.

У 1839—1841 рр. — ректор університету, к 1849—1850 і 1852—1853 рр. виконував обов'язки ректора. У подальшому — проректор.

У 1842—1858 рр. (з нетривалими перервами) — декан юридичного факультету, директор Педагогічного інституту.

У 1862 р. отримав звання заслуженого професора і почесного члена Харківського університету. У цьому ж році він вийшов у відставку. Залишився в Харкові, де жив у своєму будинку.

З грудня 1863 р. — почесний член Ради Харківського університету.

У 1866—1874 рр. — ординарний професор цивільного права Новоросійського університету (Одеса). Викладав цивільний судоустрій і цивільне судочинство. У 1866—1874 рр. він читав також римське право. У 1870 р. за пропозицією Куніцина Міністерство народної освіти заснувало в Новоросійському університеті кафедру цивільного судочинства.

З 13 вересня 1866 р по 21 березня 1874 р. виконував обов'язки декана юридичного факультету.

У 1873 р. пішов у відставку, але міністр освіти доручив йому читати курси цивільного і римського права в якості стороннього викладача до кінця учбового року, оскільки його ніким було замінити.

Залишивши викладацьку роботу у 1874 р., повернувся до Харкова, де пройшли останні роки його життя.

Праці[ред. | ред. код]

  • О правах наследства лиц женского пола. — Харьков, 1844;
  • О мерах к отвращению неправосудия по русскому законодательству. — Харьков, 1859;
  • О силе договора найма имущества // Журн. Мин-ва юстиции. — 1861. — № 9;
  • Духовные завещания несовершеннолетних // Журн. Мин-ва юстиции. — 1861. — № 3;
  • Вопросы Мейера о сервитутах // Журн. Мин-ва юстиции. — 1863. — № 9.

Джерела[ред. | ред. код]