Лілі Палмер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лілі Палмер
нім. Lilli Palmer
Lilli Palmer 1957.JPG
Ім'я при народженні нім. Lilli Marie Peiser
Народилася 24 травня 1914(1914-05-24)[3][4][…]
Познань, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1]
Померла 27 січня 1986(1986-01-27)[3][4][…] (71 рік)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США[1]
  • злоякісна пухлина
  • Поховання Форест-Лаун
    Громадянство Flag of Germany.svg Німеччина
    Flag of Switzerland.svg Швейцарія
    Діяльність акторка, кіноакторка, акторка театру, телеакторка, акторка озвучення, письменниця-романістка, автобіографістка
    Роки діяльності з з 1932
    У шлюбі з Рекс Гаррісон[6] і Carlos Thompsond
    Діти Carey Harrisond[2]
    IMDb nm0658339
    Нагороди та премії
    хрест командора ордена за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччиною

    зірка на голлівудській Алеї слави[d]


    CMNS: Лілі Палмер у Вікісховищі

    Лілі Палмер (нім. Lilli Marie Peiser; 24 травня 1914, Познань, Німецька імперія — 27 січня 1986, Лос-Анджелес, США) — німецька акторка та письменниця. Була номінована на премію «Золотий глобус» за її роботу в фільмі «Але не для мене».

    Також її відомим роботами є участь у фільмах «В його приємній компанії», «Будинок, що кричить» та «Петро Великий». За свою роботу в європейських фільмах вона виграла Кубок Вольпі та Німецьку кінопремію.

    Ранні роки[ред. | ред. код]

    Палмер, яка запозичила своє прізвище в улюбленої американської актриси, народилася в сім'ї німецького єврея, Альфреда Прайзера та австрійської єврейки, Рози Лісман. Батько був хірургом, а мати — актрисою в місті Познань.[7]

    Коли Палмер було чотири роки, її сім'я переїхала до берлінського району Шарлоттенбург. В шкільні роки вона професійно грала в настільний теніс[8], а також навчалася акторського мистецтва. З приходом нацистів до влади Палмер, через своє походження, була змушена покинути Німеччину.

    Кар'єра[ред. | ред. код]

    Приїхавши до Франції, Палмер виступила в опереті, але згодом переїжджає до Великої Британії, де починає свою кінокар'єру. Вона виступає в кабаре та привертає увагу британських шукачів талантів. Згодом вона підписала контракт з французькою кіностудією «Ґомон», дебютувала у стрічці «Необмежена злочинність» та впродовж десятиріччя з'являлась у багатьох британських фільмах.[9]

    25 січня 1943 року вона одружилася з Рексом Гаррісоном та переїхала з ним до Голлівуду в 1945. Палмер підписала контракт з Warner Bros. та зіграла в декількох фільмах («Плащ і кинджал», «Тіло і душа»).

    Час від часу вона з'являлась на сценах театрів та вела власну телевізійну передачу в 1951.

    Разом з чоловіком вона зіграла у виставі «Чорна магія на Мангеттені». Також вони зіграли в мелодрамі «Довгий темний вестибюль» та екранізації вистави «Ліжко з балдахіном». За роботу в «Ліжці з балдахіном» Палмер виграла Кубок Вольпі.

    В 1954 році вона повертається до Німеччини, де грає в багатьох фільмах та телевізійних передачах. За роль Анни Андерсон у фільмі «Історія Анастасії».

    1958 року вона зіграла Елізабет фон Бернбург в ремейці фільму «Дівчата в уніформі» 1931-го.

    Разом із Фредом Астером та Деббі Рейнольдс Палмер зіграла у фільмі «В його приємній компанії» 1961 року, а 1962 року — разом із Вільямом Голденом у військовому фільмі «Фальшивий зрадник». Роберт Тейлор зіграв із Палмер у фільмі «Чудо білого жеребця».

    У 1975 році Палмер опублікував мемуари «Змінити омарів і танці».[10] Спогади Вівіан Маталон і Ноеля Коуарда (Маталон режисерував Палмера в прем’єрі трилогії Боуарда «Сюїта в трьох ключах» у 1966 році) свідчать про те, що Палмер не завжди була терплячою та розважливою людиною, якою вона представляла себе в цій автобіографії. У 1978 році вона написала повний художній твір, представлений як роман, а не мемуари, «Червоний ворон».[11]

    Особисте життя[ред. | ред. код]

    Її сестра, Ірен Прадор, також стала актрисою.

    В 1943 році Палмер одружилася з Рексом Гаррісоном, але в 1957 вони розлучилися.

    В 1957 році вона вдруге одружилася з актором Карлосом Томпсоном та була в шлюбі до своєї смерті від раку шлунка в 1946 році.[12]

    Лілі Палмер похована на цвинтарі «Форест-Лаун».

    Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    • Необмежена злочинність
    • Вовче вбрання
    • Перше правопорушення
    • Секретний агент
    • Доброго ранку, хлопці
    • Великий бар'єр
    • Виступ за наказом
    • Файний легінь
    • Дівчина має жити
    • Сліпа дурість
    • Захід сонця у Відні
    • Двері з сімома замками
    • Громова скеля
    • Слабка стать
    • Її чоловік Гілбі
    • Знаменитий джентльмен
    • Остерігайся співчуття
    • Плащ і кинджал
    • Тіло і душа
    • Моя дівчина Тіса
    • Без найменших недоліків
    • Грішне місто
    • Довгий темний вестибюль
    • Ліжко з балдахіном
    • Дорога до Бродвею
    • Феєрверк
    • Диявол у шовку
    • Приборкання норовливих
    • Історія Анастасії
    • Між часом та вічністю
    • Штормова ніч
    • Скляна башня
    • Жінка, яка знає чого хоче
    • Монпарнас, 19
    • Дівчата в уніформі
    • Життя на двох
    • Але не для мене
    • Професія місіс Варрен
    • Серця під прикриттям
    • В його приємній компанії
    • Кінець місіс Чейни
    • Ви вважаєте, що Констанція себе пристойно поводить?
    • Левіафан
    • Фальшивий зрадник
    • Зустріч опівночі
    • Чарівна Юлія
    • Секс може бути складним
    • Чудо білого жеребця
    • Бета СОМ

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118591452 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
    2. а б Lundy D. R. The Peerage
    3. а б Lilli Palmer
    4. а б SNAC — 2010.
    5. а б Internet Broadway Database — 2000.
    6. Kindred Britain
    7. Clipped From The Wisconsin Jewish Chronicle. Архів оригіналу за 28 січня 2021. 
    8. Lilli Palmer, Actress: Still Understated At 70. Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. 
    9. Bergfelder, Tim (2008). Speaking Emigres and British Cinema, 1925–1950. ISBN 978-1-84545-532-3. 
    10. Facebook; Twitter; options, Show more sharing; Facebook; Twitter; LinkedIn; Email; URLCopied!, Copy Link та ін. (29 січня 1986). Lilli Palmer, Actress and Best-Selling Author, Dies. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 2 вересня 2022. 
    11. Palmer, Lilli (1978). The red raven : a novel. New York: Macmillan. ISBN 0-02-594630-7. OCLC 4193933. 
    12. Lilli Palmer. Jewish Women's Archive. Архів оригіналу за 20 червня 2016. Процитовано 28 грудня 2016.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)