Максиміліан Берн
| Максиміліан Берн | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Maximilian Bern | ||||
| Псевдонім | Maxim Bernstein[1] і Maximilian Bernstein[1] | |||
| Народився |
13 листопада 1849[2] Херсон, Російська імперія[2] | |||
| Помер |
9 вересня 1923 (73 роки) Берлін, Німецька імперія[2] | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Німеччина | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Мова творів | німецька | |||
| У шлюбі з | Olga Wohlbrückd | |||
| Діти | Vera Bernd | |||
|
| ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Максиміліан Берн (нім. Maximilian Bern; 1849—1923) — німецький письменник.
Життєпис[ред. | ред. код]
Максиміліан Берн народився 11 листопада 1849 року у місті Херсоні в родині лікаря, після раптової смерті котрого сім'я Берн переїхала жити до австрійської столиці.
Почав навчатися у Віденському університеті, який вимушено полишив у 1873 році (через фінансові труднощі), отримавши місце наглядача в училищі для верхової їзди[4].
У 1875 році М. Берн написав новелу «Auf schwankem Grunde», яка мала величезний успіх і дала йому можливість полишити службу і повністю віддатися літературі. Він почав старанно вивчати історію німецької літератури і в 1877 році випустив «Deutsche Lyrik seit Goethes Tode»[4].
Характерною рисою його творів є песимізм, який іноді набуває відтінку справжнього відчаю; німецька критика пояснювала цей песимізм російським походженням Максиміліана Берна[4][5].
З інших творів Берна найбільш відомі такі: «Sich selbst im Wege»; «Lustige Stunden» (1887); «Neue Klänge» (1897); «Die zehnte Muse»[6][4].
Максиміліан Берн помер 10 вересня 1923 року у Берліні.
З 1887 по 1897 рік Берн перебував у шлюбі з письменницею й актрисою Ольгою Вольбрюк[de].
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Deutsche Lyrik — Seit Goethes Tode, Druck/ Verlag: Philipp Reclam jun., Leipzig 1878
- Anthologie für die Kinderstube — Eine Auswahl der besten Ammenscherze, Spielverse, Puppengedichte, Rätsel, Fabeln, Stuttgart 1879
- Liliput, Belletrist, Miniatur-Bibl., Münster 1879-80
- Illustrierter Hausschatz für die Jugend — Eine Auswahl der besten Fabeln, Lieder, Sprüche, Stuttgart 1880
- Aus der Gesellschaft — Ein Almanach, Leipzig 1882—1883
- Am eigenen Herd — Ein deutsches Hausbuch, Leipzig 1887
- Deklamatorium — Eine Mustersammlung ernster und heiterer Vortragsdichtungen aus der Weltliteratur, Verlag: Philipp Reclam jun., Leipzig 1887
- Lustige Stunden — Eine reichhaltige Sammlung heiterer Märchen, Geschichten, Wiesbaden 1887
- Himmelan! Eine Blütenlese christlicher Lyrik, Stuttgart 1889
- Christliches Gedenkbuch, Stuttgart 1893
- Evangelisches Deklamatorium — Eine Mustersammlung christlicher Vortragsdichtungen, Leipzig 1895
- Neue Klänge — Eine Sammlung lyrischer Gedichte, Berlin 1897
- Ahoi! Deutsche Meereslyrik, Berlin 1899
- Dichtergrüsse — Eine Auswahl deutscher Poesien, Berlin 1902
- Die zehnte Muse — Dichtungen, Verlag: Otto Elsner, Berlin 1905
- Auf schwankem Grande — Aus dem Tagebuche eines Verbummelten
- Deutschland, Deutschland über alles
- Entwicklungsgrenze
- Geleitworte fürs Leben (Hrsg.)
- Herzenstöne — Lyrische Antologie (Hrsg.)
- Für kleine Leute (Hrsg.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #116136545 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
- ↑ а б в г Берн, Максимилиан // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. (рос. дореф.)(рос.)
- ↑ Jew. Enc
- ↑ Берн, Максимилиан // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Література[ред. | ред. код]
- Das geistige Berlin, 21-22.
- Kürschner. Deutsch. Liter.-kalender, 1908.
- Brümmer. Lex. der deutsch. Dichter und Prosaisten, 1901.
Посилання[ред. | ред. код]
|
