Адміністративно-територіальний поділ Російської імперії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Російська імперія була утворена 22 жовтня (2 листопада)[1] 1721 року. Країна поділялася на 11 губерній: Азовську (центр — Воронеж), Архангелогородську (центр — Архангельський город), Казанську, Київську, Московську, Санкт-Петербурзьку, Сибірську (центр — Тобольськ) (утворені 1708 року), Ризьку (1713), Астраханську (1717), Нижньогородську і Ревельську (1719).

Поділ Московії до імперського періоду[ред.ред. код]

Поділ на 1708 рік[ред.ред. код]

Губернський поділ Московського царства 1708 року.

Перші губернії Московії з'явилися у 1708, коли указом московського царя Петра I країна була розділена на 8 губерній:

Поділ на 1719[ред.ред. код]

У 1713-1719 створені Нижньогородська, Астраханська та Ризька губернії, а Смоленська розділена між Московською та Ризькою.

Поділ 1721 року[ред.ред. код]

Указом Петра I від 29 травня (9 червня) 1719 року губернії були поділені на провінції, а ті — на дистрикти. Губернії (окрім Астраханської і Ревельської) були поділені на 47 провінцій. На чолі губернії стояв губернатор, провінції — воєвода, дистрикту — земський комісар.

Губернії і провінції в 1721 році:

Усього було 47 провінцій і 255 міст.

22 квітня (3 травня) 1725 року Азовська губернія перейменована на Воронезьку, а в 1726 році зі складу Ризької і Московської губерній виділена Смоленська.

Реформа 1727 року[ред.ред. код]

У 1727 році були ліквідовані дистрикти, створені повіти. Усього було відновлено 166 повітів (повіти раніше існували до 1708 року).

Утворено 2 нових губернії — Бєлгородську і Новгородську. Бєлгородська губернія утворена 1 (12) березня з 3 провінцій, 5 козацьких полків (Ізюмський, Острогозький, Охтирський, Сумський і Харківський) і частини Української лінії Київської губернії. Новгородська губернія утворена 29 квітня (10 травня) з 5 провінцій Санкт-Петербурзької губернії (Білозерської, Великолуцької, Новгородської, Псковської і Тверської).

Утворені дві нових провінції — Астараханська Астраханської губернії і Естляндія Ревельської. У Санкт-петербурзькій губернії залишилося дві провінції — Виборзька і Петербурзька (Нарвська провінція увійшла до Естляндії, Углицька і Ярославська — до Московської губернії). Ризька провінція Ризької губернії перейменована на Ліфляндію.

У тому ж 1727 році В'ятська і Солікамська провінції Сибірської губернії перейшли до складу Казанської, а Олонецькі землі були приписані до Новгородської губернії.

Кількість провінцій в губерніях наприкінці 1727 року:

  1. Архангелогородська губернія — 4 (Архангелогородська, Вологодська, Галицька, Устюзька)
  2. Астраханська — 1 (Астраханська)
  3. Бєлгородська — 3 (Бєлгородська, Орловська, Севська)
  4. Воронезька — 5 (Бахмутська, Воронезька, Єлецька, Тамбовська, Шацька)
  5. Казанська — 6 (В'ятська, Казанська, Пензенська, Свіяжська, Солікамська, Уфимська)
  6. Київська — 1 (12 полків Малоросії: Гадяцький, Київський, Лубенський, Миргородський, Ніжинський, Переяславський, Полтавський, Прилуцький, Стародубський, Чернігівський; Запорізька Січ, Нова Сербія)
  7. Московська — 11 (Владимирська, Калузька, Костромська, Московська, Переяслав-Заліська, Переяслав-Рязанська, Суздальська, Тульська, Углицька, Юр'ївська, Ярославська)
  8. Нижньогородська — 3 (Алатирська, Арзамаська, Нижньогородська)
  9. Новгородська — 5 (Білозерська, Великолуцька, Новгородська, Псковська, Тверська)
  10. Ревельська — 1 (Естляндія)
  11. Ризька — 1 (Ліфляндія)
  12. Санкт-Петербурзька — 2 (Виборзька, Петербурзька)
  13. Сибірська (центр — Тобольськ) — 3 (Єнісейська, Іркутська, Тобольська)
  14. Смоленська — 1 (Смоленська)

Усього після реформи 1727 року в 14 губерніях імперії було 47 провінцій і близько 250 повітів.

17281745 роки[ред.ред. код]

У 1728 році Уфимська провінція Казанської губернії відійшла до Сибірської губернії.

У 1737 році в складі Казанської губернії була створена Симбірська провінція, в складі Астраханської губернії — Оренбурзька комісія.

У січні 1744 року з Виборзької і Кексгольмської провінцій Санкт-Петербурзької губернії і знову приєднаних частин Фінляндії була створена Виборзька губернія. 15 (26) березня того ж року була створена нова Оренбурзька губернія (до її складу включили Ісетську і Уфимську провінції Сибірської губернії і Оренбурзьку комісію Астраханської). У 1745 році в імперії налічувалося 16 губерній. Прибалтійські губернії поділялися на дистрикти.

Губернії і провінції в 1745 році:

  1. Архангелогородська губернія — 4 провінції (Архангелогородська, Вологодська, Галицька, Устюзька)
  2. Астраханська — 1 (Астраханська)
  3. Бєлгородська — 3 провінції (Бєлгородська, Орловська, Севська) і 4 міста (Ізюм, Охтирка, Суми, Харків)
  4. Виборзька — 3 повіти
  5. Воронезька — 5 (Бахмутська, Воронезька, Єлецька, Тамбовська, Шацька) і землі донських козаків
  6. Казанська — 6 (В'ятська, Казанська, Кунгурська, Пензенська, Свіяжська, Симбірська)
  7. Київська — 10 полків
  8. Московська — 11 (Владимирська, Калузька, Костромська, Московська, Переяслав-Заліська, Переяслав-Рязанська, Суздальська, Тульська, Углицька, Юр'ївська, Ярославська)
  9. Нижньогородська — 3 (Алатирська, Арзамаська, Нижньогородська)
  10. Новгородська — 5 (Білозерська, Великолуцька, Новгородська, Псковська, Тверська)
  11. Оренбурзька — 3 (Оренбурзька, Ставропольська, Уфимська)
  12. Ревельська — 4 дистрикти (Вікський, Вірляндський, Гаррієвський, Єрвенський)
  13. Ризька — 4 дистрикти (Венденський, Дерптський, Перновський, Ризький) і Езельська провінція
  14. Санкт-Петербурзька — 4 дистрикти (Копорський, Петербурзький, Шліссельбурзький, Ямбурзький)
  15. Сибірська (центр — Тобольськ) — 3 (Єнісейська, Іркутська, Тобольська)
  16. Смоленська — 1 (Смоленська)

17451775 роки[ред.ред. код]

Із приходом до влади Катерини II у країні були проведені деякі зміни адміністартивно-територіального поділу (АТП), які включали в основному створення губерній на нових землях.

24 березня (4 квітня) 1764 року на півдні імперії з Новосербського поселення була утворена Новоросійська губернія (центр — Кременчук). 19 (30) жовтня 1764 року з Іркутської провінції Сибірської губернії утворена Іркутська губернія. У жовтні 1764 року були об'єднані повіти в багатьох провінціях.

На Лівобережній Україні у 1764 році була створена Малоросійська (центр — Глухів), а 28 липня (8 серпня) 1765 року з південної частини Бєлгородської і Воронезької губерній (районів Слобожанщини) була сформована нова Слобідсько-Українська губернія з центром у Харкові. Таким чином, загальна кількість губерній зросла до 20.

Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році в Російській імперії 28 травня (8 червня) 1772 року зі знову приєднаних земель були створені 2 нових губернії — Могильовська і Псковська (центр — Опочка). До Псковської губернії були включені 2 колишні провінції Новгородської губернії (Псковська і Великолуцька) і дві нових — Двінська і Полоцька із земель колишнього Вітебського воєводства. Наприкінці 1772 року до неї була приєднана Вітебська провінція Могильовської губернії. У 1773 році центр Малоросійської губернії перенесено до Козельця, а в 1775 — до Києва.

У 1775 році Іркутська губернія була розділена на 3 провінції: Іркутську, Удинську і Якутську. 14 (25) лютого за рахунок нових земель, які перейшли до імперії за Кючук-Кайнарджійським мирним договором, була створена Азовська губернія, до якої ввійшли землі між Дніпром і Бугом, Слов'яносербія, Азовська провінція і землі війська Донського. У тому ж році була ліквідована Запорізька Січ, а її землі приєднані до Новоросійської губернії.

Губернії Російської імперії на жовтень 1775 року.
Губернія Дата утворення (за ст. стилем) Кількість провінцій Провінції Кількість повітів
Азовська 14.02.1775 2 Азовська, Бахмутська 9
Архангелогородська 18.12.1708 4 Архангелогородська, Вологодська, Галицька, Устюзька 14
Астраханська 22.11.1717 0 4
Бєлгородська 01.03.1727 3 Бєлгородська, Орловська, Севська 21
Виборзька 1744 3 Виборзька, Каменегорська, Кексгольмська 5
Воронезька 18.12.1708 (перейм. 1725) 4 Воронезька, Єлецька, Тамбовська, Шацька 22
Іркутська 19.10.1764 3 Іркутська, Удинська, Якутська 11
Казанська 18.12.1708 6 В'ятська, Казанська, Пензенська, Пермська, Свіжська, Симбірська 20
Київська 18.12.1708 0 12 полків 12
Малоросійська 1764 0 10 полків 10
Могильов 28.05.1772 4 Могильовська, Мстиславська, Оршанська, Рогачовська 12
Московська 18.12.1708 11 Владимирська, Калузька, Костромська, Московська, Переяслав-Заліська, Переяслав-Рязанська, Суздальська, Тульська, Углицька, Юр'євська, Ярославська 55
Нижньогородська 20.01.1714—1717, 29.05.1719 3 Алатирська, Арзамаська, Нижньогородська 6
Новгородська 29.04.1727 4 Білозерська, Новгородська, Олонецька, Тверська 23
Новоросійська 24.03.1764 3 Єлисаветградська, Катерининська, Кременчуцька ?
Оренбурзька 15.03.1744 3 Ісетська, Оренбурзька, Уфимська 6
Псковська 28.05.1772 5 Великолуцька, Вітебська, Двінська, Полоцька, Псковська 16
Ревельська 29.05.1719 0 4
Ризька 1713 2 Езельська, Ризька 4
Санкт-Петербурзька 18.12.1708 0 4
Сибірська 18.12.1708 2 Єнісейська, Тобольська 8
Слобідсько-Українська 28.07.1765 0 5 полків 5
Смоленська 18.12.1708—1713, 1726 0 5

Таким чином, територія імперії поділялася на 23 губернії, 62 провінції і 276 повітів (без урахування Новоросійської губернії, кількість повітів якої невідома).

Реформа 1775 року[ред.ред. код]

7 (18) листопада 1775 року Катерина II підписала закон «Заснування та управління губерній», відповідно до якого розміри губерній були зменшені, їх кількість збільшена вдвічі, ліквідовані провінції (в низці губерній були створені області) і змінені межі повітів. У середньому в губернії проживали 300–400 тис. мешканців, в повіті — 20—30 тис. мешканців. Процес заміни старих губерній на нові, які стали називатися «намісництвами», розтягнувся на 10 років. За цей період було створено 40 губерній і 2 області на правах губерній, в них було виділено 483 повіти.

Процес формування нових губерній розпочався з двох центральних губерній — Смоленської і Тверської. 25 листопада (6 грудня) 1775 року були створені Смоленське і Тверське намісництва. У нове Смоленське намісництво були включені Смоленська губернія, західні частини Бєлгородської і Московської губерній. Тверське намісництво утворене з Тверської провінції і Вишньоволоцького повіту Новгородської губернії, Бежецького і Кашинського повітів Московської губернії.

24 серпня (4 вересня) 1776 року утворені Полоцька губернія, Калузьке і Новгородське намісництва. Полоцька губернія утворена з Вітебської, Двінської і Полоцької провінцій Псковської губернії. У Псковській губернії залишилися Великолуцька і Псковська провінції, до неї також були приєднані Гдовський та Порховський повіти Новгородської губернії, а центр губернії перенесено з Опочки до Пскова. Новгородське намісництво утворене з частини Новгородської губернії, розділене на 2 області — Новгородську і Олонецьку (центр — Петрозаводськ). Калузьке намісництво утворене з південно-західних повітів Московської губернії і Брянського повіту Бєлгородської губернії.

22 березня (2 квітня) 1777 року створені Могильовське, Полоцьке і Ярославське намісництва, 19 (30) вересня — Тульське. Перші два перетворені з губерній. Ярославське створене з частин Московської губернії і Новгородського намісництва, розділене на 2 області — Углицьку і Ярославську. Тульське намісництво утворене з частини Московської губернії.

2 (13) березня 1778 року з частини Московської губернії утворена Владимирська губернія, 1 (12) вересня вона була перетворена на намісництво. 6 (17) березня 1778 року з частин Архангелогородської, Московської і Нижньогородської губерній утворене Костромське намісництво, яке було розділене на дві області — Костромську та Унженську. 24 серпня (4 вересня) 1778 року з частини Московської губернії утворене Рязанське намісництво, а 5 (16) вересня з частин Бєлгородської і Воронезької губерній утворилось Орловське намісництво.

23 травня (3 червня) 1779 року з частин Бєлгородської, Воронезької та Слобідсько-Української губерній утворене Курське намісництво, при цьому Бєлгородська губернія була ліквідована (її частини ввійшли до Воронезької губернії і Курського намісництва). 5 (16) вересня 1779 року з Нижньогородської губернії і частин Владимирського і Рязанського намісництв та Казанської губернії утворене Нижньогородське намісництво. 16 (27) вересня з північних районів Воронезької губернії і південних районів Рязанського намісництва утворене Тамбовське намісництво. 25 вересня (6 жовтня) 1779 року з Воронезької губернії і Острогозької провінції Слобідсько-Української губернії утворене Воронезьке намісництво. Також у 1779 році з Кузнецького і Томського повітів Сибірської губернії була утворена Коливанська область із центром у Бердському острозі.

У 1780 році утворено 7 нових намісництв і губерній. У січні реорганізована Петербурзька губернія, в якій залишилося 7 повітів. Із Архангелогородської губернії утворене Вологодське намісництво, до якого приднані Каргопольський повіт Новгородського намісництва і частина Кологривського повіту Костромського. Це намісництво розділили на дві області — Архангельську і Вологодську. Навесні 1780 року Слобідсько-Українська губернія перетворена на Харківське намісництво, в нього включені частини ліквідованої Бєлгородської губернії. Із північних частин Казанської і Оренбурзької губерній виділене В'ятське намісництво, а з південних повітів Казанської губернії — Симбірське і Пензенське намісництва. Із північної частини Астраханської губернії утворене Саратовське намісництво.

У 1781 році з Тюменської провінції Сибірської губернії було виділене самостійне Пермське намісництво і розділене на дві області — Єкатеринбурзьку і Пермську. Восени 1781 року Малоросійська губернія була розділена на Новгород-Сіверське і Чернігівське намісництва, а її частина об'єдналася з Київською губернією в Київське намісництво. Залишки Казанської губернії (без В'ятського, Пензенського і Симбірського намісництв) були перетворені на Казанське намісництво. До Санкт-Петербурзької губернії приєдналися Олонецька область і Новоладозький повіт Новгородського намісництва, Гдовський і Лузький повіти Псковської губернії. У жовтні 1781 року із залишків Московської губернії була утворена нова Московська губернія. Наприкінці року з Оренбурзької губернії і Челябінського повіту Пермського намісництва утворене Уфимське намісництво, яке було розщділене на 2 області — Оренбурзьку та Уфимську.

У 1782 році Сибірська губернія була перетворена на Тобольське намісництво з двома областями — Тобольською та Томською. Наприкінці 1782 року Коливанська область була перетворена на Коливанське намісництво. Його центр, Бердський острог, перейменовано на Коливань.

На початку 1783 року Азовська і Новоросійська губернія об'єдналися в Катеринославське намісництво з центром у Кременчуці. Навесні 1783 року Іркутська губернія перетворена на Іркутське намісництво, яке розділили на 4 області — Іркутську, Нерчинську, Охотську та Якутську. Улітку того ж року на намісництва були перетворені Ревельська, Ризька і Виборзька губернії.

У лютому 1784 року зі знову приєднаних у 1783 році південних земель (Крим, Тамань, Кубанська сторона) була утворена Таврійська область на правах намісництва (центр — Сімферополь). У березні 1784 року Вологодське намісництво було розідлене на Архангельське і Вологодське, останнє розділили на дві області — Великоустюзьку і Вологодську. У травні того ж року з Олонецької області Санкт-Петербурзької губернії утворене Олонецьке намісництво з центром у Петрозаводську.

Нарешті, останнім етапом Катерининської реформи АТП стало перетоврення в 1785 році Астраханської губернії на Кавказьке намісництво з перенесенням центру до нового центру Єкатеринограда (у 1790 році через його необлаштованість центр повернули до Астрахані). Кубанська сторона була включена до Кавказького намісництва, а його територіяю розділили на 2 області — Астраханську і Кавказьку (центр — Єкатериноград).

Таким чином, після Катерининської реформи імперія поділялася на 38 намісництв, з губернії і 1 область на правах намісництва. Розміри і межі більшості намісництв Європейської Росії, утворених у 1775–1785 роках практично не змінювалися до початку XX століття, якщо не враховувати короткого періоду реформ АТП при Павлі Першому.

У 1789 році центр Катеринославського намісництва перенесено з Кременчука до Катеринослава.

Унаслідок приєднання нових земель на півдні і заході наприкінці XVIII ст. були утворені нові намісництва: у 1793 році — Брацлавське, Ізяславське і Мінське, у 1795 — Вознесенське і Курляндське (центр — Мітава), Ізяславське розділене на Волинське (центр — Новоград-Волинський) і Подільське (центр — Кам'янець-Подільський), у 1796 році — Віленське і Слонімське.

У результаті реформ до кінця царювання Катерини II імперія поділялася на 49 губерній і намісництв і 1 область.

Павлівська реформа[ред.ред. код]

Із приходом до влади Павла I було проведене тимчасове укрупнення раніше створених намісництв, які були офіційно перейменовнаі на губернії. При цьому указом від 12 (23) грудня 1796 року були скасовані Олонецька, Коливанська, Брацлавська, Чернігівська, Новгород-Сіверська, Вознесенська, Катеринославська, Саратовська, Полоцька, Могильовська, Віленська, Слонімська губернії і Таврійська область (усього 13). Окрім того, був установлений новий поділ губерній на повіти, а кількість повітів зменшена, частина повітових міст переведена до заштатних.

Олонецька губернія була розділена між Архангельською і Новгородською, Коливанська — між Тобольською та Іркутською, Саратовська — між Пензенською та Астраханською, Брацлавська — між подільською та Київською.

Вознесенська, Катеринославська губернії і Таврійська область були об'єднані в Новоросійську губернію з центром у Новоросійську (колишній Катеринослав).

Ченігівська і Новгород-Сіверська губернії були об'єднані в Малоросійську (центр — Чернігів), Полоцька і Могильовська — в Білоруську (центр — Вітебськ), Віленська і Слонімська — в Литовську (центр — Вільно).

Деякі губернії були перейменовані і укрупнені: Харківська переменована на Слобідсько-Українську (відновлена в межах 1780 року), Кавказька — на Астраханську, Уфимська — на Оренбурзьку (центр — Оренбург), Ризька — на Ліфляндську, Ревельська — на Естляндську.

У березні 1797 року Пензенська губернія була перейменована на Саратовську, а її центр перенсено до Саратова. У жовтні того ж року більша частина колишньої Пензенської губернії розділена між сусідніми Нижньогородською, Симбірською і Тамбовською. У липні 1797 року укрупнена Київська губернія. Павло Перший скасував усі зміни Потьомкіна щодо управління Донським військом.

Таким чином, станом на 1800 рік в імперії було 42 губернії.

XIX ст.[ред.ред. код]

Губернський поділ 1848–1878 років.

У XIX столітті відбувається розмежування адміністративно-територіальних організацій на 2 групи: на основній території Європейської Росії зберігається загальногубернська організація (у 60-ті роки — 51 губернія), на національних околицях створюються генерал-губернаторства (окрім Остзейського краю, до якого входило три губернії). Окрім цього, у другій половині XIX ст.—на початку XX ст. було створено 20 областей — адміністративних одиниць, які відповідають губерніям. Як правило, області розташовувались на прикордонних територіях. Продовжується подальша централізація і бюрократизація місцевого самоврядування. Відбувається спрощення місцевого апарату з посиленням його прямого підпорядкування особисто губернатору.

Реформи 60—70-их років XIX століття, особливо земська, міська і судова, запроваджували буржуазний початок виборного всестанового представництва в організацію місцевого управління і суду. Виборні органи земського самоврядування (у 34 губерніях) завідували місцевим господарством, у містах — міські думи і управи. Земська (1890) і міська (1892) контрреформи посилили станово-дворянське представництво в місцевому савмоврядуванні і підпорядкування його адміністрації. Запровадження інституту земських начальників (1889) як носіїв дворянсько-поміщицького права з їх адміністративними, судовими і фінансовими функціями зводило нанівець селянське самоврядування.

Губернський апарат місцевого самоврядування залишався в силі до XX століття. Під час столипінської реакції (19071910) були відновлені надзвичайні методи управління. Посилилась роль поліцейських органів і станово-дворянських організацій (Рада об'єднаного дворянства).

Губернії та округи Російської імперії у 1914
Генерал-губернаторства Російської імперії у 1914

Поділ на 1914 рік[ред.ред. код]

Станом на 1914 рік Російська імперія (столиця — Санкт-Петербург) поділялася на:

  • 9 генерал-губернаторств (у тому числі Кавказьке Намісництво)
  • Губерній — всього — 78 (у тому числі у складі генерал-губернаторств — 29)
  • Областей — всього — 21 (у тому числі у складі генерал-губернаторств — 18)
  • Самостійних округів у складі Кавказького Намісництва — 2
  • Васалів Російської імперії (Хівинське ханство, Бухарський емірат) — 2
  • Протекторатів Російської імперії (Урянхайський край) — 1

Генерал-губернаторства 1914[ред.ред. код]

  1. Варшавське (центр — Варшава, 9 губерній)
  2. Іркутське (центр — Іркутськ, 2 губернії, 2 області): Єнісейська та Іркутська губернії, Якутська та Забайкальська області
  3. Кавказьке Намісництво (6 губерній, 5 областей, 2 округи): Бакинська, Ериванська, Єлизаветпольська, Кутаїська, Тифліська та Чорноморська губернії, Батумська, Дагестанська, Карська, Кубанська та Терська області, Закатальський та Сухумський округи
  4. Київське (центр — Київ, 3 губернії): Волинська, Київська та Подільська губернії
  5. Московське (центр — Москва, 1 губернія)
  6. Приамурське (центр — Хабаровськ, 4 області): Амурська, Камчатська, Приморська та Сахалінська області
  7. Степове (центр — Омськ, 2 області): Акмолінська та Семипалатинська області
  8. Туркестанське (центр — Ташкентт, 5 областей): Закаспійська, Самаркандська, Семиреченська, Сирдар'їнська та Ферганська області
  9. Фінляндське (центр — Гельсінгфорс, 8 губерній)

Губернії і області 1914[ред.ред. код]

№п/п Регіон Площа
(км²)
Населення
1897 рік
Центр Склад Докладніше
Губернія
1 Архангельська 845 305 346 536 Архангельськ 9 повітів докладніше
2 Астраханська 215 848 1 003 542 Астрахань 5 повітів докладніше
3 Бакинська 39 161 826 716 Баку 6 повітів докладніше
4 Бессарабська 45 632 1 935 412 Кишинів 8 повітів докладніше
5 Варшавська 17 480 1 931 867 Варшава докладніше
6 Віленська 41 909 1 591 207 Вільна 7 повітів докладніше
7 Вітебська 43 985 1 489 246 Вітебськ 11 повітів докладніше
8 Волинська 71 740 2 989 482 Житомир 12 повітів докладніше
9 Вологодська 402 133 1 341 785 Вологда 10 повітів докладніше
10 Володимирська 48 745 1 515 691 Володимир 13 повітів докладніше
11 Воронезька 65 896 2 531 253 Воронеж 12 повітів докладніше
12 В'ятська 153 112 3 030 831 В'ятка 11 повітів докладніше
13 Гродненська 38 581 1 603 409 Гродно 9 повітів докладніше
14 Ериванська 26 433 829 556 Еривань 7 повітів докладніше
15 Естляндська 20 248 412 716 Ревель 4 повітів докладніше
16 Єлизаветпольська 44 137 878 415 Єлизаветполь 8 повітів докладніше
17 Єнісейська 2 542 346 570 161 Красноярськ 5 повітів та 1 управління докладніше
18 Іркутська 726 308 514 267 Іркутськ 5 повітів докладніше
19 Казанська 63 680 2 170 665 Казань 12 повітів докладніше
20 Калиська 11 337 840 597 Калиш докладніше
21 Калузька 30 930 1 132 843 Калуга 11 повітів докладніше
22 Катеринославська 63 396 2 113 674 Катеринослав 8 повітів докладніше
23 Келецька 10 093 761 995 Кельці докладніше
24 Київська 50 960 3 559 229 Київ 12 повітів докладніше
25 Ковенська 40 191 1 544 564 Ковно 7 повітів докладніше
26 Костромська 83 999 1 387 015 Кострома 12 повітів докладніше
27 Курляндська 27 030 674 034 Митава 11 повітів докладніше
28 Курська 46 457 2 371 012 Курськ 15 повітів докладніше
29 Кутаїська 36 476 1 058 241 Кутаїсі 7 повітів докладніше
30 Ліфляндська 47 031 1 299 365 Рига 9 повітів докладніше
31 Ломжинська 10 545 579 592 Ломжа докладніше
32 Люблінська 16 831 1 160 662 Люблін докладніше
33 Мінська 91 218 2 147 621 Мінськ 9 повітів докладніше
34 Могилівська 47 952 1 686 764 Могилів 11 повітів докладніше
35 Московська 33 273 2 430 581 Москва 13 повітів докладніше
36 Нижньогородська 51 254 1 584 774 Нижній Новгород 11 повітів докладніше
37 Новгородська 118 544 1 367 022 Новгород 11 повітів докладніше
38 Олонецька 130 797 364 156 Петрозаводськ 7 повітів докладніше
39 Оренбурзька 189 727 1 600 145 Оренбург 5 повітів докладніше
40 Орловська 46 726 2 033 798 Орел 12 повітів докладніше
41 Пензенська 38 841 1 470 474 Пенза 10 повітів докладніше
42 Пермська 330 229 2 994 302 Перм 12 повітів докладніше
43 Петроковська 12 249 1 403 901 Петроков докладніше
44 Плоцька 9 431 553 633 Плоцьк докладніше
45 Подільська 42 019 3 018 299 Кам'янець-Подільський 12 повітів докладніше
46 Полтавська 49 897 2 778 151 Полтава 15 повітів докладніше
47 Псковська 43 214 1 122 317 Псков 8 повітів докладніше
48 Радомська 12 353 814 947 Радом докладніше
49 Рязанська 41 931 1 802 196 Рязань 12 повітів докладніше
50 Самарська 155 588 2 751 336 Самара 7 повітів докладніше
51 Санкт-Петербурзька 44 616 2 112 033 Санкт-Петербург 8 повітів докладніше
52 Саратовська 84 495 2 405 829 Саратов 10 повітів докладніше
53 Седлецька 14 318 772 146 Седлець докладніше
54 Симбірська 49 495 1 527 848 Симбірськ 8 повітів докладніше
55 Смоленська 56 006 1 525 279 Смоленськ 12 повітів докладніше
56 Ставропольська 60 082 873 301 Ставрополь 5 повітів докладніше
57 Сувалкська 12 319 582 913 Сувалки докладніше
58 Таврійська 60 378 1 447 790 Сімферополь 8 повітів докладніше
59 Тамбовська 66 589 2 684 030 Тамбов 12 повітів докладніше
60 Тверська 64 684 1 769 135 Твер 12 повітів докладніше
61 Тифліська 44 523 1 051 032 Тифліс 9 повітів докладніше
62 Тобольська 1 387 557 1 433 043 Тобольськ 10 повітів докладніше
63 Томська 847 373 1 927 679 Томськ 7 повітів докладніше
64 Тульська 30 960 1 419 456 Тула 12 повітів докладніше
65 Уфимська 122 011 2 196 642 Уфа 6 повітів докладніше
66 Харківська 54 496 2 492 316 Харків 11 повітів докладніше
67 Херсонська 70 802 2 733 612 Херсон 6 повітів докладніше
68 Чернігівська 52 399 2 297 854 Чернігів 15 повітів докладніше
69 Чорноморська 7 346 57 478 Новоросійськ 3 округи докладніше
70 Ярославська 35 542 1 071 355 Ярославль 10 повітів докладніше
Область
1 Акмолінська 566 595 682 608 Омськ 5 повітів докладніше
2 Амурська 451 783 120 306 Благовєщенськ 1 повіт та 1 округ докладніше
3 Війська Донського 164 099 2 564 238 Новочеркаськ 9 округів докладніше
4 Дагестанська 29 740 571 154 Темір-Хан-Шура 9 округів докладніше
5 Забайкальська 613 289 672 037 Чита 7 повітів докладніше
6 Закаспійська 605 150 382 487 Асхабад 5 повітів докладніше
7 Карська 18 927 290 654 Карс докладніше
8 Кубанська 92 429 1 918 881 Катеринодар 7 відділів докладніше
9 Приморська 1 887 762 223 336 Хабаровськ 6 повітів докладніше
10 Самаркандська 68 964 860 021 Самарканд 4 повіти докладніше
11 Сахалінська 75 979 28 113 Олександрівськ-Сахалінський 2 ділянки докладніше
12 Семипалатинська 506 789 684 590 Семипалатинськ 5 повітів докладніше
13 Семиреченська 395 942 987 863 Вірний 6 повітів докладніше
14 Сирдар'їнська 515 359 1 478 398 Ташкент 6 відділів докладніше
15 Терська 69 272 933 936 Владикавказ 6 округів докладніше
16 Тургайська 454 974 453 416 Кустанай 4 повіти докладніше
17 Уральська 323 678 645 121 Уральськ 4 повіти докладніше
18 Ферганська 137 866 1 572 214 Скобелів 5 повітів докладніше
19 Якутська 3 947 703 269 880 Якутськ 5 округів докладніше
Разом 21 465 490 125 640 021 Санкт-Петербург 70 губерній та 19 округів [2]

Після 1917 року[ред.ред. код]

Після Лютневої революції 1917 року буржуазний Тимчасовий уряд зберіг усю систему губернських закладів. Губернатори були замінені губернськими комісарами (у повітах — повітовими комісарами), проте з переважанням дворянсько-поміщицького складу. Одночасно з цим формувалася система Рад, яка протистояла місцевим владам Тимчасового уряду. Жовтнева революція, зберігши спочатку губернський поділ, ліквідувала весь старий губернський апарат і встановила нові органи радянської влади на чолі з губернськими виконкомами, яких обирали на губернському з'їзді Рад. Губернсько-територіальний поділ діквідовано у 19241929 роках у зв'язку з районуванням СРСР і замінений поділом на області та краї, а пізніше й округи.

Кількість губерній Російської імперії в цілому швидко зросла в результаті розукрупнюючих реформ, які провдилися протягом XVIII століття. Вона досягала 51 в останній рік царювання Катерини II. Із приходом Павла I кількість губерній була скорочена до 42, але потім майже всі скасовані губернії були відновлені Олександром I. У подальшому за рахунок знову приєднаних земель їх кількість зросла до 81.

У 1917 році розпочався процес роздроблення старих губерній і з'явилося кілька нових радянських губерній. Якщо в межах РРФСР у 1917 році їх було 56, то на початку 1922 року — 72. У 1923—1929 роках усі вони поступово були замінені «великими» областями держпланівської сітки, і загальна кількість одиниць головної ланки (нових областей і країв) скоротилася в 1930 році до 13.

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]