Лотта у Веймарі (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лотта у Веймарі
нім. Lotte in Weimar
Жанрдраматичний фільм
РежисерEgon Güntherd[1]
СценаристEgon Güntherd
На основіLotte in Weimar: The Beloved Returnsd
У головних
ролях
Лілі Палмер, Martin Hellbergd, Rolf Ludwigd, Hilmar Baumannd, Jutta Hoffmannd, Katharina Thalbachd, Monika Lennartzd, Norbert Christiand, Walter Lendrichd, Dieter Mannd, Annemone Haased, Christa Lehmannd, Sonja Hörbingd, Victor Deißd, Fred Delmared, Wolfgang Greesed, Barbara Brecht-Schalld, Axel Max Triebeld, Hilmar Eichhornd і Thomas Thiemed
ОператорErich Guskod
КомпозиторКарл-Ернст Зассеd
Тривалість119 хв.
Мованімецька
Країна НДР
 Німеччина
Рік1975
IMDbID 0071774

«Лотта у Веймарі» (нім. Lotte in Weimar) — художній фільм Еґона Ґюнтера за однойменною книгою Томаса Манна змальовує зустріч двох літніх людей — Ґете і Шарлотти Кестнер, яка є прообразом Лотти зі всесвітньо відомого роману «Страждання молодого Вертера».

Кінокартина має складну багатомірну структуру. Вона вміщує в себе декілька історичних планів. На екрані з'являється Веймар XX ст. з машинами на старих вулицях, він же, але 1816 року з тогочасним антуражем: солдатські біваки, військовий лазарет, вступ у місто козаків (тривають наполеонівські війни), — нарешті, молодість головних героїв, що виринає у спогадах Лотти. Картина вміщує також і декілька ментальних планів: спогади межують з фантазіями, реальні події переплетені з уявленнями міщан про Вертера та його кохану Лотту, суперечлива фігура Ґете висвітлена, окрім як грою акторів, поглядами багатьох персонажів. Відповідно надзвичайно багатою є емоційна палітра картини.

1975 року фільм був обраний для показу в програмі Каннського фестивалю.

Попри певні спрощення та пропуски, екранізація Ґюнтером твору Томаса Манна визнана вдалою. За два роки відбулася світова прем'єра «Страждань молодого Вертера» у викладі цього ж німецького режисера.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Filmportal.de — 2005.

Література

[ред. | ред. код]
  • М.Туровська.  // «На екранах світу». — Москва : Мистецтво, 1977. — № 7. — С. 26-31.