Людовік Ліндсі, 16-й граф Кроуфорд

Людовік Ліндсі, 16-й граф Кроуфорд
Народився	1600
Помер	1652 Гаага, Голландська республіка
Країна	Шотландське королівство
Діяльність	військовослужбовець
Учасник	Англійська громадянська війна
Титул	Earl of Crawfordd
Посада	Member of the Parliament of Scotlandd
Батько	Henry Lindsay, 13th Earl of Crawfordd
Мати	Elizabeth Shawd
У шлюбі з	Lady Margaret Grahamd

Людовік Ліндсі , 16-й граф Кроуфод (з 1639) (англ. Ludovic Lindsay; 1600—1652) — шотландський державний діяч періоду Англійської революції, один з найпослідовніших прибічників короля Карла I.

Людовік Ліндсі походив з одного з найстарших шотландських графських родів і був вождем клану Ліндсі. З початком конвенантського руху в Шотландії в 1637 і Англійської революції в 1640 граф Кроуфорд зберіг вірність королю Карлу I і відмовився підписати «Національний ковенант». У 1641 він був звинувачений в змові проти лідерів ковенантерів (графа Аргайла і маркіза Гамільтона). Кроуфорд був змушений залишити Шотландію.

У 1642 Людовік приєднався до армії короля Карла I. Він відрізнявся в битвах з парламентськими військами при Еджгіллі і Ньюбері, а пізніше, в 1644, у битві при Марстон-Мурі. За свою лояльність королю Лідсі отримав прізвище «Вірний граф». Будучи бездітним і останнім представником роду Ліндсі-Кроуфорд, Людовік в 1642 передав свій титул і землю королю, отримав їх одразу назад, але з правом передачі наслідування Лінсді-Баєрсам, боковій лінії родини, на чолі якої стояв Джон Ліндсі, лорд Баєрс. Незадовго до битви при Мартсон-Мурі парламент Шотландії звинуватив Кроуфорда в державній зраді і конфіскував його володіння, передав їх лорду Баєрсу, який є одним з лідерів конвенантерів. Ця конфіскація, однак, не вступила в юридичну силу до смерті Людовіка.

У 1644 граф Кроуфорд потрапив у полон до шотландських парламентських військ в Ньюкаслі і був засуджений до смертної кари. Однак вирок у дію не був приведений, і конвенантери обмежились ув'язненням Кроуфорда. 1645 року він був звільнений військами роялістів маркіза Монтроза, які з боями просувались по Шотландії. Кроуфорд вступив в армію Монтроза і був призначений командувачем кавалерією роялістів. Він взяв участь у фатальній битві при Філіпгоу, в результаті якої військо короля було розбите і Шотландія повернулась до конвенанторів. Після здачі Карла I у полон шотландцям весною 1646 року граф Кроуфорд емігрував з країни. Він помер у 1652 у Франції.

Див. також

• Ковенантський рух