Лоуренс Пітер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лоуренс Пітер
Народився16 вересня 1919(1919-09-16)[2][3]
Ванкувер, Британська Колумбія, Канада
Помер12 січня 1990(1990-01-12)[1][2][3] (70 років)
Палос-Вердес-Естейтс, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США
Країна Канада
Діяльністьпсихолог, викладач університету, педагог
Галузьпедагогіка[4] і менеджмент[4]
Alma materУніверситет Західного Вашингтонуd
Науковий ступіньдокторський ступінь[5]
Знання мованглійська[1][4][6]
ЗакладУніверситет Південної Каліфорнії
Magnum opusПринцип Пітера

Лоуренс Джонстон Пітер (англ. Laurence J. Peter) (16 вересня 1919 — 12 січня 1990) — канадський педагог та «ієрархіолог», найбільше відомий широкій громадськості завдячуючи формулюванню принципу Пітера.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у Ванкувері (Британська Колумбія), онук Вільяма Герберта Стівса, засновника Стівстона (Британська Колумбія).

Свою кар’єру розпочав вчителем у Ванкувері 1941 року. 1963-го здобув ступінь доктора педагогічних наук у Вашингтонському державному університеті.

Переїхав до Каліфорнії 1966 року, де став ад'юнкт-професором освіти, директором Центру директивного навчання Евелін Фріден й координатором програм для дітей з емоційними розладами в Університеті Південної Каліфорнії.

Став широко відомим 1969 року після публікації «Принципу Пітера», співавтором якого є Реймонд Халл, також із Ванкувера, у якому стверджує: «В ієрархії кожен працівник прагне піднятися до свого рівня некомпетентності… Часом кожну посаду, як правило, займає працівник, некомпетентний для виконання своїх обов’язків… Роботу виконують ті працівники, які ще не досягли свого рівня некомпетентності». Принцип Пітера став одним із найглибших принципів менеджменту Університету Південної Каліфорнії (USC). Цей принцип часто цитується в Школі бізнесу USC Маршалла.

Інша його примітна цитата полягає в тому, що «найшляхетніша з усіх собак — це хот-дог; він годує руку, яка її кусає»[7].

З 1985 року до своєї смерті у 1990 році Пітер відвідував перегони кінетичної скульптури в окрузі Гумбольдт, Каліфорнія, й брав участь в них. Запропонував нагороду для перегонів під назвою «Золотий динозавр», яку вручають щороку відтоді, як перша скульптурна машина вщент зламалася одразу після старту.

Помер від ускладнень інсульту у своєму будинку в Палос-Вердес-Естейтс, Каліфорнія, у віці 70 років[8].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в Encyclopædia Britannica
  3. а б в Babelio — 2007.
  4. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  5. Deutsche Nationalbibliothek Record #118013130 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. CONOR.Sl
  7. Schott, Ben (2008). March 28. Schott's Miscellany Calendar 2009. New York: Workman Publishing Company. ISBN 978-0761149408.
  8. Barron, James (15 січня 1990). Laurence J. Peter Is Dead at 70; His 'Principle' Satirized Business. The New York Times.

Посилання

[ред. | ред. код]