Легат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
папський легат з декреталій Боніфація VIII (1294 to 1303). Британський Музей, 23923.

Папський легат (від латинського legatus, римський титул), особистий представник папи Римського в іноземному народі або ж частині католицької церкви. Він наділяється певними повноваженнями у сфері католицької віри або ж у церковних справах.

Легат призначається особисто папою та посилається з дорученням до уряду, монарха чи певної громади віруючих або ж для організації певного важливого церковного заходу, наприклад організації хрестового походу. На відміну від нунція легат діє тимчасового та не є дипломатичним пердставником Ватикану.

Існує кілька різновидів легатів.

Легати Древнього Риму[ред.ред. код]

Титул, посада в Римській імперії, в різні часи мав різне значення.
Легат — посол назначений сенатом або уповноважений, що виконує політичні доручення.
Легат — помічник полководця або управителя провінції в період пізньої республіки, в період принципату намісник в імператорських провінціях.

Апостольский легат[ред.ред. код]

Для народів з якими Ватикан не має дипломатичних відносин, апостольський легат служить для зв'язку між Римо-католицькою церквою та цим народом.

Legatus a Latere[ред.ред. код]

Найвищий ранг легата, який надається кардиналу у виключних випадках і на дуже короткий строк для представництва папи, який особисто не може бути присутнім на певному заході.

Legatus Natus[ред.ред. код]

"Легат за народженням", тобто титул, який надається єпископу після призначення його на цю посаду, якій належить цей титул постійно.

Legatus Missus[ред.ред. код]

Легат, якого послали з певним завданням.

Правлячий легат[ред.ред. код]

Деякі адміністративні одиниці Папської держави в Центральній Італії управлялись легатами.

Джерела[ред.ред. код]

Catholic Encyclopedia: Legate