Очікує на перевірку

Маріо Мінніті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маріо Мінніті
Mario Minniti
Мінніті в 16 років ( Юнак з кошиком фруктів )
При народженніМаріо Мінніті
Народження8 грудня 1577(1577-12-08)
Сиракуза, Сицилійське королівство[1]
Смерть22 листопада 1640(1640-11-22) (62 роки)
 Сиракуза, Сицилійське королівство[1]
Національністьіталієць
КраїнаІталія
НавчанняКараваджо
Діяльністьхудожник
Напрямокбароко
ВпливКараваджо
Творивівтарі
Роботи в колекціїМузей історії мистецтв

CMNS: Маріо Мінніті у Вікісховищі

Маріо Мінніті (італ. Mario Minniti, 8 грудня 1577 — 22 листопада 1640) — другорядний художник доби бароко в Італії, модель картин Караваджо і його послідовник в живописі.

Біографія коротко

[ред. | ред. код]

Народився в місті Сіракузи, Сицилія.У 1593 році перебрався до Риму. А 1592 роком датують прибуття в Рим і Караваджо.Зустріч з талановитим художником збагатила життя Мінніті і надала йому напрямок. Маріо був моделлю багатьох ранішніх творів Караваджо — «Юнак з кошиком фруктів», панно «Музика», «Юнак з лютнею», «Хлопець, якого вкусила ящірка», «Христос обирає апостолом Матвія».

Як модель Караваджо він зникає після 1600 року. До того ж його зачепив скандал неврівноваженого Караваджо, що в запалі гніву вбив Рануччо Томмазіні у 1606 році. Біограф Маріо записав, що він втік на Сицилію внаслідок скоєного вбивства людини і писав папі римському в надії на пробачення. Відомо, що саме Мінніті надав схованку втікачу і вбивці Караваджо на Сицилії у 1608—1609 роках, а також допоміг тому отримати замову на образ для церкви, відомий як «Поховання Святої Лючії після тортур».

Відкрив на Сицилії майстерню, де робили образа для церков.

Галерея творів Мінніті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Spagnolo D. Dizionario Biografico degli Italiani — 2010. — Vol. 74.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Peter Robb El enigma de Caravaggio (1988) (іспан)
  • Vera Greco, Mario Minniti: L'eredita di Caravaggio a Siracusa, Ed. Electa Napoli (2004) (італ)
  • Джорджо Бонсанті, «Караваджо», " Слово ", 1995 (рос)

Посилання

[ред. | ред. код]