Гаага

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гаага
нід. Den Haag / 's-Gravenhage

Герб Прапор
coat of arms of The Hague[d] прапор
Гаага
Основні дані
52°05′03″ пн. ш. 4°19′03″ сх. д. / 52.08417° пн. ш. 4.31750° сх. д. / 52.08417; 4.31750
Країна Нідерланди
Регіон Південна Голландія
Столиця для Південна Голландія

Межує з

— сусідні нас. пункти
Вассенаар, Leidschendam-Voorburg[d], Pijnacker-Nootdorp[d], Рейсвейк[d], Вестланд[d], Зутермер, Делфт ?
Засновано 1248
Площа 98,20 км²
Населення 475,2 тис.чол. (2006)
· густота 4 839 осіб/км²
Висота НРМ 1 м
Водойма Північне море, Q1817801?, Q2483305?
Назва мешканців нід. Hagenaar, нід. 's-Gravenhagenaar і нід. Hagenees
Міста-побратими Варшава, Палембанг, Назарет, Вифлеєм, Хуігальпа
Телефонний код +31 70
Часовий пояс центральноєвропейський час
GeoNames 2747372
OSM r192737  ·R
Поштові індекси 2491–2599
Міська влада
Мер міста Йозіас ван Аартсен[1]
Веб-сторінка www.denhaag.nl
Мапа


Гаага у Вікісховищі?

Гаа́га (Га́га) (нід. Den Haag / 's-Gravenhage, МФА[dɛnˈɦa:x] / [ˈsxra:vəˌɦa:ɣə]) — місто на заході Нідерландів, біля Північного моря, резиденція нідерландського уряду і парламенту, столиця провінції Південна Голландія та осідок нідерландського короля. У Гаазі розташовані відомі міжнародні правові фундації: Міжнародний суд ООН та Міжнародний кримінальний суд.

Хоча Гаага має багато назв (з особливим звучанням практично в усіх мовах), її офіційна назва — 's Gravenhage, але нідерландці охочіше вживають скорочення Den Haag.

Історія[ред. | ред. код]

Під назвою Die Haghe село вперше було згадано в документах 1242 року, зі значенням «територія графського полювання»; дійсно, графи Голландські мали павільйон для полювання у лісах, що простягались довкола міста. Цю першу споруду у 1248 році перебудував у замок Вільгельм II Голландський, граф Голландії та король Німеччини, що, бувши обраним у 1247 р. на цісаря Священної Римської імперії германської нації, зажадав збудувати резиденцію, що була б гідна його високого титулу. Замок був розширений за його сина — Флориса V, водночас з резиденцією розширилась і територія села. В XIV столітті Альберт Баварський, правитель Голландії, переводить сюди свій двір; відтоді замок стає офіційною резиденцією статгаудера і тут зосереджуються функції уряду.

У 1586 році тут збирались Генеральні штати Нідерландських провінцій, що повстали проти іспанських загарбників. Але, як не дивно, не зважаючи на важливі події, що тут відбувалися, Гаага дістала статус міста тільки за Луї Бонапарта (якого посадив на голландський престол його брат Наполеон I). Коли в Нідерландах до влади повернулись Оранські, місто набуло дипломатичного статусу та стало місцем скликання конференцій 1899, 1907, 1929 та 1930 років.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Гаага поділяється на 8 міських районів:

  • Centrum (понад 100 000 жителів)
  • Escamp (бл. 113 000)
  • Haagse Hout (42 040)
  • Laak (38 200)
  • Leidschenveen-Ypenburg (40 000)
  • Loosduinen (47 500)
  • Scheveningen (56 000)
  • Segbroek (59 000)
  • Kijkduin (30 000)

Національні та міжнародні інституції[ред. | ред. код]

У Гаазі розташовано багато національних і міжнародних (150) інституцій, зокрема:

Демографія[ред. | ред. код]

Кількість жителів міста (дані на 1 січня відповідного року)

  • 1969 – 563.600
  • 1974 – 494.700
  • 1979 – 458.200
  • 1980 – 456.886
  • 1984 – 445.213
  • 1985 – 443.456
  • 1986 – 443.961
  • 1990 – 441.506
  • 1993 – 444.661
  • 1999 – 440.743
  • 2000 – 441.094
  • 2003 – 463.841
  • 2010 – 489.271
  • 2015 – 515.880

Музеї та визначні пам'ятки[ред. | ред. код]

Гаазький музей громадського транспорту: Трамвай № 164 1908 року випуску

У Гаазі багато музеїв. Деякі з них:

  • Музей Атлантичного валу (німецьких оборонних споруд Другої світової війни)
  • Скульптури біля моря
  • COMM (колишній Музей комунікацій)
  • Музей Ешера
  • Мадюродам («Голландія в мініатюрі»)
  • Сімейний парк Drievliet
  • Гаазька фотогалерея
  • Галерея принца Віллема V
  • Гаазький муніципальний музей
  • Тюремні ворота
  • Гаазький автобусний музей
  • Гаазький історичний музей
  • Гаазький музей громадського транспорту
  • Музей дитячих книжок
  • Музей району Лоусдуйнен (Loosduins Museum)
  • Музей Лувмана (музей автомобілів, автобусів та мотоциклів)
  • Мауріцгейс
  • Колекція Месдаха і Панорама Месдаха
  • Музеон (музей культури та науки)
  • Музей Бредіуса
  • Музей Мерманно (найстаріший книжковий музей у світі)
  • Музей історії музики
  • Голландський літературний музей
  • Міжнародний музей преси

Музика[ред. | ред. код]

До 17 століття у музичному житті Гааги велике місце займала гра на органі під час церковних служб, у яких іноді брали участь співаки-солісти і міські музиканти — так звані стадпейпери (що відали і навчанням музиці), а також гра на карійоні. Музичне життя пожвавлюється у 17 столітті. У другій половині століття влаштовуються вистави французької оперної трупи, даються публічні концерти, одні з перших в Європі. Організатором їх був гамбіст К. Хакуарт, який написав першу голландську оперу «Тріумфуюче кохання» (постановка у Гаазі у 1673 році). Крім досить поширеного домашнього музикування, у місті існували так звані музичні колегії.

У 18 столітті вони переростають у концертні товариства. Публічні концерти стають загальнодоступними і платними. Створюються капела під керівництвом німецького диригента А. Гронемана (з 1732 року виступає у «Воксголлі») і капела штатгальтера під управлінням німецького диригента К. Е. Графа, виступає оркестр під управлінням французького диригента Ж. М. Леклера (з 1762 року), влаштовуються сольні концерти юного В. А. Моцарта (1765), голландського скрипаля П. Хеллендала та інших віртуозів. Крім французького театру опери і балету (1682—1919), у Гаазі гастролюють також італійські (1760—61), німецькі (1774), фламандські, голландські, євр. та інші оперні трупи. У другій половині 18 століття Гаага перетворюється у великий центр нотодрукування (музичні видавці Б. Хуммел, Р. ван Лак, Л. Стехвей, І. Спангенберг та інші).

У 1815 році було засновано музичне товариство «Хармоніка», перетворене у 1821 році у товариство «Дилігенція», концерти якого займали центральне місце у музичному житті міста. Диригували ними німецькі диригенти С. Ганц (1819–1821), І. Любек (1826–1860), потім голландці — композитори Й. Ферхюлст (до 1886 року), Ріхард Хол (до 1898 року), диригент Віллем Менгельберг (до 1906 року). Концерти товариства «Майбутнє» (засноване у 1855 році на пожертвування співачки Єнні Лінд) вів німецький диригент В. Ніколаї. Значними подіями музичного життя Гааги були дводенні фестивалі (1834, 1842 і 1888), організовані «Товариством заохочення музики» (заснованого в Амстердамі). У 1826 році відкрилася перша голландська королівська музична школа (з 1908консерваторія). У 1875 році засновано Нідерландське об'єднання композиторів. Наприкінці 19 — початку 20 століття у Гаазі часто виступали зарубіжні артисти (у 18741918 роках на сцені «Будинку мистецтв і наук»), національний репертуар представляли музичні трупи з Амстердама і Роттердама. Власні оперні трупи у Гаазі існували недовго; успішніше інших працювала «Ко-опера-сі», яка поставила у 1920-х роках містерію «Беатриса» В. Ландре, «Кільце Нібелунгів» Ріхарда Вагнера.

Після Другої світової війни у Гаазі постійно виступає Нідерландський балет; гастролює Нідерландська опера з Амстердама, влаштовуються вистави Голландського фестивалю. З 1899 року провідний музичний колектив Гааги — оркестр «Резіденсі» (до 1918 року виступав під управлінням його засновника і директора консерваторії Генрі Віотта, потім Петера ван Анроя, Ф. Схюрмана і В. ван Оттерло). З 1905 року оркестр дає концерти у «Будинку мистецтв і наук». З ним виступали диригенти: Артуро Тосканіні, Генрі Вуд, Адріан Боулт, П'єр Монте, Герман Абендрот, Карл Шуріхт, Джордж Селл, Ернест Ансерме, Леонард Бернстайн. Популярністю користуються концерти королівської воєнної капели (заснована у 1829 році) на відкритому повітрі. Твори камерної музики виконують: хор та оркестр общинного музею, об'єднання «Камерна музика» (засноване у 1912 році), струнні квартети — «Музика» (1901–1914), Гаазький (1918–1930) і Рентгена (заснований у 1940 році); сучасних авторів: «Гаазький мистецький клуб» (заснований у 1945 році) і товариство «Нова музика»; хорової музики: змішані хори «Ексцельсіор» (заснований у 1881), «Голос народу» (заснований у 1907) та інші, чоловічі хори «Цецилія» (заснований у 1830), «Гаазькі співаки» (заснований у 1917) та інші. Найбільші концертні зали Гааги — «Хаутрюстхаллен», «Дилігенція», «Пульхрі Студіо», зали Общинного музею, «Будинок мистецтв і наук».

Спорт[ред. | ред. код]

У Гаазі базується футбольний клуб АДО Ден Гаг, який виступає у найвищому дивізіоні Нідерландів, домашня арена — стадіон Кейосера. Також у місті базуєтья аматорський футбольний клуб ГВВ, один з найстаріших футбольних клубів країни (заснований 1883 року).

Персоналії[ред. | ред. код]

Клімат[ред. | ред. код]

Гаага знаходиться в зоні помірного океанічного клімату (Cfb за класифікацією кліматів Кеппена). Через розташування на узбережжі в місті більш м'яка зима і прохолодніше літо, ніж у більшості віддалених від моря міст країни.

Клімат Гаагі
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 13,8 15,9 20,8 25,9 29,7 33,5 33,1 34,6 28,7 24,5 17,5 15,4 34,6
Середній максимум, °C 5,9 6,3 9,3 12,8 16,7 19,0 21,3 21,5 18,4 14,5 9,9 6,6 13,5
Середня температура, °C 3,6 3,6 6,1 8,7 12,5 15,1 17,4 17,5 14,8 11,3 7,4 4,3 10,2
Середній мінімум, °C 1,0 0,7 2,7 4,5 8,1 11,0 13,3 13,3 10,9 7,8 4,5 1,7 6,6
Абсолютний мінімум, °C −16,4 −14 −11,1 −4,4 −1,5 1,7 5,4 5,5 1,2 −4,4 −7,1 −10,6 −16,4
Норма опадів, мм 68.4 51.2 59.8 42.9 54.7 61.6 72.7 84.0 89.2 89.9 90.4 76.4 841.2
Кількість сонячних годин 65,5 89,6 133,7 190,5 229,0 216,1 227,4 207,1 145,5 110,3 61,1 49,2 1726,1
Кількість днів з опадами 12 10 11 9 9 9 10 10 12 13 14 13 132
Кількість сніжних днів 5 5 3 1 0 0 0 0 0 0 2 4 20
Вологість повітря, % 86 84 83 79 78 79 80 80 83 84 87 87 83
Джерело: Royal Netherlands Meteorological Institute (1981–2010 normal, snowy days normal for 1971–2000)[3]

Галерея[ред. | ред. код]

Панорама центральної частини Гаагі

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://nos.nl/artikel/2156892-pauline-krikke-vvd-wordt-nieuwe-burgemeester-van-den-haag.html
  2. Lou Bandy: Entertainer - Historiën. Historiën (nl-NL). 2011-10-19. Процитовано 2018-09-24. 
  3. Klimaattabel Valkenburg, langjarige gemiddelden, tijdvak 1981–2010 (Dutch). Royal Netherlands Meteorological Institute. Процитовано 10 September 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]