Мей Лев Олександрович
| Мей Лев Олександрович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Мей Лев Александрович | ||||
 | ||||
| Народився | 13 (25) лютого 1822 Москва | |||
| Помер | 16 (28) травня 1862 (40 років) Петербург | |||
| Поховання | Митрофаніївський цвинтарd і Літераторські мостки | |||
| Країна |  Російська імперія | |||
| Діяльність | поет, драматург | |||
| Сфера роботи | письменник | |||
| Alma mater | Імператорський царськосільський ліцей | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | з 1840 року | |||
| У шлюбі з | Sofia G. Rehnevskayad[1] | |||
| Автограф |  | |||
|
| ||||
 Мей Лев Олександрович у Вікісховищі | ||||
Мей Лев Олександрович (13 (25) лютого 1822, Москва — 16 (28) травня 1862, Петербург) — російський поет і драматург.
Син обрусілого німця-офіцера, що був поранений у Бородинській битві і рано помер. Після втрати батька жив у бідноті. Вчився у Московському дворянському інституті, звідти був переведений у Імператорський царськосільський ліцей, який закінчив 1841 року. Працював 10 років у канцелярії московського генерал-губернатора, не зробивши кар'єри. Наприкінці 1840-х років працював у журналі «Москвитянин», де завідував російським та іноземним літературними відділами. На початку 1850-х років, невдовзі після одруження, отримав посаду інспектора 2-ї московської гімназії, однак через інтриги колег покинув роботу педагога та переїхав у Петербург. Тут він значився у археографічній комісії, однак повністю віддався літературній діяльності в різноманітних виданнях. Мей мав пристрасть до спиртного, яке значно послабило його здоров'я.
Був одружений з Софією Мей (до шлюбу Полянська) (1821–1889), письменницею, що з 1862 по 1882 роки видавала журнал «Модний Магазин», де друкувала свої статті про моди.
Друкуватися почав 1840 року, вмістивши у «Маяку» уривок із поеми «Гванагані». За життя Мея було надруковано лише до 20 його оригінальних віршів, основну масу його літературного доробку становили переклади. У деяких віршах 1850-х років («Багатьом», «Дим», «Забуті ямби») звучать соціальні мотиви. Мей є автором билин, сказань, пісень («Волхв», «Олександр Невський», «Пісня про боярина Євпатія Коловрата» та інших).
Окремі твори Мея покладено на музику. На сюжети його історичних драм композитор М.Римський-Корсаков написав опери «Царева наречена» (1849), «Псковитянка» (1859), «Бояриня Віра Шелога» і «Сервілія». На вірші Мея писали музику П. Чайковський («Канарка», «Октави» та інші), М. Римський-Корсаков («Колискова пісня»), М. Мусоргський («По гриби») та інші.
Мей перекладав античних, західно-європейських і слов'янських поетів, зокрема твори Т. Шевченка, Я. Щоголева. У перекладах Мея покладено на музику вірші Т. Шевченка: «Вечір» («Садок вишневий коло хати») — П. Чайковським, уривки з поеми «Гайдамаки» — «Гопак» («Ой гоп-гопака»), «На Дніпрі» («Пісня Яреми») — М. Мусоргським. Мею належить віршований переклад «Слова о полку Ігоревім».
Окремі поезії Мея українською мовою переклав П. Грабовський.
- Полное собрание сочинений. — М., 1887.
- Избранные произведения. — Л., 1972.
- Мей Лев Олександрович. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 6. — 1981.
- Мей (Лев Александрович). // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.) — т. XVIIIa. — 1869. С. 944–945. (рос. дореф.)
- М. Протопопов. Забытый поэт. // Северный вестник. — 1888, № 1. (рос. дореф.)
- Мей Лев Олександрович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 141.
- ↑ Венгеров С. А. Мей, Лев Александрович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XVIIIа. — С. 944–945.
