Малощербинецька волость

Малощербинецька волость
Центр	Малі Щербиничі
Площа	28 307 (1885)
Населення	8806 осіб (1885)
Густота	28.5 осіб / км²

Малощербинецька волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Новозибковського повіту Чернігівської губернії з центром у містечку Малі Щербиничі.

Станом на 1885 рік складалася з 14 поселень, 15 сільських громад. Населення — 8806 осіб (4320 чоловічої статі та 4486 — жіночої), 1555 дворових господарств.

Земля волості

	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	4156	4357
Приватної власності	11390	4698
Іншої власності	127	80
Загалом	28307	14937

Найбільші поселення волості на 1885 рік:

• Малі Щербиничі — колишнє власницьке село при річці Вага за 32 версти від повітового міста, 801 особа, 143 двори, православна церква, постоялий будинок, лавка. За 6 верст — винокурний завод. За 10 верст — винокурний завод з водяним млином і крупорушкою. За 8 верст — винокурний завод із водяним і вітряним млинами.
• Великі Щербиничі — колишнє власницьке село при річці Вага, 1563 особи, 297 дворів, постоялий будинок.
• Петрятинка (Осиповка) — колишнє власницьке село, 924 особи, 145 дворів, постоялий будинок.
• Рогов — колишнє власницьке село, 1391 особа, 275 дворів, православна церква, постоялий будинок, вітряний млин.
• Фоєвічі — колишнє власницьке село при струмкові, 1348 осіб, 228 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, 2 лавки, маслобойний завод.
• Чохлов (Чолхов) — колишнє власницьке село при річки Трубіж, 1345 осіб, 261 двір, православна церква, постоялий будинок, водяний і вітряний млини.

1899 року у волості налічувалось 16 сільська громада, населення зросло до 13 303 особи (6616 чоловічої статі та 6687 — жіночої).

Джерела

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)