Кучлуг Більге-каган
| Кучлуг Більге-каган | |
|---|---|
| Помер |
824 Хара-Балгас, Хотонт, Архангай, Монголія |
| Посада | Каган |
Кучлуг Більге-каган (д/н — 824) — 10-й каган уйгурів у 821—824 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з династії Едіз. Старший син Баої-кагана. Уйгурське ім'я невідоме, а в китайських джерелах значиться як Чунде (Вшановуючий чесноти). 821 року після смерті батька посів трон, прийнявши ім'я Гюн Тенгріде Улуг-Болміш Кучлуг Більге-каган («Помазаний Богом Сонця, потужний, мудрий каган»). Від танського імператора Му-цзуна отримав титул Денлоюмеймішіцзючжупігачунде-кехань.
Того ж року каган відправив великого зовнішнього буюруку Інаньчжу до імператора для сватання танської принцеси. Це посольство відоме як найбільш з тих, що відправляли кочові правителі до Китаю. Воно складалося з 2 тис. осіб, 20 тис. коней, 1400 верблюдів. Посольство затримали в Тайюані, а в столицю допустили тільки 500 осіб. Було домовлено, що Тайхе — сестра Му-цзуна — стане дружиною кагана.
Натомість Кучлуг Більге-каган відправив 10-тисячне військо на допомогу танській армії у війні проти тибетського імператора Ралпачана, завдяки чому 822 року було припинено тансько-тибетську війну. Також відправив 3 тис. кінноти для допомоги імператорові у придушенні нового повстання прикордонних цзєдуши, але їх в Ордосі зустріли імператорські чиновники, нагородили подарунками та закликали повертатися до себе.
Разом з тим спроби самого кагана здолати киргизького кагана Ажо виявилися невдалими. Помер Кучлуг Більге-каган 824 року. Йому спадкував другий брат Касар-каган.
Джерела[ред. | ред. код]
- Minorsky, V. (1948). «Tamīm ibn Baḥr's Journey to the Uyghurs». Bulletin of the School of Oriental and African Studies, University of London. 12 (2): 275—305.
- Mackerras, Colin. (1972). The Uighur Empire according to the Tʻang Dynastic Histories. A study in Sino-Uighur relations 744—840 ([2d ed.] ed.). Canberra: Australian National University Press. ISBN 0708104576.
- The role of women in the Altaic world: Permanent International Altaistic Conference, 44th meeting, Walberberg, 26-31 August 2001. Veit, Veronika, 1944-. Wiesbaden: Harrassowitz. 2007. p. 58. ISBN 9783447055376
| |||||||
