Лемеха Роман Михайлович
| Роман Лемеха | |
|---|---|
| Народився | 27 вересня 1941 Переворськ, Підкарпатське воєводство, Польща |
| Помер | 2 лютого 2019 (77 років) Львів, Україна |
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | телеведучий |
| Нагороди |  |
| Звання |  |
Рома́н Миха́йлович Леме́ха (27 вересня 1941, Переворськ, Підкарпатське воєводство, Польща — 2 лютого 2019, Львів, Україна) — український диктор і телеведучий Львівської обласної державної телерадіокомпанії, що була заснована у 1968 році, на якій він пропрацював 45 років. У 1977–2000 роках вів на Львівському телебаченні програму «Концерт вітань». У 1991 році отримав звання Заслуженого артиста України[2][3].
Роман Лемеха народився 27 вересня 1941 року в місті Переворськ. Через операцію «Вісла» його родина 1947 року переїхала до Львова, де він з 1948 року навчався у Львівській середній школі № 28 (нині — ліцей № 28 Львівської міської ради)[5]. У школі він товаришував з своїм однокласником — майбутнім актором театру і кіно Богданом Ступкою[2]. Майстер спорту з боксу[6].
Після закінчення школи навчався у Львівському державному медичному інституті. А 30 квітня 1962 року цілком випадково на вулиці зустрів працівників Львівського телебачення, які запропонували йому роботу. І вже з 2 квітня Роман почав працювати диктором срібного екрану. В той час багато передач були прямими (без запису), диктори вели усі програми не тільки в телестудії, але й на концертах, які знімало телебачення. Строго дотримувалися літературної мови, слідкували за правильними наголосами. Поруч з Романом Лемехою на телестудії працювали диктори Стефанія Харчук, Олена Ковальська, Тамара Григораш, Валентина Климюк, Валентина Мартинюк, Олександр Сафонов[7].
Львівська обласна державна телерадіокомпанія є однією з найстаріших в Україні серед регіональних телерадіоорганізацій. Вона охоплювала цілий західний регіон України: Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську, Волинську, Рівненську, Чернівецьку та Закарпатську області[8]. Після закінчення медінституту Роман Лемеха поєднував роботу хірурга стоматолога з роботою диктора на телебаченні. Лікарську практику він залишив лише після одержання звання Заслуженого артиста України у 1991 році.
У 1977–2000 роках Роман Лемеха вів на Львівському телебаченні програму «Концерт вітань», який виходив щонеділі і тривав дві години. Також глядачі знали Романа Лемеху завдяки програмі «Сонячні кларнети», з допомогою якої редактор Мирослав Скочиляс відкрив не один музичний талант[9].
Помер у Львові, похований у родинному гробівці на 61 полі Личаківського цвинтаря.
Дружина — Октавія. Син — Максим і дочка — Юстина. Внук Данило та внучка Магдалена.
- ↑ https://zaxid.net/pomer_vidomiy_lvivskiy_diktor_i_televeduchiy_roman_lemeha_n1474905
- ↑ а б Помер диктор та телеведучий Роман Лемеха. espreso.tv. Еспресо TV. 2 лютого 2019. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 17 травня 2021.
- ↑ Сьогодні помер легенда українського телебачення, патріот Роман Лемеха. cynicallviv.com.ua. Цинічний Львів. 2 лютого 2019. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 17 травня 2021.
- ↑ Михайло Маслій Роман Лемеха[Архівовано 31 березня 2019 у Wayback Machine.] // facebook.com 02.02.2019
- ↑ Офіційний сайт ліцею № 28 Львівської міської ради. school28.edukit.lviv.ua. Архів оригіналу за 15 травня 2014. Процитовано 17 травня 2021.
- ↑ Михайло Маслій (30 квітня 2017). Роман Лемеха на презентації книги Михайла Маслія «Золотий вік української естради». youtube.com. YouTube. Процитовано 17 травня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Валерій Лазарчук (21 квітня 2011). Скарби Львівського телелітопису — в гостях у диктора Романа Лемехи. youtube.com. YouTube. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 17 травня 2021.
- ↑ Львівська обласна державна телерадіокомпанія. ua-region.com.ua. Архів оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 17 травня 2021.
- ↑ Микола Петренко (5 серпня 2011). Маестро Львівського телебачення Мирослав Скочиляс. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 17 травня 2021.