Лілі Палмер
| Лілі Палмер | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Lilli Palmer | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | нім. Lilli Marie Peiser | |||
| Народилася |
24 травня 1914[3][4][…] Познань, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1] | |||
| Померла |
27 січня 1986[3][4][…] (71 рік) Лос-Анджелес, Каліфорнія, США[1] | |||
| Поховання | Форест-Лаун | |||
| Громадянство |
 Німеччина Швейцарія | |||
| Діяльність | акторка, кіноакторка, акторка театру, телеакторка, акторка озвучення, письменниця-романістка, автобіографка | |||
| Роки діяльності | 1932 — 1986 | |||
| У шлюбі з | Рекс Гаррісон[6] і Carlos Thompsond | |||
| Діти | Carey Harrisond[2] | |||
| IMDb | nm0658339 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 зірка на голлівудській Алеї слави[d] | ||||
|
| ||||
 Лілі Палмер у Вікісховищі | ||||
Лілі Палмер (нім. Lilli Marie Peiser; 24 травня 1914, Познань, Німецька імперія — 27 січня 1986, Лос-Анджелес, США) — німецька акторка та письменниця. Була номінована на премію «Золотий глобус» за її роботу в фільмі «Але не для мене».
Також її відомим роботами є участь у фільмах «В його приємній компанії», «Будинок, що кричить» та «Петро Великий». За свою роботу в європейських фільмах вона виграла Кубок Вольпі та Німецьку кінопремію.
Ранні роки[ред. | ред. код]
Палмер, яка запозичила своє прізвище в улюбленої американської актриси, народилася в сім'ї німецького єврея, Альфреда Прайзера та австрійської єврейки, Рози Лісман. Батько був хірургом, а мати — актрисою в місті Познань.[7]
Коли Палмер було чотири роки, її сім'я переїхала до берлінського району Шарлоттенбург. В шкільні роки вона професійно грала в настільний теніс[8], а також навчалася акторського мистецтва. З приходом нацистів до влади Палмер, через своє походження, була змушена покинути Німеччину.
Кар'єра[ред. | ред. код]
Приїхавши до Франції, Палмер виступила в опереті, але згодом переїжджає до Великої Британії, де починає свою кінокар'єру. Вона виступає в кабаре та привертає увагу британських шукачів талантів. Згодом вона підписала контракт з французькою кіностудією «Ґомон», дебютувала у стрічці «Необмежена злочинність» та впродовж десятиріччя з'являлась у багатьох британських фільмах.[9]
25 січня 1943 року вона одружилася з Рексом Гаррісоном та переїхала з ним до Голлівуду в 1945. Палмер підписала контракт з Warner Bros. та зіграла в декількох фільмах («Плащ і кинджал», «Тіло і душа»).
Час від часу вона з'являлась на сценах театрів та вела власну телевізійну передачу в 1951.
Разом з чоловіком вона зіграла у виставі «Чорна магія на Мангеттені». Також вони зіграли в мелодрамі «Довгий темний вестибюль» та екранізації вистави «Ліжко з балдахіном». За роботу в «Ліжці з балдахіном» Палмер виграла Кубок Вольпі.
В 1954 році вона повертається до Німеччини, де грає в багатьох фільмах та телевізійних передачах. За роль Анни Андерсон у фільмі «Історія Анастасії».
1958 року вона зіграла Елізабет фон Бернбург в ремейці фільму «Дівчата в уніформі» 1931-го.
Разом із Фредом Астером та Деббі Рейнольдс Палмер зіграла у фільмі «В його приємній компанії» 1961 року, а 1962 року — разом із Вільямом Голденом у військовому фільмі «Фальшивий зрадник». Роберт Тейлор зіграв із Палмер у фільмі «Чудо білого жеребця».
У 1975 році Палмер опублікував мемуари «Змінити омарів і танці».[10] Спогади Вівіан Маталон і Ноеля Коуарда (Маталон режисерував Палмера в прем’єрі трилогії Боуарда «Сюїта в трьох ключах» у 1966 році) свідчать про те, що Палмер не завжди була терплячою та розважливою людиною, якою вона представляла себе в цій автобіографії. У 1978 році вона написала повний художній твір, представлений як роман, а не мемуари, «Червоний ворон».[11]
Особисте життя[ред. | ред. код]
Її сестра, Ірен Прадор, також стала актрисою.
В 1943 році Палмер одружилася з Рексом Гаррісоном, але в 1957 вони розлучилися.
В 1957 році вона вдруге одружилася з актором Карлосом Томпсоном та була в шлюбі до своєї смерті від раку шлунка в 1946 році.[12]
Лілі Палмер похована на цвинтарі «Форест-Лаун».
Нагороди та номінації[ред. | ред. код]
- Кубок Вольпі (1953)
- Німецька кінопремія (1956)
- Німецька кінопремія (1957)
- Премія «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль — комедія або мюзикл (1959)
- Золота камера (1972)
- Голлівудська алея слави
- Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1974)
- Німецька кінопремія (1978)
- Премія «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль другого плану серіалу, мінісеріалу або телефільму (1986)
Фільмографія[ред. | ред. код]
- Необмежена злочинність
- Вовче вбрання
- Перше правопорушення
- Секретний агент
- Доброго ранку, хлопці
- Великий бар'єр
- Виступ за наказом
- Файний легінь
- Дівчина має жити
- Сліпа дурість
- Захід сонця у Відні
- Двері з сімома замками
- Громова скеля
- Слабка стать
- Її чоловік Гілбі
- Знаменитий джентльмен
- Остерігайся співчуття
- Плащ і кинджал
- Тіло і душа
- Моя дівчина Тіса
- Без найменших недоліків
- Грішне місто
- Довгий темний вестибюль
- Ліжко з балдахіном
- Дорога до Бродвею
- Феєрверк
- Диявол у шовку
- Приборкання норовливих
- Історія Анастасії
- Між часом та вічністю
- Штормова ніч
- Скляна башня
- Жінка, яка знає чого хоче
- Монпарнас, 19
- Дівчата в уніформі
- Життя на двох
- Але не для мене
- Професія місіс Варрен
- Серця під прикриттям
- В його приємній компанії
- Кінець місіс Чейни
- Ви вважаєте, що Констанція себе пристойно поводить?
- Левіафан
- Фальшивий зрадник
- Зустріч опівночі
- Чарівна Юлія
- Секс може бути складним
- Чудо білого жеребця
- Бета СОМ
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118591452 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Lilli Palmer
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Internet Broadway Database — 2000.
- ↑ Kindred Britain
- ↑ Clipped From The Wisconsin Jewish Chronicle. Архів оригіналу за 28 січня 2021.
- ↑ Lilli Palmer, Actress: Still Understated At 70. Архів оригіналу за 30 жовтня 2021.
- ↑ Bergfelder, Tim (2008). Speaking Emigres and British Cinema, 1925–1950. ISBN 978-1-84545-532-3.
- ↑ Facebook; Twitter; options, Show more sharing; Facebook; Twitter; LinkedIn; Email; URLCopied!, Copy Link; Print (29 січня 1986). Lilli Palmer, Actress and Best-Selling Author, Dies. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 2 вересня 2022.
- ↑ Palmer, Lilli (1978). The red raven : a novel. New York: Macmillan. ISBN 0-02-594630-7. OCLC 4193933.
- ↑ Lilli Palmer. Jewish Women's Archive. Архів оригіналу за 20 червня 2016. Процитовано 28 грудня 2016.
