Луїза-Маргарита Лотаринзька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Не плутати з Луїзою Лотаринзькою.
Не плутати з Маргаритою Лотаринзькою.
Луїза-Маргарита Лотаринзька
фр. Louise Marguerite de Lorraine
Народилася1588[1][2][3]
Блуаський замок, Блуа
Померла30 квітня 1631(1631-04-30)[4][3]
Е[1]
ПохованняСен-Жермен-де-Пре (абатство)
Країна Франція
Діяльністьаристократка, письменниця
Мова творівфранцузька
РідГізи[1]
БатькоГенріх I де Гіз
МатиКатерина Клевська[1]
Брати, сестриКлод де Шеврез[1], Карл I де Гізd[1] і Луї III Лотаринзькийd[1]
У шлюбі зFrançois de Bourbond і Франсуа де Бассомп'єр
ДітиMarie de Bourbond
CMNS: Луїза-Маргарита Лотаринзька у Вікісховищі

Луї́за-Маргари́та Лотари́нзька (фр. Louise-Marguerite de Lorraine; 1588, Блуа, Блуа, Франція — 30 квітня 1631, Е, Франція) — дочка Генріха де Гіза і Катерини Клевської, спадкоємиця князівства Шато-Рено.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Її названо на честь хрещених, королеви Луїзи і Маргарити, а виховала бабуся — Анна д'Есте. Таллеман де Рео пише, що Генріх IV готував Луїзу Маргариту собі в дружини, проте справжність цього свідчення обговорюється. Він також пише, що Луїза-Маргарита таємно вийшла заміж за маршала Бассомп'єра і мала від нього позашлюбну дитину. Ці відомості також не мають документального підтвердження.

Достеменно відомо те, що Генріх IV побажав, щоб Луїза-Маргарита стала дружиною його двоюрідного брата, першого принца Конті[ru]. Весілля зіграно в липні 1605 року в Медонському замку[en]. Єдина дочка пари прожила всього кілька тижнів. У віці 26 років Луїза-Маргарита овдовіла і вирішила присвятити себе літературній діяльності. Її заступництвом користувалися Франсуа де Малерб та інші світочі французької словесності.

Як довірена фрейліна королеви Марії Медичі, вона була в курсі всіх палацових інтриг і переказувала їх у своїх романах, де реальні персоналії прозоро зашифровані іменами, почерпнутими з класичної античності. Її твір «Любовні пригоди великого Алькандра» згодом перевидавали під заголовком «Любовні пригоди Генріха IV» з «ключем» до реальних прообразів тих чи інших героїв.

Близькість Луїзи-Маргарити до королеви-вдови накликала на неї ненависть кардинала Рішельє, який, тріумфуючи після «дня обдурених», домігся її опали і заслання в приморську садибу Е; там вона померла 2 місяці по тому. Раніше він змусив Луїзу-Маргариту продати в казну прикордонний маєток Шато-Рено, де вона величала себе государинею і карбувала власну монету.

Література

[ред. | ред. код]
  • Jean Baptiste Joseph Boulliot: Biographie ardennaise. Ou Histoire des Ardennais qui se sont fait remarquer par leurs écrits, leurs actions, leurs vertus ou leurs erreurs. Band 2. Eigenverlag, Paris 1830, S. 147—149 (онлайн [Архівовано 8 квітня 2022 у Wayback Machine.]).
  • Hilarion de Coste: Les Éloges et les vies des reynes, des princesses, et des dames illustres en pieté, en courage & en doctrine, qui ont fleury de nostre temps, & du temps de nos peres. Band 2. Cramoisy, Paris 1647.
  • Jean Chrétien Ferdinand Hoefer: Nouvelle biographie générale depuis les temps les plus reculés jusqu’à nos jours, avec les renseignements bibliographiques et l'indication des sources à consulter. Band 11. Firmin Didot, Paris 1856, S. 663—665 (онлайн).

Родовід

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж http://genealogy.euweb.cz/lorraine/lorraine6.html
  2. ↑ Lundy D. R. The Peerage
  3. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Луїза-Маргарита_Лотаринзька&oldid=43288879