Карл IV де Бурбон-Вандом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл IV де Бурбон-Вандом
Charles IV de Bourbon
Карл IV де Бурбон-Вандом
Карл IV де Бурбон-Вандом
Карл IV де Бурбон
1-й герцог
Початок правління: 1514
Кінець правління: 1537
Інші титули: граф Вандому (14951514)

Попередник: Франсуа де Бурбон
(як граф Вандому)
Наступник: Антуан де Бурбон

Дата народження: 2 червня 1489(1489-06-02)
Місце народження: Вандом
Країна: Вандому
Дата смерті: 25 березня 1537(1537-03-25) (47 років)
Місце смерті: Ам'єн
Поховання collégiale Saint-Georges de Vendômed
Дружина: Франсуаза Алансонська
Династія: Бурбони
Батько: Франсуа де Бурбон
Мати: Марія Люксембурзька

Карл IV де Бурбон-Вандом, також Шарль де Бурбон (фр. Charles IV de Bourbon); 2 червня 1489 — 25 березня 1537) — французький принц крові з династії Бурбонів, син графа Вандомського Франсуа де Бурбона та принцеси Марії Люксембурзької, граф Вандому у 14951514 роках, 1-й герцог Вандомський у 15141537 роках, граф Суассона, Марля, Енгієна, барон Конде, Монтуара, Лавардена, Мондубло та Епернона, пер Франції, голова Королівської ради у 1525 році після захоплення у полон Франциска I в битві при Павії, голова династії Бурбонів з 1527 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Шарль де Бурбон народився 2 червня 1489 у замку Вандома. Він став первістком у родині графа Вандомського Франсуа де Бурбона та його дружини Марії Люксембурзької. Згодом сім'я поповнилася п'ятьма молодшими дітьми.

Батько помер в італійському поході, коли Шарлю виповнилося шість. Регентство в усіх родинних володіннях до повноліття хлопця, а згодом — під час його відсутності, здійснювала мати.

У молодому віці граф став на службу королю Франції Людовику XII. Як і батько, брав участь у італійських війнах. 1507 року король призначив його губернатором Генуї.

Залишки Вандомського замку — родинного гнізда Шарля де Бурбона

14 травня 1509 року Шарль був посвячений у лицарі під час битви при Аньяделло, де французи виступили проти Венеційської республіки. Згодом брав участь у захопленні Кремони та Падуї.

У віці 24 років взяв шлюб із Франсуазою Алансонською, принцесою з молодшої гілки династії Валуа. Весілля відбулося 18 травня 1513 року у Шатодені. Посагом нареченої було віконтство Бомон-о-Мен.

У 1514 титул графа Вандомського було зведено до герцогського та зроблено пером Франції. У вересні того ж року Шарль брав участь у битві при Мариньяно, перемога в якій дозволила Франції захопити Міланське герцогство, а також у фламандській кампанії. 1518-го він узяв на себе управління Пікардією.

Після змови Карла III де Бурбона-Монпасьє[1] із імператором Карлом V Габсбургом та його втечі до Німеччини, а також смерті Карла IV Алансонського, Шарль став першим принцом крові та четвертим у лінії успадкування французького трону після синів Франциска I. 1527-го Карл де Бурбон був убитий при облозі Рима, не залишивши нащадків. Шарль таким чином став головою династії Бурбонів, а також отримав титул герцога де Бурбона. Втім, землі герцогства були конфісковані французькою короною ще після зради попередника.

У 1525 році, після захоплення у полон Франциска I у битві при Павії, герцог очолив Королівську раду. Сам сюзерен повернувся на батьківщину наступного року, натомість відправивши до Іспанії двох старших синів як заручників.

1536-го Шарль успішно захистив Перонну від іспанців на чолі з самим імператором.

Невдовзі після цього герцог він помер від гарячки в неділю, на Великдень, 25 березня 1537 року в Ам'єні. Похований у склепі церкви Святого Георгія у Вандомі.

Шлюб та нащадки[ред. | ред. код]

У родині Шарля де Бурбона та Франсуази Алансонської народилося тринадцятеро дітей:

  • Луї (15141516) — прожив півтора року;
  • Марія (15151538) — можлива наречена короля Шотландії Якова V, померла незаміжньою, дітей не мала;
  • Маргарита (15161559 або 1589) — дружина герцога Неверського та графа Ретелю Франсуа I, мала п'ятеро дітей;
  • Антуан (15181562) — наступний герцог Вандомський у 15371562 роках, герцог Бурбон, принц-консорт Наварри, був одруженим з Жанною д'Альбре, мав п'ятеро дітей у шлюбі та позашлюбного сина;
  • Франсуа (15191546) — граф Енгієнський, вояка французької армії, одруженим не був, дітей не мав;
  • Мадлен (15211561) — настоятелька абатства Сан-Круа-де-Пуатьє;
  • Луї (15221525) — прожив 3 роки;
  • Шарль (15231590) — архієпископ Руанський у 15501590 роках;
  • Катерина (15251594) — настоятелька Суассонського абатства;
  • Рене (15271583) — настоятелька абатства Нотр-Дам-де-Шелль в Шеллі;
  • Жан (15281557) — граф Суассону та Енгієну, був одруженим з Марією де Бурбон, герцогинею д'Естутевіль, загинув у битві за Сен-Кантен за два місяці після весілля, мав позашлюбного сина;
  • Луї (15301569) — принц де Конде, був двічі одруженим, мав численних нащадків як у шлюбі, так і поза ним;
  • Елеонора (15321611) — настоятелька абатства Фонтевро.

Відомо також, що в Генті Шарль де Бурбон мав позашлюбного сина від Ніколь де Боардː

  • Ніколя Шарль — був одруженим з Жанною де Бордо і де Ромер, мав шестеро дітей.[2]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Луї де Бурбон-Вандом
 
Жанна де Лаваль
 
Луї де Бово
 
Маргарита де Шамблі
 
Людовік де Люксембург
 
Жанна де Бар
 
Людовік I
 
Анна де Лузіньян
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Жан II де Бурбон-Вандом
 
 
 
 
 
Ізабелла де Бово
 
 
 
 
 
П'єр II Люксембург
 
 
 
 
 
Маргарита Савойська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Франсуа де Бурбон
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Люксембурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Голови старшої гілки династії Бурбонів.
  2. Генеалогія Карла де Бурбона, герцога Вандомського [1] [Архівовано 20 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Jean-Claude Pasquier, Le Château de Vendôme, 2000. (фр.)
  • Семёнов И. С. Христианские династии Европы. Династии, сохранившие статус владетельных. Генеалогический справочник / Научный редактор Е. И. Куксина. Предисловие О. Н. Наумов. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2002. — 494 с. — 3 000 экз. — ISBN 5-224-02516-8 (рос.)
  • Устинов В. Г. Столетняя война и Войны Роз. — М.: АСТ: Астрель, Хранитель, 2007. — 637 с. — (Историческая библиотека). — 1500 экз. — ISBN 978-5-17-042765-9 (рос.)
  • Achaintre, Nicolas Louis, Histoire généalogique et chronologique de la maison royale de Bourbon, Vol.1, Rue de L'École de Médecine, 1825. (фр.)

Посилання[ред. | ред. код]