Очікує на перевірку

Макс фон Шенкендорфф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Макс фон Шенкендорфф
нім. Max Heinrich Moritz Albert von Schenckendorff
Народився24 лютого 1875(1875-02-24)[1]
Пренцлау, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер6 липня 1943(1943-07-06)[1] (68 років)
Карпач, Третій Райх
Країна Німецький Райх
Діяльністьвійськовослужбовець
Alma materCadet Corps in Tashkentd
Знання мовнімецька
УчасникПерша світова війна і Друга світова війна
Військове звання генерал від інфантерії
Нагороди
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Столітня медаль
Столітня медаль
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Лицар справедливості ордена Святого Йоанна (Бранденбург)
Лицар справедливості ордена Святого Йоанна (Бранденбург)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Макс Генріх Моріц Альберт фон Шенкендорфф (нім. Max Heinrich Moritz Albert von Schenckendorff; 24 лютого 1875, Пренцлау6 липня 1943, Круммгюбель) — німецький офіцер, генерал піхоти вермахту..

Біографія

[ред. | ред. код]

Виходець із давнього прусського роду, відомого з 13 століття. Старший брат Генріха фон Шенкендорффа.

Закінчив кадетський корпус, з 1894 року служив в піхоті. Під час Першої світової війни служив командиром батальйону, з липня 1918 року — офіцер для особливих доручень при начальнику генерального штабу. З 1922 по 1926 рік служив в міністерстві оборони. У лютому 1930 року був звільнений з дійсної військової служби.

Повернутий на дійсну військову службу під час загальної мобілізації в 1939 році. Під час німецько-радянської війни командував частинами забезпечення і тилом групи армій «Центр». Був одним з ініціаторів створення колабораціоністських військових частин і прихильником скорочення репресій проти місцевого населення в тилу німецької армії. На Смоленському процесі названий одним з головних винуватців масових вбивств і вивезення в Німеччину жителів Смоленщини. У міру зростання партизанського руху на окупованій території був змушений приділяти багато уваги антипартизанським операціям. Також був одним з активних провідників політики переслідування і геноциду єврейського населення. Зокрема, згідно з його наказом № 1 від 7 липня 1941 року вводилися обов'язкові для носіння євреями з 10 років нарукавні пов'язки білого кольору з намальованою жовтою зіркою Давида. 21 серпня видав наказ, який з метою «суворого контролю за діяльністю євреїв» забороняв їм залишати місця проживання. Підлеглі Шенкендорффу війська відрізнялися жорстокістю і масовою участю у винищуванні євреїв.

1 січня 1943 року відправлений Адольфом Гітлером у відставку у зв'язку із захворюванням серця. Помер від серцевого нападу 6 липня 1943 року в місті Круммгюбель під час проходження курсу лікування в місцевому санаторії.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Ekkehard Meyer-Düttingdorf: General der Infanterie Max von Schenckendorff. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Band 1. Primus, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-083-2, S. 481—488.
  • Черноглазова В. А. Уничтожение евреев Белоруссии в годы немецко-фашистской оккупации // Трагедия евреев Белоруссии в 1941— 1944 гг. : Сборник материалов и документов. — Мн., 1997. — Вып. 2. — С. 17-29. — ISBN 985627902X.
  • Холокост в Беларуси. Документы и материалы. — Мн.: НАРБ, 2002. — С. 5—6. — 276 с. — 1000 экз. — ISBN 9856372240.
  • Хеер Х. Вермахт и холокост // Трагедия евреев Белоруссии в 1941— 1944 гг : сборник материалов и документов. — Мн.: Э. С. Гальперин, 1997. — С. 30-46. — ISBN 985627902X.
  • Розенблат Е. С. Палачи и жертвы Брестского гетто // Сост. Басин Я. З. Уроки Холокоста: история и современность : Сборник научных работ. — Мн.: Ковчег, 2010. — Вып. 3. — С. 105. — ISBN 9789856950059.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Discogs — 2000.