Марк Атілій Регул (претор 213 року до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марк Атілій Регул
Ім'я при народженніMarcus Atilius Regulus
Народивсяневідомо
Рим, Римська республіка
Померневідомо
невідомо
ГромадянствоРимська республіка
Місце проживанняРим
Діяльністьполітик і державний діяч
Знання мовлатина
Посадапретор
Термін213 рік до н. е.
РідАтілії
БатькоМарк Атілій Регул, консул 227 року до н. е.
Матиневідомо

Марк Аті́лій Регу́л (лат. Marcus Atilius Regulus; III століття до н. е.) — політичний і державний діяч Римської республіки, претор 213 року до н. е.

Біографія

[ред. | ред. код]

Походив з плебейського роду Атіліїв, гілки Регулів. Син Марка Атілія Регула, консула 227 року до н. е.

Марка Атілія було обрано міським претором у 213 році до н. е. разом із Публієм Семпронієм Тудітаном, Фульвієм Центумалом і Марком Емілієм Лепідом. У 212 році до н. е. передав претору Публію Корнелію Суллі два пророцтва, які пророкували йому командування проведенням щорічного свята на честь Аполлона. Через це сенат доручив децемвірам провести експертизу цього в Сивілиних книгах.

У 211 році до н. е. в Другій Пунічній війні на заключних етапах облоги Капуї Марк Атілій, як легат, атакував карфагенян з іншими преторами. Римські війська зуміли вбити карфагенських слонів та нанести війську противника значних втрат — близько 8 тисяч карфагенян було вбито. Ганнібал був змушений відступити.

У 210 році до н. е. Марка Атілія сенат відправив послом разом з Манієм Ацілієм до Птолемея IV і Клеопатра, щоб відновити їхню дружбу з римським народом. Два посли привезли подарунки від Птолемея — тогу, фіолетову туніку і курульний стілець зі слонової кістки. Клеопатра подарувала багато вишитий халат з багряницею.

Надалі відомостей про Марка Атілія не збереглося.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Тит Лівій Ab Urbe condita XXIV, 44, 2; 43, 6; XXV, 12, 3-15, 15, 32, 4; XXVI, 6, 4-8; XXVII, 4, 10. (лат.)
  • William Smith, Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, 1, Boston: Little, Brown and Company, Vol.3 p. 644